Що це таке? До складу людської крові входить величезна кількість різних речовин, які в тій чи іншій мірі, впливають на роботу всього організму.
Лейкоцити, так звані білі кров’яні тільця, є одними з найбільш важливих і потрібних клітин, які відіграють важливу роль у формування і роботі імунітету. Іноді кількість лейкоцитів знижується до критичної точки, в цьому випадку говорять про захворювання під назвою лейкопенія.
Даний стан є серйозною патологією і часто виникає на тлі інших захворювань, тому кожен випадок лейкопенії потребує діагностики і необхідних лікувальних заходах.
Причини лейкопенії
Лейкопенія вважається досить рідкісним захворюванням. Вона може бути наслідком інших хвороб, або виникати сама по собі. У дуже рідкісних випадках лейкопенія передається по спадку, як генетична мутація аутосомно-домінантного або аутосомно-рецесивного типу.
Найчастіше лейкопенія проявляється у людей, у яких виявили ті чи інші онкологічні захворювання: різного роду злоякісні пухлини, метастази, апластичну анемію. У більшості подібних випадків вона виникає внаслідок тривалої променевої терапії.
До лейкопенії може призвести і ряд інфекційних і вірусних захворювань. В даному випадку мова йде про важкому перебігу таких хвороб, як СНІД, сепсис, туберкульоз, вірус Епштейна-Барра, цитомегаловірус, краснуха, гепатит. Іноді до зменшення кількості лейкоцитів призводять вроджені або набуті порушення обміну речовин: дефіцит вітаміну В, міді, фолієвої кислоти, порушення обміну деяких видів глікогену.
Також однією з причин лейкопенії може стати наслідок тривалого прийому деяких лікарських препаратів. Найчастіше «винуватцями» такої патології є протисудомні препарати, антигістамінні, важкі метали, деякі анальгетики і антидепресанти.
Класифікація
Сучасна медицина виділяє кілька різновидів лейкопенії. В першу чергу, дану хворобу поділяють на два різновиди: абсолютну та перерозподільчу.
Для абсолютної лейкопенії характерне явище, коли рівень лейкоцитів знижується до рівня 4000 в 1 кубічному міліметрі і нижче. При перерозподільної формі клітини, які в нормі повинні потрапляти в сполучні тканини, залишаються циркулює в кров’яному руслі.
Також лейкопенію поділяють на вроджену, аутоімунні та ідіопатичну (таку, яка не має конкретної причини виникнення). В залежності від терміну хвороби виділяють гостру лейкопенію і хронічну. Гостра форма триває до не більше 12 тижнів, а хронічна, відповідно, довше.
Симптоми лейкопенії
Особливістю лейкопенії є той факт, що ця хвороба не має яскраво виражених клінічних симптомів. Її особливістю є поступове зниження імунного захисту організму. Воно проявляється в частих застудах, головних болях, слабкості, запамороченнях.
По мірі прогресування лейкопенії можуть з’явитися і більш серйозні симптоми. У хворого з’являються невеликі рани в ротовій порожнині, виразки кишечнику і шлунку, може збільшитися печінка або селезінка. Також на пізніх стадіях спостерігається підвищення температури, озноб.
Діагностика
Деякі люди помилково вважають, що для постановки діагнозу «лейкопенія» достатньо всього лише зробити загальний аналіз крові, який покаже зниження кількості білих кров’яних клітин. Так як лейкопенія може приймати різні форми, необхідними є і інші лабораторні дослідження.
У подібних випадках обов’язковими є наступні аналізи:
- лейкоцитарна формула
- кількість еритроцитів
- кількість тромбоцитів
- абсолютний рівень нейтрофілів
При цьому підрахунок клітин повинен бути вкрай скрупульозний. Для підтвердження діагнозу рекомендується перездати аналізи через деякий час.
Лікування лейкопенії
Зважаючи на те, що лейкопенія в більшості випадків не є самостійною хворобою, в першу чергу, всі сили направляються на лікування основного захворювання. Таким чином, хворому можуть бути призначені антибіотики, кортикостероїди, антигістамінні засоби, гепатопротектори та інші ліки.
Якщо лейкопенія викликана онкологією, може знадобитися переливання крові, у тяжких випадках — пересадка кісткового мозку.
Також існує ряд препаратів, які безпосередньо впливають на процес утворення клітин крові. До таких ліків належить пентоксил, лейктоген, батилол, ленограстим і багато інших. Перераховані кошти показують високу ефективність у тих випадках, коли лейкопенія була викликана порушенням у роботі кісткового мозку.
Враховуючи той факт, що хворі лейкопенією мають значно знижений імунітет, лікування захворювання проводитися, як правило, в стаціонарі. При цьому хворого поміщають в ізолятор, а персонал суворо дотримується норм асептики.
