Життя в сучасному світі сповнена таких б’ють по здоров’ю факторів, як стреси, емоційне напруження, малорухливий спосіб життя, неправильне харчування, порушення режиму сну і відпочинку і багато інших. Як результат: значно зросла кількість “стресових” захворювань, серед яких на перших місцях хвороби нервової системи, і зокрема інсульт. Про одну з різновидів інсульту – так званому микроинсульте, а також про можливості його лікування та відновлення в домашніх умовах – розповідається у даній статті.
Що таке мікроінсульт?
Термін мікроінсульт, хоч і не є для сучасної медицини офіційним, тим не менш широко використовується як серед пацієнтів, так і серед лікарів, оскільки як не можна краще відображає суть відповідного захворювання. По суті, це теж інсульт, але микроочаговый адже гостра патологія при ньому відбувається в малих судинах головного мозку. В результаті, на відміну від класичного інсульту, зміни в головному мозку мають точковий характер, і викликає відповідну, несильно виражену симптоматику.
Багато часто плутають мікроінсульт з минущими порушеннями мозкового кровообігу, але це не одне і те ж. Минущі порушення можуть бути досить значними за обсягом; однак, вся симптоматика поступово зникає протягом 24 годин, без сліду або майже без сліду.
На відміну від них, симптоми мікроінсульту виражені несильно, але є значно більш стійкими, і навіть у разі адекватного і успішного лікування тримаються не менше 20 — 22 днів. Об’єднує їх те, що обидві ці патології (як мікроінсульт, так і минущі розлади) є серйозним сигналом для хворого: якщо не вжити належних заходів, в майбутньому може розвинутися повноцінний, класичний мозковий інсульт.
Причини і механізми виникнення
Як і “великий” інсульт, мікроінсульт за своїм характером може бути ішемічним (мають місце мікротромбози) і геморагічним (з точковими крововиливами в тканину мозку).
Фактори ризику, що призводять до виникнення мікроінсульту, теж в цілому ідентичні з “великим” інсультом. Основні з них наступні:
- Атеросклероз.
- Гіпертонія.
- Ожиріння.
- Цукровий діабет.
- Порушення згортання крові, схильність до тромбозів або, навпаки, до кровотеч і крововиливів.
- Патології мозкових судин (аневризми тощо).
- Шкідливі звички.
Симптоми мікроінсульту
При микроинсульте можуть зустрічатися майже всі ті ж симптоми, що й при класичному мозковому інсульті, однак вони значно менш виражені. Не буває паралічів та глибоких парезів кінцівок, але легкі парези зустрічаються дуже часто. Може злегка порушитися хода хворого, а також рухи кистей і пальців рук (зазвичай на одній стороні, дуже рідко на обох).
Мовні порушення також часто мають місце також і несильно виражене. Зазвичай вони проявляються в легкій формі дизартрії, коли у хворого при розмові як би злегка “заплітається язик”. Можливі незначні розлади чутливості шкіри. Нерідкі порушення пам’яті, дискоординація рухів, запаморочення.
Практично завжди має місце загальна слабкість. У гострому періоді можуть зустрічатися головний біль, затуманення зору, потемніння або двоїння в очах, оглушення. Бульбарний та псевдобульбарний синдроми при микроинсульте майже не зустрічаються.
Лікування мікроінсульту. Можливості лікування та відновлення в домашніх умовах
Сам по собі мікроінсульт рідко буває небезпечним. Небезпечні симптоми можуть виникнути в тому випадку, якщо патологічний мікро-осередок розташований близько до життєво важливих центрів у головному мозку. На щастя, завдяки компенсаторним механізмам, таке при микроинсульте спостерігається дуже рідко. Якщо ж все-таки з’являються порушення дихання, ковтання, серцевого ритму – тоді без стаціонарного лікування не обійтися.
У всіх інших випадках лікування може бути проведено і в домашніх умовах. Зрозуміло, це не означає, що потрібно займатися самолікуванням. Ні, курс лікування повинен бути призначений лікарем-невропатологом, і повинен проводитися під його наглядом. Тим не менше, сам факт лікування в домашніх умовах, плюс відсутність процесу транспортування в стаціонар, в більшості випадків є психологічним і фізичним комфортом для хворого, що важливо для успіху лікування.
Перше, що слід зробити вдома при перших же ознаках мікроінсульту у хворого: укласти його на ліжко з піднятою головою, забезпечити йому спокій, виміряти АТ, при необхідності – дати яке-небудь (бажано звичне) гіпотензивний засіб. При сильно підвищеному тиску можна взяти з відня 100 — 150 мл крові. Подальші дії повинні проводитися по призначенню лікаря.
Основні групи препаратів, які застосовуються при лікуванні мікроінсульту, наступні:
- Гіпотензивні засоби.
- Засоби для лікування атеросклерозу.
- Ноотропні препарати.
- Препарати, що поліпшують мікроциркуляцію.
- Ангіопротектори.
- Судинорозширювальні засоби.
- Метаболічні препарати.
- Антиоксиданти.
- Вітаміни.
В даний час існує величезна кількість препаратів, які відносяться до вищевказаних категорій. Вибір оптимальних препаратів у кожному конкретному випадку і їх дозування визначаються лікарем.
Як додаток до лікарської терапії, можуть бути застосовані засоби з народної медицини: кровопускання, лікування травами і рослинами, зокрема настоянкою соснових шишок, гірудотерапія (лікування п’явками) та інше. У всіх випадках варто проконсультуватися з лікарем.
Поряд з проведенням медикаментозного та іншого лікування, важливе значення мають і відновлювальні процедури, такі як масаж, лікувальна фізкультура, парафінотерапія, електростимуляція м’язів. Більшість з даних процедур також можуть бути проведені в домашніх умовах. Їх слід починати з 5-7 дня хвороби, за призначенням лікуючого лікаря і з залученням відповідних фахівців.
Слід навчити хворого основним необхідним для нього вправ з комплексу лікувальної фізкультури, з тим щоб у майбутньому він міг їх виконувати самостійно. Це можуть бути, наприклад, піднімання і опускання, приведення і відведення руки або ноги, або інші вправи.
Якщо у хворого є стійкі мовні розлади, потрібно навчити його також логопедичного процедур, зокрема вправ для язика і губ: випинання мови назовні з напругою і без, кругові та інші рухи язиком, упирание мови в зуби, витягування губ вперед, вимова різних слів і т. д.
Важливе значення має забезпечення хворому спокійного і комфортного режиму на весь період лікування. Не менш важливо захистити його від шкідливих звичок, таких як алкоголь і куріння. Слід пояснити хворому, що цим обумовлений успіх лікування, а також стан його здоров’я в майбутньому.
В цілому, при правильно проведеному курсі лікування, відмові хворого від шкідливих звичок і наполегливому виконання відновлювальних процедур, навіть при лікуванні в домашніх умовах, мікроінсульт успішно піддається повноцінної реабілітації.
Курс лікування у більшості випадків становить 1 — 2 місяці. Іноді можуть знадобитися повторні курси через місяць або два. Як правило, в результаті хвороба не залишає жодних помітних слідів (хоча можуть бути і винятки). Однак у будь-якому випадку, перенесений мікроінсульт повинен залишатися пам’яткою для хворого, нагадуючи йому про важливість цінувати своє здоров’я та уважно ставитися до нього.
Цікава передача про микроинсульте:
