Лікування опіків. Що потрібно робити при опіку

Зміст

Зміст:1. Види і причини ожогов2. Ступені опіків та їх признаки3. Последствия4. Лікування ожогов5. Профілактика

Опік являє собою ураження тканин шкіри і слизових оболонок, що виникає внаслідок впливу на них негативних чинників: високих температур, хімічних речовин, сонячних променів, електричного струму та інших. Залежно від фактора впливу, площі ураження тканин, періодів перебігу процесу та інших чинників опіки поділяються на види.

Види і причини опіків

Залежно від фактора впливу негативних факторів на організм розрізняють наступні види опіків: термічний, електричний, хімічний, сонячний.

Термічний. Фактором впливу виступає розпечений або гарячий предмет, пара, окріп та інше. Опік виникає при найменшому контакті з дратівливим чинником, при більш тривалому контакті ураженню піддаються більш глибокі шари тканин. При впливі з гарячими в’язкими речовинами, наприклад, зі смолою, бітумом та іншими матеріалами, при опіку відбувається прилипання останніх до шкіри, що викликає мимовільний більш тривалий контакт з поверхнею шкіри і сприяє більш глибокому її прогріванню.

Електричний. Найбільш часто виникає при роботі з електричним обладнанням або при ударі блискавкою. Призводить до порушення функцій організму і супроводжується пошкодженням шкіри. При незначному електричного опіку виникає запаморочення, непритомні стани. При складних контактах може статися зупинка дихання, клінічна смерть.

Хімічний. Причиною хімічного опіку є контакт з хімічними речовинами (луги, кислоти), що викликають нагрівання шкірних покривів. Глибина ураження тканин залежить від часу контакту і температури хімічної речовини.

Сонячний. Виникає при тривалому контакті шкіри з ультрафіолетовими променями (на пляжі або при відвідуванні солярію). За ознаками прояву сонячний опік схожий на термічний.

Ступені опіків та їх ознаки

В залежності від вираженості опіків їх поділяють за ступенями тяжкості.

I ступінь обумовлюється вираженим почервонінням і набряком уражених тканин. Шкіра стає чутливою до пальпації, місцями болючою, температура шкірних покривів підвищується. При незначних площах поразки загальний стан хворого майже не змінюється, при більш масштабному ураженні тканин виникає головний біль, загальний стан погіршується, виникає занепокоєння, підвищення температури, загальна розбитість. З часом пошкоджені ділянки епідермісу починають лущитися і поступово відриваються, втрачаючи властивості живих тканин.

II ступінь обумовлена появою пухирів на уражених ділянках тканин. Ознаки попередньої мірою виражені більшою мірою. Пухирі можуть мати різні розміри, шкірні покриви мають червонуватий відтінок. Згодом пухирі розсмоктуються, почервоніння сходить. На місці опіку з’являється скоринка, під якою утворюється здорова шкіра.

III ступінь характеризується тим, що пухирі поступово перетворюються на рани і виразки. Ознаки опіків цієї мірою відрізняються більшою тяжкістю стану хворого, ніж при опіках другого ступеня. На місці таких уражень шкіри, як правило, утворюються келлоідні рубці, так звані шрами від опіків.

IV ступінь є найбільш важким ступенем, для якої характерні важкі ушкодження тканин від виразкових форм до часткового обвуглювання тканин. При великих пошкодженнях тканин (до 80%) вважається, що потерпілий приречений, зберегти йому життя практично неможливо.

Наслідки

Опіки I ступеня проходять безслідно, не залишаючи на шкірі ні шрамів, ні рубців. На чутливій шкірі можуть залишитися пігментні плями, які з часом розсмоктуються і зникають. Опіки II ступеня можуть залишати шрами на тілі при некоректному лікуванні (при проколюванні пухирів та занесенні до рани інфекції), наслідки опіків III ступеня обумовлені виникненням келоїдних рубців на тілі.

Лікування опіків

Вибір способу лікування опіку залежить від ступеня тяжкості потерпілого та області ураження тканин. Опіки I ступеня проходять самостійно, іноді залишаючи на шкірі сліди темного кольору. При лікуванні основним питанням є усунення сліду від опіку. І тут виникає питання: як і чим їх прибрати. Для цього використовуються спеціальні емульсії, сироватки та інші засоби. Народне лікування опіків зводиться до усунення почервоніння, печіння і набряклості тканин. Для цього застосовують натерту сиру картоплю (використовується у вигляді компресу) і медичний спирт (у спирті змочується ватка і прикладається до ураженого місця). Такі кошти швидко усувають ознаки опіку і не залишають на тілі шрамів і слідів.

Лікування опіків II ступеня можна проводити в домашніх умовах. Насамперед, слід видалити з ураженої ділянки шкіри одяг, перешкоджає прямому доступу до рани. Рану слід охолодити під струменем холодної води або при накладанні холодного компресу (по мірі нагрівання тканини компресу його потрібно міняти). Використовувати лід для охолодження обпаленої шкіри не можна, це може ускладнити процес одужання. Пухир від опіку при лікуванні не можна проколювати, т. к. утворилася рана стає сприятливим середовищем для розмноження бактерій та інфекцій.

Якщо виникають сумніви, ніж лікувати опік II ступеня, то краще використовувати перевірені засоби. Найбільш ефективними є препарати, до складу яких входить левоміцетин, вітамін Е, масло обліпихи і інші. Ці засоби сприяють швидкому оновленню тканин, поліпшують регенерацію. До препаратів від опіків відносять пантенол, дермазин, олазоль та інші.

Лікування опіків III і подальшої ступенів займаються в умовах стаціонару з використанням знеболюючих наркотичних засобів, гормональних кортикостероїдних препаратів, бронхолітиків, шляхом проведення дегідратаційної та детоксикаційної терапії, робиться щеплення проти правця. Крім цього, проводиться адекватна терапія з відновлення газообміну, застосування антисептичних пов’язок. Згодом, при адекватному і результативному лікуванні опіку, можна вирішувати питання з приводу проведення пластичної хірургії.

Профілактика

Як відомо, краще попередити хворобу, ніж займатися її лікуванням. Те ж стосується і опіків: краще запобігти, ніж потім вирішувати в екстреному порядку. Щоб уникнути всіляких ускладнень і наслідків слід уникати небезпечних ситуацій: прибирати гарячі предмети в недоступні місця, не залишати на краю столів ємності з окропом, дотримувати техніку безпеки при роботі з електроприладами, а також мінімізувати перебування під прямими сонячними променями.