Запалення специфічних потових залоз — апокринних, які починають функціонувати у підлітків і виділяють здебільшого не піт, а шкірне сало і особливі речовини — феромони, називають гидраденитом. Хвороба практично завжди супроводжується утворенням гною, доставляє дискомфорт і болісну біль. Її лікування пов’язане з труднощами і неприємними ускладненнями у вигляді абсцесу, нерідко доводиться вдаватися до хірургічного втручання. Збудником гидраденита є золотистий стафілокок, який може викликати ряд інших захворювань: сикоз звичайний, хвороба Ріттера, синдром Кавасакі та ін.
Зміст
- 1 Локалізація захворювання
- 2 гнійний Гідраденіт, лікування
- 3 Профілактика гнійного гидраденита
Локалізація захворювання
Гнійний гідраденіт найбільше локалізується в пахвових западинах.
Кількість і активність апокрінових залоз у кожної людини індивідуальна. Найбільше їх локалізовано в пахвових западинах, тому гострий гнійний пахвовий гідраденіт зустрічається найбільш часто. Сприяє його розвитку також неправильна депіляція в області пахв, використання невідповідних шкірі дезодоруючих засобів, нехтування правилами гігієни.
Може проявитися гнійний гідраденіт в паху, в області сосків або анального отвору, мошонки у чоловіків і великих статевих губах у жінок. У дуже рідкісних випадках запалюються залози, розташовані на волосистій частині голови. В цілях профілактики поширення інфекції по всьому тілу, при появі одного запаленого вогнища рекомендують дотримуватися обережності, обробляти уражену зону спеціальними розчинами і не забувати про правила гігієни.
Гнійний гідраденіт, лікування
На стадії інфільтрату сучье вим’я лікують консервативними методами. Для цього:
- призначають антибіотики в таблетках (еритроміцин, ципрофлоксацин, амоксицилін та ін);
- проводять фізіотерапію (УВЧ, УФО, електрофорез);
- прикладають сухе тепло (розігріту праскою пелюшку або мішечок з гарячою сіллю);
- біль знімають ін’єкціями новокаїну;
- використовують иммуностимуляцию організму та вітамінотерапію.
На будь-якій стадії захворювання актуальні заходи щодо попередження поширення інфекції на інші області розташування апокринних залоз. Для цього:
Лікування гнійного гидраденита проводять хірургічним шляхом.
Гнійний гідраденіт лікують переважно хірургічним шляхом. Зазвичай його проводять у 2 етапи. Спочатку роблять розріз і забезпечують дренаж. А коли рана починає заживляться, її закривають клаптем шкіри з іншої ділянки тіла. Після проведення операції призначають консервативне лікування, яке відрізняється від терапії інфільтрату тим, що треба ще обробляти прооперовану область. Крім антибіотиків можуть призначати кортикостероїди, антигістамінні і НВПС.
Важливо! Успішне лікування не гарантує повного одужання. Часто виникає рецидив гидраденита. У таких випадках рекомендують провести імунотерапію з допомогою вакцини стафілокока і введення специфічного гамма-глобуліну. Ще один спосіб зупинити повернення хвороби — це рентгенотерапія, в процесі якої руйнують потові залози.
Профілактика гнійного гидраденита
Для профілактики гнійного гидраденита варто дотримувати правила гігієни.
В якості профілактики рекомендується дотримуватися правил особистої гігієни, знижувати ризик травмування шкіри в місцях, схильних до запалення, підтримувати імунітет, правильно харчуватися. У холодну пору року важливо не переохолоджуватися і стежити, щоб одяг не завдавала дискомфорту, не сприяла надмірного потіння і не здавлювали пахвову область і пах.
Усім, хто схильний шкірним запальних захворювань або вже стикався з гидраденитом, рекомендують щодня обробляти небезпечну зону спиртовим розчином. При перших ознаках захворювання та освіті підозрілих вузликів потрібно негайно звертатися до лікаря. Почавши лікування на ранньому етапі можна уникнути гнійного абсцесу та операції.
Тактики лікування гострого та хронічного гидраденита дещо відрізняються. Ставити такий діагноз і призначати лікування повинен лікар. Самолікування в цьому випадку неприпустимо, так як запущений гнійний абсцес може призвести до летального результату. А грамотна терапія і точне дотримання рекомендацій лікаря допоможуть швидко позбавитися від запалення і запобігти його рецидив.
