Менінгіт у дітей: симптоми у різному віці, причини та способи лікування

Менінгіт у дітей: симптоми у різному віці, причини та способи лікування

  • Причини хвороби
  • Як передається менінгіт
  • Види менінгіту
  • Симптоми і ознаки захворювання
  • Ускладнення менінгіту
  • Діагностика та обстеження при менінгіті
  • Загальні напрямки лікування менінгіту
  • Реабілітація після менінгіту
  • Профілактичні заходи

Менінгіт у дітей – це досить небезпечне захворювання, що розвивається в центральній нервовій системі. Морфологічно характеризується запальним процесом в оболонках (м’якої і павутинної) головного мозку.

Причиною запалення мозкових оболонок у дитини будь-якого віку є різні мікробні агенти (бактерії і віруси). Виникнення цих змін в оболонках мозку сприяють хронічні хвороби, низький рівень імунітету, аномалії розвитку черепа.

При найменших ознаках менінгіту треба негайно шукати лікаря. Лікування цієї хвороби проводиться тільки в умовах стаціонару з допомогою антибіотиків та внутрішньовенних розчинів.

Самостійне лікування може призвести до поширення процесу, виникає енцефалопатія і запалення самого головного мозку, в результаті можуть сформуватися незворотні зміни особистості, рухових і чутливих функцій. При відсутності необхідного лікування настає смерть дитини.

Причини хвороби

Безпосередньою причиною у дітей будь-якого віку є всілякі інфекційні агенти. Серед них найбільш поширені:

  • бактерії (менінгокок, туберкульозна паличка, збудник сифілісу, пневмокок, численні різновиди стрептокока і стафілокока);
  • віруси (грипу, аденовіруси, кору, краснухи, збудник епідемічного паротиту, герпетичні віруси і особливо вірус вітряної віспи, ентеровіруси, вірус імунодефіциту людини);
  • найпростіші (токсоплазма);
  • грибки (криптококк).

У різних вікових групах відзначається деяке переважний вплив того чи іншого мікробного агента як причини менінгіту. Спостерігаються наступні закономірності:

  • у новонароджених хвороба розвивається дуже рідко, є результатом внутрішньоутробної інфекції, яка передається від матері плоду (токсоплазменный, герпетичний);
  • у грудних дітей він може бути проявом вродженого сифілісу або вірусу імунодефіциту людини (поєднується з іншими ознаками інфекції);
  • у дітей до року найчастіше актуальна така бактерія, як менінгокок;
  • у дітей шкільного віку більш значуще вплив стафило – і стрептококів;
  • у підлітків, як і у дорослих людей, може бути діагностований туберкульозний процес ураження мозкових оболонок.

Як передається менінгіт

Якщо ви знаєте, як передається менінгіт у дітей, то зможете вберегти своїх дітей від цієї хвороби. Більшість вищеописаних інфекційних агентів передається повітряно-крапельним шляхом, тобто при тісному прямому контакті з хворою людиною (будь-якого віку).

У деяких випадках (туберкульоз, ентеровіруси, стрептокок, стафілокок) мікробний агент досить стійкий у навколишньому середовищі, тому можливе зараження при використанні загальних іграшок, посуду, рушників. Навіть при найменшій підозрі на контакт з такими збудниками, мамі слід продезінфікувати (досить гарячої води та мила) всі підозрілі предмети.

Більш старшому дитині бажано відмовитися від відвідування хворого товариша (і вдома, і тим більше в лікарні). Інкубаційний період різних інфекційних хвороб може бути досить тривалим, тому не варто відпускати дитину до хворого шкільного друга пограти через 2-3 дні від початку хвороби. Якщо це вкрай необхідно, то потрібно одягнути захисну маску на ніс і рот, після закінчення візиту ретельно помити руки.

Розвитку менінгіту значною мірою сприяють:

  • різні хронічні неспецифічні запальні процеси ЛОР-органів (синусит, аденоїди, отит);
  • вроджені та набуті аномалії розвитку черепа (викривлення носової перегородки);
  • захворювання ротової порожнини (каріозні зуби).

Все це створює умови для зниження місцевого і загального імунітету, швидкого і легкого проникнення мікробного агента в порожнину головного мозку. З будь-якого гнійного вогнища (фурункул, пневмонія) мікроб може потрапити в мозок і спровокувати хворобу. Саме так розвивається вторинний бактеріальний менінгіт у дітей.

Від того, як проявлятися ця хвороба, можна судити про ознаки менінгіту. Інфекційний агент по просторах вздовж нервів, з током крові або лімфи від слизової носоглотки або іншого органу, проникає в порожнину черепа на оболонку головного мозку. Розвивається його набряк і запалення, зазначається стиснення мозкової тканини, порушення відтоку спинномозкової рідини.

Види менінгіту

Існує безліч варіантів класифікації менінгіту. Найбільш часто лікарі кажуть про таких видах захворювання:

  • первинний – виникає як самостійний процес без ураження інших органів (менінгококовий);
  • вторинний – є ускладненням іншого інфекційного процесу (кір, туберкульоз, епідемічний паротит).

Інший поширений варіант опису форми захворювання – це класифікація в залежності від змін спинномозкової рідини, аналіз якої в обов’язковому порядку проводиться при запаленні мозкових оболонок. Виділяють серозний і гнійний менінгіт.

Бактеріальний гнійний менінгіт протікає більш важко, більш високий ризик ускладнень, наслідків та смертельного результату. Такі ж закономірності типові для бактеріального (туберкульозного) серозного менінгіту. Серозний вірусний менінгіт характеризується більш сприятливим перебігом і наслідками.

Більшість варіантів мають подібні клінічні прояви у дітей будь-якого віку. Точне визначення виду захворювання важливо для лікаря, щоб призначити правильне і ефективне лікування, знищує мікробний збудник.

Симптоми і ознаки захворювання

Остаточний діагноз буде поставлений лікарем, батькам необхідно мати загальне уявлення, як розпізнати менінгіт у дитини. Дитячий менінгіт дещо відрізняється за своїм перебігом у немовляти, дошкільника і підлітка, загальною ознакою буде тільки підвищення температури.

У крихітного малюка на першому плані симптоми неспецифічні, які легко можна сплутати з іншими хворобами. У будь-якому випадку не повинні залишитися без уваги:

  • наполеглива немотивований плач;
  • відмова від грудей або пляшечки;
  • характерне положення: малюк лежить на боці, голова закинута, а ноги зігнуті в колінах і підгорнуті до животика (так звана поза взведенного курка, або лягавого собаки собаки);
  • при піднятті малюка у вертикальному положенні, тримаючи за пахви, ніжки дитини підтягуються до животика (симптом Лессажа).

Судомний синдром у дітей грудного віку також може бути ознакою менінгіту. Незалежно від конкретного збудника у таких маленьких діток на першому плані явища загальної інтоксикації, а неврологічні прояви виражені помірно.

У більш старшому віці (дошкільному або молодшому шкільному) батьків повинні насторожити такі зміни в поведінці і самопочутті дитини:

  • на тлі незначного підвищення температури дитина прагнути полежати посеред дня, відмовляється від гри (навіть спокійній);
  • вередує і плаче без причини;
  • їсть і п’є без апетиту і з небажанням;
  • у проміжках між їжею (не відразу після виходу з-за столу) зазначається раптова рясна блювота (так звана блювання центрального походження, обумовлена сильною інтоксикацією), яка не приносить полегшення дитині (на відміну від кишкового захворювання);
  • занадто довго сидить над шкільним завданням і скаржиться на раптову слабкість і загальний занепад сил;
  • дитина скаржиться на наростаючу головний біль (розлитого і розпираючого характеру);
  • больові відчуття посилюються при гучних звуках, яскравому світлі, іноді при дотиках до тіла грубої тканини або холодного предмета;
  • можлива характерна поза лягавої собаки.

Симптоми запалення мозкових оболонок у підлітка схожі з проявами у дорослому віці. Типові характерні зміни (так звана менінгеальна тріада):

  • найсильніша до нестерпний головний біль без чіткої локалізації;
  • блювота без супутньої нудоти;
  • підвищення температури.

Підліток чітко описує перші ознаки своєї хвороби, так як вони не можуть залишитися непоміченими. Провідними проявами будуть специфічні неврологічні знаки, а не общемозговая симптоматика.

Окремої уваги заслуговує менінгококовий варіант, так як саме менінгокок найбільш частий збудник запального процесу мозкових оболонок у дітей перших шести років життя. Можливо одночасне розвиток менінгіту і менінгококцемії (специфічне зараження крові). В цьому випадку наголошується характерна висип при менінгіті у дітей. Для змішаної форми менінгококової інфекції у дитини будь-якого віку характерно:

  • раптовий початок хвороби (буквально протягом години);
  • на початку хвороби переважає сильна загальна інтоксикація (млявість, відсутність апетиту), потім з’являється специфічна неврологічна симптоматика;
  • вже в перші години формується характерна геморагічна висипка: на шкірі ніг та сідниць з’являються дрібні, неправильної форми крововиливи, вони схильні до злиття і периферичної росту.

Ускладнення менінгіту

Менінгіт у дітей: симптоми у різному віці, причини та способи лікування

При своєчасному лікуванні виникають досить рідко. Найбільш небезпечні такі:

  • енцефаліт і мієліт (запалення відповідно головного і спинного мозку);
  • набряк мозку;
  • ДВЗ-синдром;
  • гостра надниркова недостатність (синдром Уотерхауза-Фридерихсена);
  • набряк легенів;
  • інфаркт міокарда;
  • панофтальміт;
  • церебральна гіпертензія;
  • гангрена шкіри.

Більшість батьків цілком обґрунтовано бояться наслідків менінгіту, а саме:

  • постінфекційний міокардіосклероз;
  • сліпота і глухота;
  • гідроцефалія (у маленьких дітей);
  • епілепсія;
  • дизартрія та інші порушення вищої нервової діяльності.

Незворотні зміни організму і особистості дитини найбільш типові для бактеріального менінгіту, найбільш актуальні для туберкульозного процесу. Наслідки серозного менінгіту зустрічаються вкрай рідко.

Для лікування слід звернутися до педіатра (для встановлення попереднього діагнозу), потім в інфекційний стаціонар. Дорослий або дитячий інфекціоніст займається постановкою остаточного діагнозу (із зазначенням конкретного інфекційного агента) і лікуванням цієї хвороби.

Діагностика та обстеження при менінгіті

Як визначити, чи є запалення мозкових оболонок чи ні – зрештою знає тільки лікар. Проводиться дослідження ряду специфічних неврологічних ознак (менінгеальні знаки), після чого необхідна люмбальна пункція.

Специфічна діагностика ґрунтується на зміни спинномозкової рідини. Її можна отримати тільки якщо провести люмбальну пункцію – поперековий прокол спеціальною голкою між хребцями. Не потрібно боятися цього дослідження (дитячий церебральний параліч від неї не розвивається), так як проводиться пункція під місцевим знеболенням, в строго визначеному місці, де спинного мозку немає, тому пошкодити його неможливо.

Взята рідина досліджується в лабораторії. В результаті доктор робить остаточний висновок, який вид менінгіту має місце (серозний або гнійний), який інфекційний агент спровокував процес.

У комплекс обов’язкових досліджень при менінгіті будь-якої етіології входять:

  • загальноклінічні аналізи крові і сечі;
  • дослідження цукру крові;
  • рентгенограма легенів.

У деяких випадках для виключення ураження мозку потрібно магнітно-резонансна томографія.

Загальні напрямки лікування менінгіту

Менінгіт у дітей: симптоми у різному віці, причини та способи лікування

Лікування в будь-якому віці повинно бути комплексним, включати вплив на мікробний агент (збудник хвороби) та корекцію порушень різних видів обміну речовин (патогенетична терапія).

Для знищення збудника бактеріального призначаються внутрішньом’язово або внутрішньовенно антибактеріальні засоби з широким спектром дії, найчастіше з групи цефалоспоринів (цефуроксим, цефтріаксон, цефазолін). При вірусному менінгіті використовуються різні противірусні засоби (ацикловір, валацикловір).

Для корекції метаболічних порушень використовуються:

  • колоїдні та сольові розчини для зменшення інтоксикації;
  • препарати сечовини (маніт, манітол, урегіт) для зменшення набряку мозкової тканини;
  • стероїдні гормони для стабілізації серцевої діяльності;
  • вітаміни групи В;
  • різні ноотропи для нормалізації обмінних процесів головного мозку (вінпоцетин, церебролізин, ноотропіл, пірацетам).

Реабілітація після менінгіту

Необхідно поступове повернення до звичного способу життя. У гострий період (10-14 днів) необхідно дотримання суворо постільного режиму. Якщо цього не робити, то можуть розвинутися ускладнення.

Тільки після поліпшення показників спинномозкової рідини можливе поступове розширення рухового режиму. Дитина фактично заново вчиться сидіти, вставати з ліжка, ходити. Більш швидкому відновленню сприяє загальнозміцнюючий масаж і лікувальна фізкультура. Харчовий раціон повинен бути збагачений білками і вітамінами, спеціальної дієти не потрібно.

Профілактичні заходи

Профілактика менінгіту у дітей спрямована на попередження контакту з мікробом, дотримання санітарно-гігієнічних нормативів і загальне зміцнення імунітету. Профілактика вірусного менінгіту передбачає дотримання карантинних заходів у дитячих установах при спалахи кору, краснухи, вітряної віспи.

Специфічна профілактика досить ефективна. Щеплення від менінгіту дітям – це виконання відповідно з віком календаря профілактичних щеплень. Створення напруженого імунітету проти кору, краснухи, гемофільної палички – дозволить уникнути розвитку цієї хвороби.
Менінгіт у дітей: симптоми у різному віці, причини та способи лікування

Коментар нашого спеціаліста

Про менінгіті будь-якої етіології завжди слід пам’ятати:

  • хвороба може виникнути в будь-якому віці;
  • лікування найбільш ефективно на ранніх етапах хвороби;
  • самолікування категорично неприйнятно.

При найменшій підозрі на менінгіт треба звернутися до педіатра або інфекціоніста. Краще відкинути безпідставні сумніви, ніж пізно починати лікування менінгіту та його ускладнень.

Наші рекомендацииПрививка від менінгіту – Доктор Комаровський Менінгіт у дітей: симптоми у різному віці, причини та способи лікуванняЗаголовокПрививка від менінгіту – Доктор КомаровськийМенінгіт у дітей: симптоми у різному віці, причини та способи лікуванняЗаголовокВнутричерепное тиск – Школа доктора КомаровськогоМенінгіт у дітей: симптоми у різному віці, причини та способи лікуванняЗаголовокМенингит – Школа доктора Комаровського – Інтер

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: