Міжхребцева грижа: симптоми, лікування, операція, причини

Зміст

Міжхребцева грижа є останньою стадією остеохондрозу хребта.

Поширеність даного захворювання становить від 45 до 50%. Перші симптоми захворювання з’являються в 20-30-річному віці.

Поступово захворювання прогресує і у віці 50 років і старше приблизно 90% людей мають ті чи інші симптоми остеохондрозу хребта. Найчастіше в патологічний процес втягується поперековий відділ, так як він відчуває найбільше навантаження.

Міжхребцева грижа являє собою випадання частин або випинання диска в спинномозковий канал. В основі даного патологічного стану в більшості випадків знаходиться остеохондроз хребта. У винятково рідких випадках до цього стану призводить і травма хребетного стовпа.

Причини розвитку

У групі ризику з розвитку цього захворювання слід включати молодих пацієнтів, середній вік яких становить від 20 до 30 років. Основними сприятливими факторами остеохондрозу хребта та міжхребцевої грижі є:

обтяжена спадковість
порушення мікроциркуляції на тлі загальних захворювань
підвищене навантаження на хребет
підйом вантажів
ожиріння
метаболічні порушення та інші фактори.

Симптоми міжхребцевої грижі

Міжхребцева грижа, симптоми якої пов’язані з розвитком дискорадикулярного синдрому. В його основі лежить випинання, яке може супроводжуватися секвестрацией пульпозного ядра. Іноді відбувається фрагментація гіалінових пластинок і фіброзного кільця.

Все це обумовлює наявність болю, яка має різні характеристики:

1) Болі можуть локалізуватися в місці ураження поперекового відділу хребта

2) Відображені болю, які імітують захворювання внутрішніх органів. Це пов’язано з обмеженням нервових корінців, які іннервують той чи інший орган, що призводить до різних діагностичних помилок

3) Обмеження рухливості в хребті, так як пацієнт щадить його з-а появи больового синдрому.Біль призводить до спастическому станом м’язів. Це є додатковим чинником, який провокує її посилення. Тому ефективне знеболювальне лікування включає в себе застосування препаратів, що усувають цей м’язовий спазм. Також на тлі корінцевого синдрому відбувається здавлення моторних та чутливих корінців. Це проявляється:

слабкістю м’язів ніг
порушенням температурної чутливості, тому у таких пацієнтів часто виникають опіки чи обмороження.

Дивіться також, грижа поперекового відділу хребта.

Діагностика грижі міжхребцевого диска

Проведення додаткових методів дослідження необхідно для встановлення остаточного діагнозу, від якого буде залежати подальша програма лікування. Діагностичний пошук при підозрі на міжхребцеву грижу включає в себе наступні дослідження:

рентгенографічне – визначається патологічне випинання в області хребта
комп’ютерна томографія
мієлографія, яка дозволяє отримати чітке зображення м’яких тканин, що оточують хребетний стовп (вводиться спеціальний контраст в хребетний стовп, а потім виконується серія рентгенологічних знімків)
магнітно-резонансна томографія (є більш достовірним методом дослідження). З допомогою цього тесту можна виміряти розміри грижі, виявити можливі ознаки запальної реакції
електронейроміографія дозволяє оцінити вираженість порушень іннервації тих чи інших м’язів.

Можливі наслідки грижі

Пізня діагностика та несвоєчасне лікування грижі міжхребцевого диска здатне привести до втрати здатності обслуговувати себе і займатися професійною діяльністю, тобто людина може поступово стати інвалідом.

Читайте також, грижа у шийному відділі хребта.

Лікування міжхребцевої грижі

Консервативне лікування корінцевого синдрому при міжхребцевої грижі включає необхідність призначення наступних лікарських засобів:

1) Антиагреганти, які покращують мікроциркуляцію

2) Нестероїдні протизапальні засоби

3) Ноотропні засоби, що поліпшують метаболізм нервової тканини. Однак з плином часу ці препарати в поєднанні з знеболюючими пункціями та фізіотерапевтичними процедурами поступово призводять до гіпертрофії і осифікації (відкладення солей кальцію) зв’язкового апарату хребта.

Все це призводить до неефективності консервативного лікування. У цій ситуації єдиним варіантом допомоги є хірургічне втручання, терміни якого не слід затягувати.
Для купірування типового больового синдрому при міжхребцевої грижі показано застосування таких лікарських препаратів, як:

1) Нестероїдні протизапальні засоби

2) Міорелаксанти, які впливають на центральні ланки регуляції м’язового тонусу. Використання даних препаратів виправдано, так як при цьому захворювання розвивається компенсаторний м’язовий гіпертонус. Це супроводжується ішемічними змінами і утворенням на цьому фоні підвищеної кількості молочної кислоти, яка дратує нервові закінчення. Використання міорелаксантів розриває це коло і сприяє купіруванню болю

3) Хондропротектори, які є засобами патогенетичної терапії. Він дозволяють активізувати функцію хондробластов і поліпшити процеси оновлення та відновлення хрящової (сполучної тканини, попереджаючи прогресування захворювання. До складу цих препаратів входить хондроітин і глюкозамін сульфат. Крім цього ще використовують:

антиконвульсанти для лікування відображених болів
антидепресанти
ноотропні засоби
судинні препарати.

На час рекомендується також обмежити рухливість хребта. Для цього використовуються спеціальні корсети та засоби іммобілізації. По мірі стихання болю поступово збільшують темп фізичної активності. Також в цей час позитивний вплив надають фізіотерапевтичні методи лікування.

Добре себе зарекомендували для купірування больового синдрому новокаїнові блокади. Вони виконуються тільки невропатологом, які пройшли навчанням цій процедурі, так як в противному випадку велика ймовірність технічних ускладнень.

У разі, якщо консервативне лікування, за описаною вище методикою, не призводить до клінічного поліпшення протягом одного тижня, то виникають показання для проведення оперативного лікування міжхребцевої грижі.

Також екстрене хірургічне втручання проводиться при наявності наступних клінічних ситуацій:

порушення функції тазових органів (затримка сечі або її нетримання сечі, нетримання газів і стільця
виражений больовий синдром (гипералгия)
ішемічні порушення нервових корінців.

Операція переслідує рішення наступних завдань:

видалення грижі відповідного диска, який є причиною патологічного процесу
повне усунення компресії (стискання) нервових корінців і живлять (відвідних) судин.

У післяопераційному періоді для підвищення ефективності проведеного лікування пацієнт повинен виконувати наступні рекомендації:

1) Дотримуватися постільного режиму

2) Застосовувати антиагреганти, ноотропні, нестероїдні протизапальні засоби, знеболювальні препарати, антибіотики

3) Для відновлення функції уражених і бездіяльних м’язів показаний масаж, електростимуляція

4) Поступово людині дозволяється вставати з ліжка (на 5-6-ту добу), використовуючи і корсети фіксуючі пов’язки

5) Фіксуючий пояс носять протягом півроку

6) У подальшому навесні і восени проводять підтримують курси консервативної терапії. У деяких випадках оперативне втручання може супроводжуватися розвитком ускладнень. До них відносяться:

гематоми
ликворея – виділення спинно-мозкової рідини з післяопераційної рани
посилення неврологічних порушень (чутливі розлади, посилення слабкість у нижніх кінцівках), яке пов’язане з надмірним розтягненням нервового корінця
інфекційні ускладнення, які можуть призвести до нагноєння післяопераційної рани, розвитку енцефаліту або менінгіту.

Дивіться також, вправи при грижі хребта.

Профілактика гриж міжхребцевого диска

Ефективна профілактика, яка б достовірно попереджала розвиток міжхребцевих гриж, в даний час відсутня. Однак слід дотримуватися таких рекомендацій:

нормалізація маси тіла для боротьби із зайвою вагою
виключення травмування
помірна фізична активність, виключає підвищені навантаження на хребет.