Набряк Квінке, відомий також як агниотек або гігантська кропив’янка, будучи, по суті, дифузним набряком, поширюється переважно на підшкірну жирову клітковину і слизові оболонки. Значно рідше подібний стан виникає в мозкових оболонках, суглобах і внутрішніх органах.
Характерна особливість даного різновиду набряків – раптовість та швидкість розвитку. Їх жертвами стають люди будь-якого віку, але все ж частіше набряк Квінке вражає людей молодого віку. Якщо вірити медичною статистикою, приблизно 10% людей, що перенесли подібний набряк один або більше разів протягом життя.
Види набряку Квінке
Медики розрізняють два варіанти набряку Квінке:
- алергічний;
- неаллергический.
Алергічний набряк – результат алергічної реакції антиген-антитіло. Набряклість є результатом підвищеної проникності судин, спровокованої вивільненням в організмі біоактивних речовин – медіаторів (кініни, гістаміну, простагландини, цитокіни та ін) Спровокувати алергічний набряк можуть харчові продукти з підвищеною алергенність (шоколад, риба, цитрусові, молоко, яйця, горіхи), лікарські препарати, а також інші традиційні алергени (квітковий пилок, шерсть тварин, укуси комах тощо).
Набряк неалергічною природи обумовлений спадкуванням за домінантним типом. При обстеженні сироватки хворих, спостерігається зниження рівня інгібіторів З-естераз і калікреїну. Разом з тим, розвиток неалергічного набряку йде унаслідок дії тих же речовин, що алергічний варіант. Спровокувати розвиток набряку можуть специфічні (тварини, квіти, косметика тощо) і неспецифічні (інфекція, інтоксикація, стрес, переохолодження) алергени.
Існують також ряд факторів, що побічно провокують набряк Квінке.
Причини, що призводять до появи набряків:
- хвороби печінки і шлунка;
- захворювання щитовидної залози;
- хвороби крові;
- паразитарні інфекції;
- аутоімунні захворювання.
При наявності вищеперелічених проблем, набряклість може набувати хронічний рецидивуючий характер.
Зауважимо, що в ряді випадків, причина набряку Квінке залишається не визначеною (ідіопатичний набряк).
Набряк Квінке: симптоми
Улюблені місця набряків Квінке – області з рихлою клітковиною: щоки, губи, очі, слизові рота, мошонки. Набрякати можуть також стопи тильні поверхні кистей. При натисканні, поверхня шкіри пружна, не продавливающаяся – це викликано великою концентрацією білка в рідині набряку. Біль, зазвичай, відсутня.
Шкіра в зоні набряку стає блідою. Набряк може, змінюючи локалізацію, переходити на ту чи іншу ділянку тіла. Найчастіше набряків Квінке супроводжує кропив’янка – на тілі з’являються червоні плями з чіткими контурами, які можуть зливатися один з одним в суцільну пляму. Висип викликає болюче, дратівливий свербіж.
Особливо небезпечний розглянутий для набряк гортані. За статистикою, 30% всіх випадків припадає саме на гортань. Глотку і трахею також може вразити набряк Квінке. Симптоми набряку гортані наступні (у послідовності прояву):
- поява захриплості голосу;
- «гавкаючий» кашель;
- утруднене дихання, задишка;
- синюшність особи, яку змінює блідість;
- може закінчитися втратою свідомості, найгірший варіант – загибель від задухи.
При огляді горла спостерігається явна набряклість на небі і піднебінних дужках, у просвіті зіва – звуження. Подальше поширення набряку на гортань і трахею, веде до асфіксії (задухи), які, при відсутності негайної професійної допомоги, представляють серйозну загрозу життю.
Набряки внутрішніх органів супроводжуються наступною симптоматикою:
- біль у животі;
- діарея;
- блювання;
- відчуття поколювання в області мови і неба (якщо набряк локалізовано в шлунку або кишечнику).
При набряках внутрішніх органів, змін шкіри і видимих слизових може і не спостерігатися — це може істотно перешкодити своєчасності діагностики.
Набряки мозкових оболонок – явище не часте. Симптоми набряку Квінке при ураженні області оболонок мозку:
- мляве і загальмований стан;
- ригідність м’язів потилиці (хворий не може, нахиливши голову, торкнутися підборіддям грудей);
- нудота;
- в окремих випадках – судоми.
В цілому, набряки різної локалізації супроводжуються наступними характерними симптомами:
- гарячковий стан;
- біль у суглобах;
- збудження або загальмованість.
Виходячи з супутніх факторів і загального стану, медицина класифікує набряк Квінке на:
- хронічний (триває більше шести тижнів);
- гострий (триває до шести тижнів);
- придбаний;
- спадкового характеру;
- з супутньою кропив’янкою;
- ізольований від інших станів.
Діагностика
Діагностика набряку Квінке ведеться по клінічній картині. При підтвердженні діагнозу пацієнту показана госпіталізація та адекватне лікування у стаціонарі. Важлива складова процесу діагностики – виявлення провокуючих факторів: вживання продуктів-алергенів, ліків і т. д. Встановлення зв’язку здійснюється шляхом взяття алергічних проб або виявленням у крові імуноглобулінів специфічного типу.
Поряд з алергічними тестами проводяться:
- загальний аналіз сечі;
- загальний і біохімічний аналіз крові;
- аналіз на гельмінти та найпростіші;
- проба на аналіз елементів в системі комплементу.
Перша допомога
При виникненні найменшої підозри на набряк Квінке, першочергове завдання – виклик швидкої допомоги. Розвиток процесу блискавичне, міняючись буквально за лічені секунди, і зволікання у даній ситуації може закінчитися фатально. Викликавши невідкладну допомогу, слід якомога швидше усунути алерген, який став причиною набряку. Потім дати потерпілому антигістамінний препарат і чекати приїзду лікаря.
Лікарська допомога
Дії лікаря залежать, насамперед, від локалізації набряку. Однак у будь-якому випадку буде потрібно введення потужних антигістамінних препаратів. При загрозливій ситуації (набряк гортані) виконується термінова госпіталізація в реанімацію.
Перша невідкладна допомога при набряку Квінке:
- введення підшкірно ,1% розчину адреналіну (0,1-0,5 мл) – якщо спостерігається зниження артеріального тиску;
- ін’єкція адреналіну — при асфіксії;
- гормональна терапія (глюкокортикоїди: дексазон; преднізолон);
- антигістамінні препарати (Супрастин, Еріус, Кларитин, Зіртек, Телфаст).
- сечогінні засоби;
- препарати інгібітори протеаз ( до повного купірування реакції);
- дезінтоксикаційні заходи (гемосорбція, ентеросорбція);
- госпіталізація у відділення алергології.
Після першої невідкладної допомоги реалізується поетапне лікування набряку:
- усувається контакт з речовиною-алергеном;
- призначають препарати, що підвищують тонус симпатичної нервової системи (ефедрин, препарати кальцію, аскорбінова кислота);
- прописують кошти, спрямовані на зниження рівня гістаміну (тавегіл, супрастин, димедрол) і парасимпатичної активності (атропін);
- вітамінотерапія (аскорутин знижує проникність судин);
- проведення десенсибілізуючої терапії (кортизон, АКТГ, преднізолон), лікування гамма-глобуліном і вітамінами групи B;
- при спадковій формі набряку – препарати, що активізують продукування С1-інгібітору.
Профілактика
Проблема профілактики набряку Квінке полягає в його несподіваності й непередбачуваності. Єдине, що можна зробити для запобігання набряку – уникати тих алергенів, на які вже була відповідна реакція. Люди, яким вже довелося зіткнутися з такою проблемою, повинні завжди носити з собою спеціальну картку, в якій вказано на алерген набряк Квінке.
