Вроджена дитяча клишоногість
Від кожної матері, яка приходить на прийом з дитиною, страждаючим клишоногістю, чуєш один і той же питання: чому у нього такі ніжки? Відповісти буває важко, хоча вчені і встановили безліч причин клишоногості.
Давно помічено, наприклад, дивний на перший погляд факт: число дітей, що з’являються на світ з таким дефектом, збільшується слідом за війнами. Так було після походів Наполеона, після франко-прусської війни 1870-1871 років, після першої світової війни, в нашій країні в 1940-1950-ті роки…
Ясно, що тяготи і тривоги, які несуть з собою війни, позначаються на здоров’ї жінки і тим самим — на внутрішньоутробний розвиток дитини.
Ще одне спостереження: взимку і навесні клишоногість у новонароджених реєструється частіше, ніж влітку і восени. Пояснення треба знову шукати в особливостях внутрішньоутробного періоду життя: зимовий раціон вагітної біднішими вітамінами, а вони необхідні для правильного формування органів і систем плода.
Багато дослідників вказують і на чисто механічні причини клишоногості, вважаючи, що стопи плоду можуть деформуватися під тиском мускулатури матки, вузлів, пухлин, або «в тісноті» — при маловодий.
Нарешті, не виключається спадкова схильність: доводилося спостерігати сім’ї, де клишоногість простежувалася у кількох поколіннях.
Як бачимо, причин багато, і нелегко визначити, яка стала вирішальною в кожному конкретному випадку. Але врешті-решт для матері не це найголовніше. Їй важливо знати, що клишоногість поправна, але лікування буде тривалим і вимагатиме від неї терпіння і деяких навичок.
Діагноз клишоногості досить простий: навіть неспеціалісту видно, що одна або частіше обидві стопи дитини як би перевернуті: внутрішній край підошовної частини стопи піднятий, зовнішній опущений, стопа загорнуті всередину. Тканини, зв’язки, сухожилля, м’язи з внутрішньої сторони вкорочені і напружені.
Якщо залишити дитину без лікування, то, почавши ходити, він був би змушений наступати на зовнішній край стопи. Можна допустити таке?
Лікувати клишоногість пробували по-різному. У Центральному інституті травматології та ортопедії імені Н. Н. Приорова розроблений і з успіхом застосовується простий, щадний метод амбулаторного лікування клишоногості, що базується на врахуванні особливостей розвитку провідних нервових шляхів.
В чому суть, так би мовити, «родзинка» методу? Адже він передбачає, як і при традиційній методиці, накладення етапних гіпсових пов’язок. Але якщо «глухий гіпс» надовго виключає можливість проведення лікувальної фізкультури, помітно погіршуючи тонус і живлення тканин стопи і гомілки, то наша методика створює для стопи вільний простір, що дозволяє постійно проводити пасивні і активні коригуючі руху, виправляють деформацію.
Давайте уявимо собі, як це робиться. Лікар повільно, поступово, не завдаючи дитині ні найменшої болю, розтягує м’які тканини і напружені зв’язки стопи. Приблизно за п’ять хвилин таких обережних зусиль вдається хоч трошки скорегувати деформацію.
Тепер треба змусити неслухняну стопу залишитися в цьому положенні. Притримуючи її, надягають на ніжку дитини довгий бавовняний панчіх і починають накладати прогипсованный бинт, ведучи його круговими ходами зверху вниз поверх панчохи проти напрямку деформації. На тильній стороні стопи, у бік корекції, прибинтовують клиноподібну прокладку з спіненого поліетилену. Коли гіпс висохне, прокладку видаляють, утворюючи тим самим простір для рухів.
Тепер справа за батьками — їм належить кожен день по 5-10, а ще краще по 15 разів проводити 3-5-хвилинні сеанси лікувальної фізкультури. Нічого складного вона собою не представляє. Злегка потягуючи мисок панчохи вгору і в бік вільного простору, ви поступово, помалу виправляєте положення стопи. Досягли хоч крихітного успіху? Стоп! Покладіть в утворився просвіт ватний валик або шматочок спіненого поліетилену. І знову займайтесь…
Мама, тато, бабуся, напевно, не один раз в день нахиляються над дитиною, агукают йому. Не упустіть цього моменту, щоб злегка поплескати по пальчикам, полоскотати підошву. Малюк у відповідь рефлекторно задвигает, скільки зможе, стопою. В сторону деформації він повертати її не зможе — гіпс і прокладка не пустять; буде рухати назовні, активно займаючись корекцією сам.
Найкращий час для початку лікування одразу ж після виписки з пологового будинку, коли тканини стопи ще найбільш еластичні і податливі.
По суті, немає протипоказань для більш раннього виправлення дефекту. Ще в кінці минулого століття була сформульована рекомендація лікаря: «Виходячи з кімнати породіллі, не забудьте виправити клишоногість у новонародженого». Дійсно, є дані деяких дослідників, які стверджують, що м’язи дитини найбільш податливі в перший день життя. Тим не менш більшість ортопедів не ризикує так рано накладати гіпс. Дуже часто починають з м’яких фланелевих бинтів і продовжують користуватися ними багато місяців.
Я не прихильник такого методу. Мало сприяючи виправлення дефекту, фланелевою бинтування створює ілюзію лікування, і дороге час іде…
Навіть при легких формах клишоногості краще, на мій погляд, один-два рази накласти гіпс і досягти вірного успіху, ніж довго і з малими результатами займатися бинтуванням.
Новонародженим першу гіпсову пов’язку накладають всього на п’ять — сім днів, старшим — на більш довгі терміни, до чотирьох тижнів. За цей час зв’язково-м’язова контрактура слабшає, зв’язки розтягуються, і лікар може, знявши гіпс, посунути стопу ще трохи і знову зафіксувати її положення.
Треба стежити за тим, щоб гіпсова пов’язка не бруднився, не промокала: підмоклий гіпс може разрыхлиться і зламатися. Між ніжками дитини прокладайте пелюшку. Перед купанням оберніть ніжку целофаном, приспособьтесь тримати на вазі над водою.
У деяких дітей під гіпсом шкіра стає сухою, шорсткою, на ній можуть з’явитися невеликі ссадинки. Зазвичай буває достатньо зробити теплу ванну, змастити шкіру дитячим кремом, а садно — розчином діамантового зеленого або настоянкою йоду. Залишати дитину без гіпсової пов’язки на кілька днів неприпустимо — попереднє лікування може піти нанівець. Якщо стан шкіри не дозволяє накласти гіпс повністю, лікар обмежується гіпсової лонгеткой або ж терміново виготовленим по нозі чобітком з полівіка. У подібному чобітку (туторе) дитині належить спати протягом декількох років після закінчення лікування.
А коли воно скінчиться? Точний прогноз я зазвичай робити не наважуюся. Буває, що і при важких деформаціях успіх настає проти очікувань швидко, а легкі ніби форми клишоногості виявляються дуже наполегливими. Це залежить не тільки від тяжкості деформації, індивідуальних особливостей організму, але в чималому і навіть, мабуть, вирішальною мірою від того, наскільки були терплячі і уважні батьки, акуратно вони займалися з дитиною.
Але можна з упевненістю сказати, що, якщо гіпс накладений у перші дні життя, дитина до року стане на рівні ніжки і правильно зробить свої перші кроки.
Розроблена в ЦИТО методика ефективна також при лікуванні клишоногості у дітей більш старшого віку, при рецидивах після консервативного та оперативного лікування і при паралітичної клишоногості різної етіології. Зараз цю методику застосовують у багатьох лікувальних установах Росії і за кордоном.
Ст. Віленський