Камені в сечоводі – небезпечний і складний недуга, що утворюється в результаті переміщення каменів з нирок при сечокам’яній хворобі.
При попаданні в сечовід, конкременти застряють в більш вузьких місцях, наприклад, при перехресті з повітряними судинами або при виході з миски. У тій частині, де межує сечовід і сечовий міхур, і в стінки сечового міхура найбільш вузькі проходи, частіше затримуються камені.
У порівнянні з іншими подібними випадками каменеутворення в сечовому міхурі або нирок, камені в сечоводі (уретеролитиаз) більш небезпечні, лікування і виведення каменів складніше, при цьому велика ймовірність ускладнень.
Що ж відбувається при локалізації каменя в частині сечоводу? В результаті затримки сечі відбувається розпушення тканин сечоводу, крововиливи в слизовій оболонці, гіпертрофія стінки м’язів. З часом прогресує дегенерація тканин, можуть атрофуватися нервові і м’язові волокна, знижується тонус сечоводу.
У змінених тканинах сечоводу швидко поширюється інфекція, розвивається висхідний пієлонефрит, цистит, периуретерит. У місцях, де знаходиться камінь, утворюються пролежні або перфорації. Захворювання непроста і хвороблива, тому важливо не допустити його розвитку.
Зустрічаються множинні і поодинокі конкременти в сечоводі, діаметр яких менше 2 мм Камені бувають різноманітної величини і форми. Близько 25% каміння застряють у верхній частині сечоводу, 45% – у середній і 70% – в нижній частині сечоводу. Конкременти утворюються як в правій, так і в лівій частині сечоводу.
За статистикою, в деяких країнах спостерігається пік захворювання внаслідок особливого складу води і продуктів харчування. Смакові пристрасті до гострої, гіркого їжі так само сприяють захворювань сечостатевої системи і утворенню каменів. На Кавказі і в Азії зареєстровано велику кількість пацієнтів з сечокам’яною хворобою. Недотримання побутових правил гігієни, вживання сухої їжі, нестача води, погане медичне обслуговування призводить до розвитку у населення захворювань сечо – статевої системи.
Як наслідок, в нирках, сечовому міхурі утворюються камені, які переміщуються і часто застряють в сечоводі. Досвідчені лікарі завжди точно визначають причину захворювання, обирають тактику лікування для усунення конкременту із сечоводу.
Причини каменів в сечоводі
На розвиток хвороби впливає генетична схильність, спосіб життя та харчування, питної режим і стан організму. Часто хвороби внутрішніх органів провокують запальні захворювання в нирках, сечовому міхурі і сприяють виникненню каменів.
До основної причини виникнення каменів в сечоводі відносяться порушення фосфорнокислого, а також щавлевокислого обміну, зміна складу сечі, її кислотності.
Причини каменів в сечоводі:
- інфекційні захворювання нирок;
- неповноцінне звільнення сечового міхура;
- захворювання шлунка і кишкового тракту;
- хвороби кісткової системи;
- порушення роботи ендокринної системи;
- травми;
- аномальна будова мисок і чашечок;
- вживання малого об’єму рідини;
- зловживання жирної, копченої і гострою їжею;
- спадковість.
Пацієнти, у яких спостерігаються такі захворювання як подагра, остеопороз, гіперпаратиреоз, стриктура уретри, аденома простати, дивертикула сечовивідних шляхів, схильні до ризику утворення каменів.
Симптоми каменів в сечоводі
Камені в сечоводі мають виражені симптоми – сильні болі внизу живота, озноб, підвищену температуру. Якщо просвіт в сечоводі перекривається частково конкрементом, то біль терпима, тупа, з локалізацією в області ребер і хребта. У разі повного перекриття (обтурації), порушується рух сечі, миски розтягуються, і всередині їх підвищується тиск.
У цьому випадку пацієнт відчуває сильний біль, оскільки в ниркової тканини порушується мікроциркуляція, а нервові закінчення помітно нервують. Напад болю з’являється раптово при різкому русі або посиленому фізичному навантаженні. Тривалість нападу може бути від кількох годин до доби, стихая і періодично відновлюючись.
При цьому відбуваються часті позиви в туалет без причини (якщо камінчик розташований в нижній частині сечоводу), або, навпаки, неможливість відтоку сечі (олігурія) у разі обтурації сечоводу (тобто олного перекриття конкрементом).
Ознаки каменя в сечоводі:
- тупий або гострий біль внизу живота, області хребта, підребер’я, попереку;
- нудота, блювання, метеоризм, пронос або затримка стільця;
- головний біль, гарячка та підвищення температури тіла;
- напруга черевних м’язів.
Камінь іноді самостійно виходить і болі припиняються. В іншому випадку напад обов’язково повториться. При такому захворюванні можливі ускладнення: гідронефроз, пієлонефрит, ниркова недостатність, уретрит, уросепсис.
Діагностика каменів в сечоводі
Лікар – уролог визначає діагноз при пальпації, оскільки ниркова коліка має певну локалізовану біль в області попереку, підребер’я і живота. Пальпація відчувається пацієнтом болісно, а биття супроводжується посиленням болю.
Припустити хвороба уролог може за ознаками і симптомами, але більш точний діагноз встановлюється по ряду аналізів і обстежень.
Методи діагностики:
- загальний аналіз сечі (на вміст еритроцитів, білка, лейкоцитів, домішок гною, солей);
- Р?-сечі;
- біохімічний та загальний аналіз крові;
- бактеріологічний посів;
- визначення структури конкрементів;
- виявлення збудника інфекції;
- рентгенологічне обстеження для встановлення місця локалізації каменя, його форми і розмірів;
- ендоскопія і ехографія;
- оглядова та екскреторна урографія;
- КТ нирок;
- уретроскопія;
- УЗД нирок, моченого міхура та сечоводу;
- радіоізотопна альтернативна діагностика.
Комплекс даних досліджень дозволяє точно діагностувати недугу і вибрати правильну тактику лікування.
Лікування каменів в сечоводі
Лікування має два напрямки: консервативне і оперативне.
Якщо медикаменти та гомеопатичні засоби не дають очікуваного результату, тоді проводиться хірургічне втручання. Це необхідно, оскільки камені в сечоводі загрожують здоров’ю та життю людини.
Якщо камінь у сечоводі має невеликі розміри – до 2-3 мм, то лікування починають з вичікувальної тактики. Призначають хворому ряд препаратів для дроблення каменю, зняття запалення і напруги м’язів.
Засоби консервативного лікування:
- спазмолітики;
- уролитики (авісан, блемарен, солуран, цистенал);
- антибіотики;
- ЛФК;
- фізіотерапевтичні процедури (ванни, струми, діатермія);
- наркотичні анальгетики та блокади при нирковій коліці.
Эндовезикальный метод найбільш щадний у порівнянні з хірургічним втручанням, він передбачають введення в сечовід спеціальних препаратів – гліцерину, новокаїну, папаверину, що прискорює виведення конкременту із сечоводу. Іноді вдаються до стимуляції сечової системи електричними струмами для прискорення руху каменю.
Ендоурологічне втручання спрямоване на видалення конкременту з допомогою пастки у вигляді петлі з допомогою уретроскопа. При затримці каменю в устя сечоводу, його розтинають і допомагають подальшого відходженню.
Якщо розміри каменя більше 6 мм, тоді потрібно ультразвукова або лазерна літотрипсія для дроблення або фрагментації каменю. Уретеролитотрипсия буває трьох видів: дистанційна, крізьшкірна і ендоскопічна.
Якщо розмір каменю становить більше 1 см, то без хірургічного втручання не обійтися. Існує лапароскопічна і відкрита уретеролитотомия. Показаннями до хірургічного втручання є великий розмір конкременту, важкі інфекції, постійні коліки, обструкція нирки, неефективність інших методів.
Існують допоміжні методи лікування, до яких відноситься звукова стимуляція, рослинні засоби. Для поліпшення прохідності каменю (тільки у випадку малих розмірів) рекомендують приймати відвар шипшини, соняшника, кукурудзяних рилець, польового хвоща. Сечогінною дією володіють соки берези, чорної редьки, лимона, алое, буряків.
Профілактика утворення каменів в сечоводі
Для попередження сечокам’яної хвороби рекомендують дотримання дієти, питного режиму. Випивати до 2 літрів рідини на добу. Це дозволяє вивести слиз, пісок, лейкоцити, мікроорганізми. Присутність останніх провокує подальше поява каменів у сечоводі.
Вживати баштанні культури влітку, відвари шипшини, сухофруктів, морквяні соки взимку. Для підтримання вітамінного балансу в організмі рекомендують вживати овочі і фрукти у свіжому вигляді. При найменшому дискомфорті необхідно обов’язково звертатися до лікаря, щоб попередити сечокам’яну хворобу. Якщо існують анатомічні причини утворення каменів, їх усувають.
Також необхідно лікувати запальні процеси в нирках і сечовому міхурі, інакше можуть з’явитися пісок і конкременти. З профілактичними цілями усувають вогнища інфекції в організмі, а також захворювання на зразок аденоми простати.
Рекомендують для профілактики приймати фитосборы з сечогінну і антибактеріальну дію. Важливо зміцнювати організм і підвищувати його захисні функції. Цьому сприяють фізичні вправи, прогулянки на свіжому повітрі, правильне харчування і дотримання питного режиму.
Дотримуючи всі ці корисні рекомендації, ви зможете уникнути надалі появи каменів у сечоводі.
