Неврози у дітей виникають у різному віці, особливо при наявності несприятливого фону. Оскільки це захворювання психогенного характеру, тобто обумовлено особливостями вищої нервової діяльності, про відповідний діагноз правильно говорити в дошкільному і більш старшому віці.
Дитячий невроз не може бути діагностований у зовсім маленької дитини, так як він ще не здатний досить чітко описати свій стан, страхи і емоції. При достатньому рівні психо-соціального розвитку можливо говорити про розвиток різних видів неврозу у дитини в 2 роки, але з більшим ступенем впевненості – у дитини 3 років і старше.
У медичній трактуванні дитячий невроз – це реакція особистості (навіть маленької) на гостру або тривалу, а також раптову психологічну травму або ситуацію. Прояви неврозу визначаються віком, характером травмуючої психологічної ситуації, а також емоційним складом маленької людини.
Причини виникнення неврозів у дітей
Причини, які спричиняють розвиток невротичної реакції, а в подальшому і невротичного стану, досить різноманітні. Серед них найбільш часто виділяють:
- різні зміни звичного способу життя (переїзд з міста в сільську місцевість або котеджне селище, в іншу квартиру);
- початок відвідування дитячого колективу (дошкільний заклад або школа, перехід з однієї ступені загальноосвітньої школи на іншу);
- зміни сімейного характеру (поява вітчима або мачухи в родині, народження другої дитини або поява приймального).
Можлива також інша ситуація, коли раптовий переляк, надмірне фізичне або емоційне навантаження нетривалого характеру провокує розвиток неврозу на тлі загального несприятливого фону здоров’я дитини. Негативні наслідки для малюка можуть мати різні психологічні травми матері в період вагітності, гіпоксія плода та інші ускладнення в пологах. Чим молодша дитина, тим більше значення мають вроджені фактори і стан матері в період вагітності.
Найважливіше значення має психологічний клімат у сім’ї і прийнята модель виховання. Якщо батьки дотримуються неправильних виховних принципів, то можливий розвиток невротичної реакції і формування психологічно нестабільною особистості. Найбільш негативні в цьому відношенні такі моделі виховання, як:
В кінцевому підсумку вирішальне значення має не один з перерахованих вище факторів, а їх комбінація.
Дитячий невроз не може розвинутися у дитини, що живе в благополучній сім’ї, після раптового сильного переляку.
Наявність патології пологів або вагітності у матері є несприятливим чинником, але вирішального значення не має, якщо в сім’ї створений правильний психологічний клімат і вітаються сучасні принципи виховання.
При наявності цих факторів повинна проводитися відповідна профілактика дитячих неврозів, що перешкоджає їх виникнення.
Підступністю неврозу в дитячому віці є його наростання розвивається у маленької особистості. Вчасно не розпізнана і не леченная невротична реакція у зовсім маленької дитини переростає в невротичний стан у школяра підлітка і, в остаточному підсумку є причиною незворотних змін психологічного складу особистості.
Види неврозу
У сучасній психології прийнято виділяти наступні види неврозу: невроз нав’язливих станів або рухів, неврастенія, істерія. Види неврозу різні за своїм клінічним проявам.
- Для істерії типово виражене протиріччя між навколишніми обставинами і бажаннями особистості, які значно перевищують можливості навколишнього психологічної середовища.
- Для неврастенії характерна протилежна ситуація: завищені вимоги особистості до себе на тлі звичної навколишнього оточення, неспівмірні індивідуальним можливостям.
Невроз нав’язливих станів або нав’язливих рухів виникає в результаті внутрішнього конфлікту, коли маленька особистість стикається з протиріччям своїх особистісних правил і вимог навколишньої дійсності.
Клінічна картина
Ознаки неврозу у дітей визначаються його видом і віком дитини. Уважні батьки, що мають постійний психологічний контакт з дитиною, можуть помітити початкові прояви дитячого неврозу (зміни характеру і поведінки) і вчасно звернутися до фахівця.
Істерія
Істеричний невроз виникає у єдиної дитини в родині або при великій вікової різниці у старшого.
Передумовою для цього стану є неправильне ставлення до нього дорослих: як до єдиного і неповторного, будь-які вимоги якого повинні виконуватися негайно.
Потрапляючи в іншу обстановку (наприклад, дитячий колектив), дитина несподівано розуміє, що навколишні обставини далеко не завжди підлаштовуються під нього, і починає бунтувати.
В будь-якому віці істеричний припадок виникає завжди в присутності дорослих, маленька особистість прагне залучити до себе підвищену увагу. Малюк плаче, кричить, кидається в бійку, тобто шумно і бурхливо висловлює своє невдоволення навколишньою дійсністю. У дитини дошкільного віку можуть виникати раптові безпричинні напади задухи (подібні і астматичними).
У більш старшому віці (наприклад, у дитини 8 років) істерія може приймати вигляд соматичного захворювання. Виникають скарги на болі в області серця або шлунка, постійного ниючого характеру, які не усуваються медикаментами. У підлітків, особливо схильних до театральності, може виникнути параліч рук і ніг або сліпота. При цьому під час огляду фахівцем відзначається відсутність неврологічної симптоматики: підліток легко рухає руками і ногами, стрибати на одній нозі, з цікавістю розглядає стіни лікарського кабінету.
Неврастенія
На відміну від істерії характеризується вираженою слабкістю дитини будь-якого віку і прогресуючими депресивними змінами.
Наприклад, у дитини 3 років, виникає потреба довго спати або відпочивати на тлі звичного фізичного навантаження. Малюк втрачає інтерес до іграшок, солодощів, розваг, перестає радіти навколишньому середовищі. Він не може відповісти на питання, чого йому хочеться. Відзначається небажання робити і дізнаватися щось нове.
У шкільному віці більш помітні наростаючі проблеми зі шкільним навчанням. Маленька особистість постійно скаржиться на слабкість і загальний занепад сил, завищені вимоги вчителів і великий обсяг домашнього завдання. Спостерігається зниження успішності навіть за коханим і благополучним предметів.
Підліток може скаржитися на болі в серці і головні болі (без морфологічної причини), при цьому він переконаний у серйозності і невиліковність своєї хвороби.
Відмітною ознакою неврастенії є різноманітні порушення сну. Сон неглибокий, з кошмарними сновидіннями, нерідко виникають труднощі із засипанням або, навпаки, дострокове прокидання і неможливість повторно заснути.
Невроз нав’язливих станів
Дана різновид невротичних реакцій характеризується виникненням різних страхів або рухів, які не мають реальних причин.
Наприклад, у дитини 4 років спостерігається надто емоційна і необгрунтована боязнь (невроз страху) темноти або сильного дощу, комах (павуків, тарганів), гризунів, великих собак. При цьому дитина уникає будь-якої можливості не тільки прямого контакту, але і самої можливості розвитку ситуації. Він може переходити дорогу, якщо чує далекий собачий гавкіт; вмикати світло у всіх приміщеннях, щоб темряви не було ніде.
У дітей більш старшого віку виникають більш складні фобії. Підліток може боятися заразитися інфекційним захворюванням або захворіти раком, боїться гострих предметів або замкнутого приміщення. При цьому підліток зберігає критичність, тобто розуміє негативність цих страхів.
Нав’язливі руху дивно різноманітні і індивідуальні для кожної конкретної особистості. Це може бути постійне чухання носа або потилиці, шмыганье носом або покашлювання, потирання рук або нескінченне їх миття.
Окремою групою прийнято виділяти тікі – місцеві або загальні посмикування м’язів, протистояти яким дитина хоче, але не може. У дошкільників це часто мігательний твк (обидва ока постійно моргають). У школярів у процес посмикування залучаються всі м’язи обличчя (посмикування носом, розтягування рота, піднімання брів). У підлітка це можуть бути м’язові посмикування майже всіх груп м’язів.
Добре відомі багатьом батькам такі форми неврозу як заїкання і дитячий енурез.
Про заїкання можна говорити тільки у дошкільників, коли мова повинна бути повністю правильно сформована, зберігати певний темп і плавність. На тлі будь-якого хвилювання дитина намагається подолати мовний бар’єр за допомогою м’язового напруги: тупає ногою, клацає пальцями, жестикулює.
Відсутність лікування заїкання призводить до ще більших проблем у шкільному віці. Дитина не може відповідати вголос на уроці, соромитися і страждає від своєї проблеми, що ще більше посилює заїкання. У підлітковому віці можливий рецидив заїкання.
Про розвиток енурезу можна говорити тільки в разі взаємозв’язку психологічної травми і розлади сечовипускання. Повторювані епізоди нічного нетримання сечі (при цьому малюк розуміє, що це неправильно) іноді бувають єдиним проявом неврозу. У шкільному віці ця проблема мимовільно не зникає. Навпаки, школяр, і тим більше підліток, незадоволений собою, замикається в проблемі, очікує чергового неприємного епізоду, що ще більше погіршує ситуацію. На цьому тлі характер набуває депресивні і меланхолійні риси.
Діагностика неврозів
Починати лікування слід з консультації невропатолога для виключення органічних захворювань нервової системи. Лікарем буде рекомендований певний перелік необхідного обстеження: доплер судин головного мозку, комп’ютерна томографія, электроэнцефалограмма.
Лікуванням неврозів займається психотерапевт або психолог (не психіатр). Лікування проводиться в амбулаторних умовах, немає необхідності госпіталізувати в стаціонар.
Загальні напрямки лікування неврозів
Як лікувати дитячий невроз? Головним засобом є психотерапія. Батьки повинні розуміти, що це не просто читання казок і гра з яскравими іграшками – це складна система впливу на психіку дитини і його характер. Самостійні спроби психотерапії можуть тільки посилити хвороба.
У психотерапії виділяють наступні напрямки:
- вивчення психологічного клімату в сім’ї (групова та індивідуальна терапія) і його корекція;
- рольові ігри з дитиною, в процесі яких він вчиться долати складні ситуації;
- арттерапія і складання психологічного портрета за малюнками малюка;
- аутогенне тренування (навіювання) і гіпноз використовуються переважно у підлітків.
Доктор радить
Медикаментозні препарати в лікуванні неврозів мають другорядне значення. Призначати їх повинен тільки лікар. Використовуються заспокійливі препарати на рослинній основі, полівітамінні комплекси, засоби, що поліпшують мозковий кровотік.
Позитивний ефект приносить використання різних фізіотерапевтичних методик: підводний масаж і різні види ванн; медикаментозний сон.
Профілактика
Не слід розглядати призначення заспокійливих або тонізуючих препаратів як засіб профілактики неврозів у дітей. Профілактичні заходи досить прості і всім відомі, але далеко не у всіх батьків є сили і терпіння їх виконувати. Профілактика неврозів включає наступне:
- правильний режим праці і відпочинку, який відповідає можливостям дитини і його віком, обов’язково повноцінний нічний сон;
- створення сприятливого психологічного клімату в сім’ї;
- виховання у дитини таких якостей, як наполегливість, комунікабельність, лояльність до інтересів оточуючих.
Сподіваємося, що інформація батькам була корисна. Головне, що дитячі неврози лікуються і не потрібно впадати у відчай. Все буде добре.
Наші рекомендацииВиды дитячого неврозу 
ЗаголовокВиды дитячого неврозу
ЗаголовокКак розпізнати перші ознаки системних неврозів у дітей? Виховання дітей. Мамина школа
ЗаголовокНеврозы у дітей, поради невролога
