Захворювання інфекційний мононуклеоз у дітей називають залозистої гарячки. Це вірусна хвороба, яка характеризується тривалим підвищенням температури, ангіною, збільшенням різних груп лімфовузлів, специфічними змінами в периферичній крові.
Дане захворювання актуально для всіх вікових груп, але в більшій мірі для маленьких дітей.
Причини хвороби
Щоб правильно розуміти, що таке інфекційний мононуклеоз, і чому це захворювання вимагає певної уваги, необхідно знати деякі особливості самого вірусу.
Вірус Епштейна-Барр – це безпосередня причина, то є інфекційний збудник цієї хвороби. Цей представник сімейства герпесвірусів схильний до тривалої циркуляції в організмі людини, а також володіє канцерогенним ефектом, що може призвести до незворотних наслідків. Може викликати розвиток не тільки інфекційного мононуклеозу, але і формування назофарингеальної карциноми та лімфоми Беркітта.
Особливостями цього вірусу є:
- широка поширеність у всіх країнах земної кулі;
- у країнах з низьким рівнем розвитку ним інфіковано майже все дитяче населення;
- зазвичай зустріч з цим вірусним агентом відбувається до завершення юнацького віку;
- джерелом інфекції для оточуючих є хвора людина будь-якого віку або носій;
- ймовірність передачі інфекції невисока;
- вірус може виділятися не тільки в період гострих проявів, а значно довше (тижні і місяці);
- після стихання клінічних проявів, вірус може довічно циркулювати в організмі.
Збудник міститься у всіх біологічних рідинах дитини. Найбільшу небезпеку представляє слина, звідси одна з характерних назв мононуклеозу – хвороба поцілунків. Передача вірусу дитині можлива наступними шляхами:
- аерогенним (при безпосередньому спілкуванні з хворим);
- контактним (при використанні загальних іграшок, посуду, білизни);
- вертикальним (від матері);
- при переливанні крові (рідко).
Патогенна дія цього вірусу полягає в ураженні В-лімфоцитів у дитини і деяких інших ділянок лімфоїдної тканини. Має місце розвиток імуносупресії (пригнічення імунітету), тому можлива асоціація з вторинною бактеріальною флорою.
У тяжких випадках інфекційного мононуклеозу можливе ураження ЦНС, підшлункової залози, серцевого м’яза, легеневої тканини в результаті лімфоїдної інфільтрації та трансформації та безпосередньої прямої дії вірусу.
Симптоми хвороби
Для інфекційного мононуклеозу характерна наявність певних симптомів, які мають місце практично у всіх дітей незалежно від форми хвороби. До них відносяться:
- підвищення температури;
- збільшення лімфовузлів (усіх груп), особливо шийних і підщелепних;
- зміни рото – і носоглотки;
- збільшення розмірів селезінки і печінки;
- виражені зміни в крові дитини.
Подібні симптоми можуть спостерігатися при інших інфекційних (аденовірусна інфекція) і неінфекційних (хвороба Ходжкіна) захворюваннях. Саме поєднання цих ознак і деякі особливості допомагають встановити вірний діагноз.
Клінічні ознаки мононуклеозу у маленької людини в будь-якому віці мають наступні особливості:
- зміна лімфовузлів характеризується збільшенням розмірів і помірною їх болючістю; вони не спаяні з оточуючими тканинами, розмір коливається від горошини до волоського горіха, іноді їх оточує пухка набрякла клітковина;
- температура підвищується поступово, зберігається довго, її зникнення поєднується зі зменшенням вираженості інших клінічних проявів;
- поразка носо – і ротоглотки – наступний провідний ознака інфекційного мононуклеозу; дитина скаржиться на значне утруднення процесу носового дихання, виділення з носових ходів не спостерігається, при цьому дихання шумне, рот постійно відкритий, голос гугнявий і здавлений;
- на мигдаликах з обох сторін відзначаються жовтого або білого кольору нальоти, які легко знімаються без кровоточивості, мигдалини значно збільшуються в розмірах за рахунок набряку;
- збільшення селезінки, а також печінки помірне, зберігається тривалий час;
- у деяких дітей (частіше дошкільного віку) виникає поліморфна висипка на тілі без свербежу або жовте забарвлення.
Форми хвороби
Мононуклеоз у дитини в будь-якому віці підрозділяється на кілька варіантів клінічних форм. В основі цього поділу лежить наявність або відсутність характерних ознак, а також ступінь тяжкості перебігу захворювання.
Виділяють наступні форми інфекційного мононуклеозу:
- типові форми (зазначаються всі вище перелічені ознаки хвороби):
- легка (температура невисока, всі симптоми швидко зникають);
- середньої тяжкості (всі симптоми достатньо виражені);
- важка (виражена загальна інтоксикація, температура 40-41°С, уражається серцево-судинна і нервова системи, розвивається геморагічний синдром;
- атипові форми:
- стерта (всі симптоми мало виражені, зникають безслідно за 1-3 дні);
- безсимптомна (зміни помітні тільки в аналізі крові);
- вісцеральна (дуже важка форма з ураженням більшості життєво важливих органів).
Окремої уваги заслуговує рідкісна форма мононуклеозу, яка розвивається у малюків раннього віку. Для таких маленьких пацієнтів типово:
- хвороба починається з нежиті та кашлю;
- відмічається пастозність повік і всього особи;
- частіше виникає висип на тілі;
- у перші 2-3 дні виникає ангіна;
- можлива дисфункція кишечника.
Такі клінічні особливості значно ускладнюють процес діагностики хвороби.
Ускладнення і наслідки хвороби
Незворотні наслідки мононуклеозу не описані. У більшості дітей відзначається благополучне одужання протягом кількох (2-4) тижнів. Відмінною особливістю мононуклеозу є тривала астенія (слабкість і занепад сил), а також зміни периферичної крові.
Ускладнення більш характерні для дітей раннього (ясельного і дошкільного) віку при тяжкому перебігу хвороби. Вони обумовлені приєднанням різної мікробної флори. Серед них найбільш поширені:
- пневмонія;
- бронхіт;
- стоматит;
- отит;
- синусит.
Вкрай рідко відзначаються смертельні випадки в результаті розриву селезінки або важкого енцефаліту.
Діагностика та обстеження при цій хворобі
Лікуванням цього захворювання займається лікар-інфекціоніст. У разі легкого перебігу хвороби можливе лікування дитини в домашніх умовах. Середньотяжкі та тяжкі форми вимагають постійного медичного уваги в стаціонарних умовах.
Діагностика мононуклеозу включає застосування неспецифічних (загальноклінічних) і специфічних досліджень.
Серед загальноклінічних досліджень найбільше значення має ретельне вивчення якісного та кількісного складу периферичної крові дитини у будь-якому віку. Найбільш характерні:
- помірний лейкоцитоз;
- прискорення осідання червоних кров’яних клітин (ШОЕ);
- трансформація звичайних лімфоцитів у атипові мононуклеари; при цьому їх кількість коливається від 10 до 50%.
Серед специфічних методів дослідження найбільш інформативні:
- імуноферментний аналіз крові з визначенням острофазных антитіл (IgM) або слідів перенесеної інфекції (IgG);
- визначення ДНК-вірусу методом ПЛР у слині або крові (що підтверджує гостру фазу інфекції);
- виявлення гетерофільних антитіл до еритроцитів тварин (реакція Пауля-Буннеля).
Висновок про остаточний діагноз інфекційного мононуклеозу, ступеня його тяжкості складається лікарем на основі клінічного обстеження хворого і результатів лабораторного обстеження. Тільки лікар проводить диференційну діагностику: пошук схожих і відмінних ознак мононуклеозу та інших хвороб (лейкоз, лімфогранулематоз, бактеріальна ангіна).
Лікування хвороби
Як вилікувати інфекційний мононуклеоз у конкретної дитини, які саме препарати призначити – вирішує лікар. Процес самостійного лікування може погіршити прогноз хвороби, подовжити процес одужання, спровокувати ускладнення.
Лікування мононуклеозу у дитини в будь-якому віці включає наступні напрямки:
- противірусні препарати ацикловір та інші при тяжкому перебігу;
- імуномодулятори (левамізол, метилурацил);
- дезінтоксикаційні (рясне питво або внутрішньовенні розчини);
- жарознижуючі засоби (парацетамол);
- антигістамінні препарати (лоратадин, цетиризин);
- гепатопротектори (силімарин, есенціальні фосфоліпіди);
- антибіотики (при бактеріальних ускладненнях);
- кортикостероїди (при важкому перебігу).
Реабілітація та профілактика
Спеціальна реабілітація після лікування мононуклеозу не потрібно. Коли стан дитини поліпшується, можуть використовуватися полівітамінні комплекси і посилене харчування для більш швидкого повернення до звичного способу життя.
Профілактика інфекційного мононуклеозу заснована на дотриманні гігієнічних навичок у дитини. Вакцина проти вірусу поки не розроблена.
Коментує наш фахівець
- інфекційний мононуклеоз найбільш актуальний для дітей дошкільного віку;
- пік захворюваності відзначається навесні;
- переважають безсимптомні форми, що сприяє поширенню вірусу;
- наявність сполучення (ангіна, температура, збільшення всіх лімфовузлів) – це привід відвідати лікаря і виконувати всі його рекомендації.
Інфекційний мононуклеоз як у малюка, так і у підлітка – це епізод життя, при належному лікуванні зникає безслідно.
Наші рекомендації
