Це зараз ми знаємо, як виглядає сейшельський горіх, як його вживати, і навіть що у нього всередині. Але колись всієї цієї інформації просто не існувало. Чутки про нього передавалися з уст в уста. І чудовий плід з далекої країни був овіяний цим міфом.
У Середньовіччі вважалося, що випробувані в подорожах, загартовані труднощами мореплавці знають про нього правду. Часто моряки любили розповідати обивателям одні і ті ж історії. Далеко від Європи, в глибинах океану ростуть гігантські дерева, які важко собі уявити. Плоди цих гігантів приносить морська хвиля. Люди ніколи не бачили, як ці плоди ростуть безпосередньо на деревах, тому постійно говорили на їх рахунок. Було укладено, що горіхи – не що інше, як результат дій морського бога Посейдона. Це саме Посейдон посадив невідомі сади, плодоносні сейшелькими горіхами (тоді цієї назви ще не існувало).
Можна собі уявити, як дивувалися мореплавці, бачачи горіхи на берегах Індії або Суматри, на острові Яви або взагалі в Африці. При тому, що в усі ці місця горіхи припливли «своїм ходом». І ніхто не бачив, де ж їх місце зростання. У тому числі і тому збуджували інтерес і користувалися особливою славою. У середні століття за рослини цього типу платили особливим чином: брали плід і починали його роздивлятися, щоб зрозуміти, скільки золота поміститься в його шкаралупу. Такою і була ціна.
А от у мешканців Сейшельських островів все було набагато складніше. Правило свідчить: лише вождь племені і найстаріші наближені до нього – могли приймати в їжу «кокоси любові», як їх називали на островах. Якщо хтось не дотримувався правил – його хапали і жорстоко карали: рубали руки. Якщо таке повторювалося, то винуватця чекала найстрашніша кара – смертна кара.
Легенди і міфи були настільки переконливі, що в Європі довгий час плід цього дерева вважався лікувальним, і йому приписували такі властивості, якими він просто не мав. Йшли роки, і вчені поступово розкривали всі його таємниці з точки зору сучасної науки.
