Катаральний риніт по своїй суті не що інше, як звичайний нежить. Назва його походить від терміна «катар», що позначає перебіг запального процесу в слизовій оболонці будь-якого з органів тіла.
Взагалі кажучи, риніти як група захворювань являють собою патологію слизової носа, що має запальний характер. Викликаються вони різними причинами і, як показує практика, здатні і до гострого, і хронічного перебігу. Саме цей різновид ЛОР-патології зустрічається найбільш часто і не дивно, що з нею стикався кожен.
Фактори, що викликають катаральний нежить
Основними факторами, що викликають катаральний риніт, є вірусні або бактеріальні інфекції. Але хоча мікроби проникають в ніс і потрапляють на його слизову постійно, розвиток захворювання настає тільки при певних умовах.
До останніх, передусім, відноситься загальне зниження імунітету, а простіше кажучи ті випадки, коли в організму недостатньо сил для того, щоб впоратися з великою кількістю інфекційних агентів (вірусів або бактерій), що стає особливо небезпечним в періоди епідемій, адже в цей час вміст мікробів у повітрі збільшується у багато разів.
Одним з головних пускових механізмів щодо описуваного захворювання вважається переохолодження, причому особлива роль надається замерзання ніг. Саме тому катаральний риніт у дітей і у дорослих в холодну пору року виникає найчастіше.
Симптоми катарального нежиті
Катаральний риніт, симптоми якого будуть описані нижче, у клінічній практиці може зустрічатися як самостійний варіант патології, а може бути і симптомом якого-небудь захворювання, наприклад, ГРВІ або грипу.
Риніт як симптом застудної хвороби завжди розвивається у відповідності з певною схемою. Етапи, за якими виникає гострий катаральний риніт, спостерігав у самого себе, напевно, кожен.
На початку розвивається легке нездужання і слабкого характеру головний біль, потім з’являється відчуття сухості в носі і ротової частини глотки, в подальшому до зазначених симптомів приєднується закладеність носа, що супроводжується зниженням нюхової функції і зміною голосового тембру. З носа в рясному кількості відбуваються виділення, а незабаром починається чхання і може розвинутися сльозотеча.
Як і більшість інших гострих захворювань, у разі невідповідного лікування або при повній відсутності терапії гостра форма хвороби може перейти в хронічний катаральний риніт.
Сприяє цьому факту також і пригноблена імунна система, і надмірне захоплення судинозвужувальними краплями і спреями, плюс до всього наявність інших хронічних захворювань в будь-яких органах.
Лікування гострого та хронічного риніту
При такому недугу, як катаральний риніт, лікування має на увазі вплив на патогенетичну і симптоматичну складові захворювання. Виявлення першопричини дозволяє суттєво скоротити процес боротьби з патологією.
В якості симптоматичної терапії лікар зазвичай прописує пацієнту судинозвужувальні засоби. Ці препарати, спрямовані на нормалізацію носового дихання, але усі вони мають істотний мінус – тимчасовий ефект. Плюс до всього їх використання слід обмежувати строгими тимчасовими рамками, інакше можуть розвинутися небажані наслідки. Прикладами таких ліків є досить відомі Нафтизин, Галазолін та Санорин.
Чимало важливими в лікуванні гострого катарального нежитю є препарати, дія яких спрямована на усунення патогенного впливу на організм пацієнта. До числа таких засобів відносяться Ксилометазолин, Лоратадин, Метациклин та ін.
Якщо має місце хронічний катаральний риніт, лікування крім традиційних засобів багато медики доповнюють рекомендаціями по використанню спеціальних інгаляторів, основу яких складають рослинні олії (м’ята, ялиця, евкаліпт і ін).
Такі компоненти мають натуральний характер походження, нормалізують роботу судин, сприяють відновленню функцій залозистого апарату. Плюс до всього, подібний варіант лікування має досить високу ефективність.
Також можливе призначення та інших методів фізіотерапії: прогрівання, УФО, лазеротерапія і т. д.
Описуване захворювання лише на перший погляд здається простим і не вимагає уваги недугою, лікування якого дає результати в короткі терміни. Однак насправді це не зовсім так. Нежиті слід приділяти належну увагу, як з боку лікаря, так і з боку пацієнта, який повинен буде проходити цілий курс терапії може тривати цілий місяць.
