Нецукровий діабет: симптоми, лікування, причини, ознаки

Зміст

Що це таке? Нецукровий діабет – ендокринне захворювання, пов’язане з порушенням функціонування гіпофіза та/або гіпоталамуса.

Зустрічається рідко: приблизно на 100000 осіб 3 випадки захворювання з однаковою частотою у чоловіків і жінок. Вік хворих від 25 до 50 років.

Причини захворювання

Чому розвивається нецукровий діабет, і що це таке? Одна з функцій гіпоталамуса – регуляція секреції двох важливих гормонів: окситоцину і вазопресину (антидіуретичного гормону). Основна роль останнього гормону полягає у зворотному всмоктуванні (резорбції) води нирками.

Місцем тимчасового зберігання гормонів після їх секреції є гіпофіз. Саме з нього в міру необхідності виділяється в кров’яне русло вазопресин і інші гормони. Дефіцит вазопресину супроводжується порушенням всмоктування води в нирках, що призводить до прояву симптомів захворювання, що нагадують симптоми цукрового діабету, для якого так само характерні мочеизнурение, спрага.

Інша причина нецукрового діабету – це несприйнятливість тканин нирок до дії цього гормону. Сприяючі чинники:

травми черепа;
пухлини мозку, що зачіпають гіпоталамус і гіпофіз;
ускладнення, що виникають у ранній період після операції на головному мозку;
спадкова схильність;
енцефаліт;
сифіліс;
анемія рідкісної форми;
метастази;
захворювання нирок (множинні кісти, амілоїдоз та ін)

У 30% випадків причини захворювання залишаються невідомими.

Симптоми нецукрового діабету

Для нецукрового діабету характери такі симптоми, на які варто звернути увагу:

1) Постійне відчуття спраги і споживання рідини більше рекомендованого добового об’єму (при нормі 1, 5 – 2 літри). Причому перевага віддається прохолодній воді з-під крана;

2) Рясне сечовипускання (поліурія) від 3 до 10 літрів на добу, переважно в нічний час. Їжа, яка містить велику кількість солі сприяє поліурії;

3) У зв’язку з втратою рідини (зневодненням) виникає сухість шкіри, судоми;

4) Поява нудоти та блювоти;

5) Зниження потовиділення;

6) Зміни в нервово – емоційній сфері: зниження розумової активності, безсоння, емоційна лабільність та ін;

7) Підвищений діурез може впливати на артеріальний тиск і на функціонування серця;

Захворювання негативно позначається на лібідо і потенції.

Класифікація захворювання

Існують наступні типи нецукрового діабету:

1) Нирковий тип діабету – супроводжується зміною сприйняття гормону клітинами нирок при тому, що рівень вазопресину знаходиться в межах норми;

2) Центральний тип діабету – характеризується порушенням синтезу вазопресину в клітинах гіпоталамуса;

3) Діабет вагітних жінок виникає через руйнування вазопресину ферментами плаценти. Захворювання проходить відразу після народження дитини; Перебіг хвороби залежить від первинної або вторинної форми. Первинна (ідіопатична) форма захворювання характеризується недостатністю гіпофіза без помітних під час обстеження його анатомічних змін.

При вторинній формі помітні зміни в будові гіпофіза (внаслідок здавлення пухлиною, у посттравматичний період та ін), які проявляються блювотою, головним болем, підвищеним тиском ліквору та ін.

Діагностика нецукрового діабету

Клінічна картина захворювання не ускладнює постановку діагнозу. Хворі у свідомості відзначають гострий початок з невгамовним почуттям спраги і рясним мочеизнурением.

У пацієнтів без свідомості початок захворювання ускладнюється гиперосмолярностью і зневодненням з–за неможливості самостійно і своєчасно втамовувати спрагу. Гіперосмолярність характеризується підвищеним вмістом в крові натрію, зменшенням внутрішньосудинного об’єму і зневодненням.

Доповнюють клінічні симптоми нецукрового діабету і лабораторні дослідження сечі (за Зимницьким, загальний аналіз), крові. Щільність сечі знаходиться в межах 1001 – 1004 при нормі 1010 – 1025. В аналізі крові збільшується кількість еритроцитів і сухий залишок.

З інструментальних методів велику цінність представляють: магнітно – резонансна томографія головного мозку (для визначення типу нецукрового діабету). Досить інформативною вважається проба з сухоядением, яка проводиться в денний час, починаючи з 8 ранку. Передує пробі спорожнення сечового міхура.

Після цього кожну годину пацієнта зважують і визначають питому вагу виділеної сечі, а так само концентрацію натрію в крові. Через 6-8 годин пацієнту вводиться десмопресин, після чого береться кров і сеча і лікарем оцінюється результат проби. Альтернативою проби з сухоядением є проба з метирапоном.

Диференціальна діагностика

Слід відрізняти нецукровий діабет від таких захворювань, які мають схожі симптоми:

1) Гіпертрофія простати – це захворювання, при якому збільшується передміхурова залоза. Для нього характерне часте сечовипускання переважно ночами. Крім того, характерні наступні ознаки: млявий струмінь сечі, відчуття повного сечового міхура після акту сечовипускання;

2) Азотемія – збільшення вмісту в крові азотистих речовин. Схожі симптоми з нецукровий діабет – спрага, сухість у роті;

3) Цукровий діабет – ендокринне захворювання, причина якого недостатність (абсолютна або відносна) інсуліну. До симптомів, що мають схожість з нецукровим діабетом, належать: сухість шкіри, полідипсія (відчуття спраги), поліурія.

Лікування нецукрового діабету

Нецукровий діабет, найефективнішим способом лікування якого є патогенетична терапія (що впливає на механізм розвитку), яка полягає у введенні антидіуретичного гормону. Він випускається у вигляді порошку та розчину. Успішно лікується захворювання, причиною якого стала пухлина.

Після хірургічного втручання, рентгенотерапії гормональної терапії, як правило, настає одужання. Симптоматичне лікування полягає у призначенні лікарських засобів, що впливають на нервову систему (бром, валеріана).

При нефрогенний діабеті призначаються нестероїдні протизапальні препарати і тіазидового діуретики. Велике значення в одужанні має харчування, в складі якого повинні входити продукти, що містять мало солі.

Ускладнення і прогноз

Тривала поліурія може стати причиною ниркової недостатності, гідронефрозу, розширення ниркових канальців, набряку мозку.

Прогноз нецукрового діабету багато в чому залежить від причини. Нецукровий діабет не впливає на працездатність і тривалість життя, але знижує її якість. Одужання настає після видалення пухлини, успішної терапії туберкульозу, малярії, сифілісу та ін