Непритомність, колапс і шок – це часті «супутники» судинної недостатності, всі вони обумовлені різким падінням артеріального тиску. Непритомність – найлегша форма. Тяжкість проявів колапсу зумовлюється тим, в якій формі перебігає основне захворювання. Шок є найбільш тяжким станом з даної тріади. Зупинити патологічний процес без спеціальних знань зовсім непросто.
Гостра судинна недостатність — стан, при якому порушено загальне або периферичний кровообіг у супроводі низького артеріального тиску і порушення кровопостачання органів і тканин. Це порушення викликане невідповідністю надходження крові та метаболічними потребами мозку. Відбувається зниження серцевого викиду або зменшення системного судинного опору, що призводить до падіння артеріального тиску. Гостра серцева недостатність проявляється в вигляді непритомності, колапсу чи шоку. Ці патологічні стани вимагають негайної реакції оточуючих: грамотна невідкладна допомога при непритомності, колапсі і шоку може мати вирішальне значення для людини з порушенням периферичного кровообігу.
Дана стаття присвячена причин і симптомів непритомності колапсу і шоку, а також надання першої допомоги при цих проявах гострої судинної недостатності.
Непритомність: причини, ознаки і невідкладна допомога
Непритомність — це раптове короткочасне порушення свідомості, викликане гіпоксією головного мозку. Це найбільш поширена і досить легка форма гострої судинної недостатності. Причинами непритомності можуть бути перевтома, страх, біль, негативні емоції, різка зміна положення тіла, тривале стояння, застосування відповідних лікарських засобів, внутрішні кровотечі, стенокардія. Також причинами розвитку непритомності можуть послужити інфаркт міокарда та інші серцеві захворювання..
Непритомності, як правило, передують слабкість, нудота, запаморочення, шум у вухах. Також клінічними симптомами непритомності є оніміння кінцівок, потемніння в очах, позіхання, потовиділення. Несвідомий стан найчастіше настає у вертикальному положенні хворого. Він повільно опускається на землю, обличчя блідне, зіниці звужуються, реакція на світло жива, шкірний покрив блідий і вологий, слабкий пульс, артеріальний тиск знижений, дихання рідке, поверхневе. Втрата свідомості зазвичай триває від декількох секунд до декількох хвилин. На висоті непритомності, особливо при затяжному перебігу (більше 5 хвилин), можливий розвиток судомних нападів, мимовільне сечовипускання.
Надаючи першу допомогу при симптомах непритомності, необхідно усунути фактор, що сприяє виникнення даного патологічного стану. Якщо людина відчула загальну слабкість, нудоту, позіхання, пітливість, необхідно допомогти присісти з опущеною вниз головою. Дати приплив свіжого повітря, дати понюхати ватку, просочену нашатирним спиртом, оцтом, одеколоном, натерти цими засобами віскі, зігріти ноги грілками або розтерти їх чим-небудь жорстким. Якщо хворий втратив свідомість, його укладають на бік, щоб уникнути западання мови в гортань. Для надання невідкладної допомоги при симптомах непритомності розстібають пояс і комір, оббризкують обличчя водою, розтирають рушником, змоченим у холодній воді, дають вдихнути пари нашатирного спирту, оцту, одеколону. Після повернення свідомості потрібно дати гарячий міцний чай або каву. Якщо після прийнятих заходів свідомість не відновлюється, необхідно викликати «швидку допомогу». Після непритомності будь інтенсивності обов’язково слід звернутися до лікаря. Госпіталізація показана при непритомності у пацієнтів з серцево-судинними або нервовими захворюваннями, часті непритомності, при непритомності після фізичного навантаження та ін.
Слід цілеспрямовано виявити найбільш типові причини раптової втрати свідомості. Для діагностування використовують ЕКГ, Ехокг, холтер, НЬ крові, тропонин Т сироватки крові.
Судинний колапс: основні симптоми, причини розвитку та перша допомога
Колапс — це різка судинна недостатність, що виникає із-за зміни обсягу циркулюючої крові, падіння судинного тонусу, перерозподілу крові та ін При цьому зменшується приплив венозної крові до серця, знижується серцевий викид, знижується артеріальний і венозний тиск, порушуються перфузія тканин і обмін речовин, виникає гіпоксія головного мозку, пригнічуються життєво важливі функції. Порівняно з непритомністю, колапс займає більш тривалий час і відрізняється важкістю явищ.
Причиною судинного колапсу є важкі інфекції, інтоксикації, внутрішні кровотечі, застосування лікарських засобів, критичне зниження температури тіла, недостатність надниркових залоз, втрата рідини при рясному сечовипусканні. Також причиною розвитку колапсу можуть бути ураження електричним струмом і перегрівання організму.
Тяжкість проявів колапсу залежить від основного захворювання і ступеня судинних розладів. Мають також значення ступінь адаптації (наприклад, до гіпоксії), вік (у літніх людей і дітей раннього віку колапс протікає важче) і емоційні особливості хворого. Відносно легку ступінь колапсу іноді називають коллаптоидным станом.
У більшості випадків патологічний стан розвивається гостро, раптово. Першим клінічним симптомом колапсу є виражена слабкість, запаморочення, шум у вухах. Хворі нерідко ошушают мерзлякуватість, охолодження кінцівок. Свідомість затемнене, хворий байдужий до навколишнього середовища, нерідко скаржиться на почуття туги і пригніченості, можливі судоми. Також симптомами судинного колапсу є збліднення, а потім посиніння шкірних покривів і слизових оболонок. Тургор тканин знижується, шкіра може ставати мармурової, землистого кольору обличчя, покривається холодним липким потом, язик сухий.
Одним з основних симптомів колапсу є частий пульс слабкого наповнення на променевих артеріях. Артеріальний тиск різко знижений (систолічний нижче 80 мм рт. ст.). У важких випадках діастолічний тиск визначити не вдається, кількість виділеної сечі зменшується (олігурія) майже до повного припинення (анурія). Іноді температура тіла знижується, хворі скаржаться на холод і мерзлякуватість.
Для надання невідкладної допомоги при колапсі необхідно укласти хворого на спину, в горизонтальне положення з трохи піднятими ногами. При можливості його необхідно зігріти, обкласти грілками, побризкати наявності і груди водою, розтерти руки і ноги. Надаючи першу допомогу при колапсі, хворому треба дати вдихнути нашатирний спирт, відкрити вікно. При відсутності нашатирного спирту зробити масаж мочок вух, скронь, ямочки над верхньою губою. При відсутності зовнішніх ознак життя слід робити штучне дихання і непрямий масаж серця.
Важливо пам’ятати, що під час надання допомоги при колапсі до огляду хворого лікарем не можна напувати хворого водою і давати будь-які медикаменти, намагатися привести його до тями за допомогою ляпасів.
Лікар після огляду може призначити введення підшкірно 1-2 мл кордіаміну або 1 мл 10% розчину кофеїну. У разі брадикардії вводять 0,5 мл 0,1% розчину атропіну. Після повернення свідомості хворому не слід відразу підніматися.
В умовах стаціонару в залежності від причини і симптомів колапсу при наданні першої допомоги проводиться дезінтоксикаційна терапія — внутрішньовенно вводять 400-800 мл гемодезу, реополіглюкіну. Для підтримки функцій серця 1-2 мл 1% розчину мезатону, 1 мл 0,2% розчину норадреналіну, 1-2 мл кордіаміну, 1-2 мл 10% розчину кофеїну. Додатково вводять внутрішньовенно 60-90 мг преднізолону, а при розвитку ацидозу внутрішньовенно до 200 мл 4% розчину натрію гідрокарбонату.
Шок: основні симптоми та надання першої допомоги
Шок — це важкий стан, що виникає в результаті сильного впливу і обумовлене різким порушенням механізмів регуляції всіх життєвих процесів. В основному це стан глибокого пригнічення кровообігу, центральної нервової системи, дихання та ендокринної системи. Диференціюють травматичний шок, токсико-інфекційний, кардіогенний, алергічний, анафілактичний та ін. Розрізняють дві фази шоку (за В. П. Пирогову): еректильну і торпидную.
У короткочасної еректильній фазі, яка настає слідом за травмою (стресом, сильною напругою), основним симптомом шоку є надмірна рухливість хворого. Як правило, людина в стані такого шоку багатослівний, його пульс прискорений, артеріальний тиск підвищений. У більш затяжний торпідній фазі при збереженому свідомості клінічним симптомом шоку є апатичність хворого, його байдужість до навколишнього. Шкіра і слизові оболонки бліді, з ціанотичним відтінком, рефлекси пригнічені, артеріальний тиск знижений, пульс слабкого наповнення, температура тіла знижена.
Діагноз «шок» ставлять при наявності у хворого наступних ознак: зниження артеріального тиску та тахікардія (при торпідній фазі); занепокоєння (еректильна фаза) або затемнення свідомості (торпідна фаза); порушення дихання; зменшення об’єму сечі, що виділяється (олигонурия і анурія); холодна, волога шкіра блідо-ціанотичний або мармуровою забарвленням.
Надання допомоги і лікування проводяться в спеціалізованому закладі.
До приїзду лікаря необхідно надати людині, яка перебуває в стані шоку, невідкладна допомога. Для цього потрібно звільнити потерпілого з-під завалу, погасити палаючий одяг і т. п. При зовнішньому кровотечі необхідно вжити заходів до його зупинки — накласти стерильну пов’язку, що давить на рану або (при артеріальній кровотечі) накласти вище рани кровоспинний джгут або закрутку з підручних матеріалів. При підозрі на перелом або вивих слід забезпечити тимчасову іммобілізацію кінцівки. Порожнину рота і носоглотки потерпілого звільняють від блювотних мас, крові, сторонніх тіл; при необхідності проводять штучне дихання. Якщо потерпілий без свідомості, але дихання і серцева діяльність збережена, то під час надання першої допомоги при шоці для запобігання затікання блювотних мас у дихальні шляхи потерпілого укладають на живіт, а голову повертають у бік. Потерпілому, що знаходиться у свідомості, можна дати всередину болезаспокійливі засоби (анальгін, пенталгін, седалгін). Важливо негайно доставити потерпілого в лікувальний заклад. У всіх випадках анафілактичного шоку кращий адреналін. Надаючи першу допомогу при симптомах шоку в медичному закладі, використовують 2 мл 2% розчину супрастину — обережно внутрішньовенно або 1-2 мл 2,5% розчину дипразина внутрішньом’язово, гепарин 10000 ОД, 0,25% розчин дроперидола 2 мл, натрію оксибутират 20% розчин 10 мл, 0,5% розчин сибазону 2 мл Систолічний АТ необхідно підтримувати на рівні 100-110 мм рт. ст. Додатково вводять кордіамін, кофеїн, камфору, а при вираженому бронхоспазмі внутрішньовенно 10 мл 2,4% розчину еуфіліну з 10 мл 40% розчину глюкози. Рекомендується також застосовувати внутрішньовенно 30-60 мг преднізолону гемисукцината з 5% розчином глюкози. Доцільно обмежуватися мінімальним набором препаратів.
Пам’ятаєте! Надавати допомогу при непритомності, колапсі та шоці потрібно чітко і грамотно, строго слідуючи описаним вище алгоритмом.
