Незрілість кульшових суглобів у новонароджених: ознаки, лікування, наслідки та профілактика

Зміст статті:

  • Причини розвитку незрілості ТБС у дітей
  • Група ризику
  • Класифікація патології
  • Клінічні прояви
  • Діагностика
  • Методи терапії
  • Можливі ускладнення та наслідки
  • Профілактичні заходи

Незрілість ТБС – це запізнілий розвиток суглобових структур, зокрема, недорозвинення або відставання освіти ядер окостеніння. Простою мовою, патологія свідчить про те, що хрящова тканина суглобів вчасно не перетворилася в кістки.

Причини розвитку незрілості ТБС у дітей

Найчастіше провокуючими факторами, що викликають патологію, є проблеми перебігу вагітності. Причинами незрілості кульшового суглоба є:

  • відсутність повноцінного і збалансованого харчування жінки в період виношування немовляти;
  • дефіцит кальцію в організмі майбутньої мами;
  • спадкова схильність до хвороби;
  • вагітність у пізньому або дуже ранньому віці;
  • пізній токсикоз;
  • загроза переривання вагітності;
  • виникненню інфекційних і вірусних захворювань в період вагітності;
  • прийом медикаментів під час гестації;
  • ускладнення під час пологів;
  • передчасні пологи;
  • великий плід;
  • сідничне передлежання малюка.

Спровокувати дисплазію здатне навіть надто туге сповивання, в результаті якого ніжки дитини виявляються надмірно притиснутими до тіла, і тазостегновий суглоб починає формуватися неправильно.

Група ризику

Батькам новонародженого необхідно принести дитину на огляд до ортопеда і провести УЗД при наявності достатньої кількості передбачають факторів. Одним з них вважається стать малюка.

На думку доктора Комаровського, дівчатка схильні до розвитку незрілості ТБС майже в 10 разів частіше, ніж хлопчики. Це обумовлено фізіологічно високою еластичністю зв’язок жіночого таза, які більшою мірою схильні до розтягувань.

Крім статі дитини, до провокуючих факторів належать рахіт, захворювання ендокринної системи, відсутність грудного вигодовування, які знижують швидкість окостеніння.

Фізіологічна незрілість кульшових суглобів у новонароджених недоношених дітей проявляється частіше, ніж у малюків, що народилися в строк.

Класифікація патології

Лікарі класифікують незрілість ТБС за низкою основних ознак. Всі критерії патології об’єднуються в дві групи: анатомічний рівень пошкодження зчленування і ступінь тяжкості захворювання.

Форми

За видом ушкодження суглоба розрізняють наступні форми гіпоплазії:

  • Ацетабулярная. Спостерігаються порушення будови елементів кульшового зчленування. Найчастіше уражається лімбус і крайова поверхню. Будова суглоба при цьому сильно змінюється. Такі порушення призводять до зниження обсягу рухів.
  • Эпифизарная. При розвитку даної форми гіпоплазії спостерігається істотне спотворення кутів розведення кульшових суглобів. Яскраво виражене порушення рухливості елементів зчленування.
  • Ротаційна. Така гіпоплазія характеризується порушеннями анатомічної будови суглоба. Проявом патології є відхилення основних структур, що утворюють кульшових суглоб, від серединної кістки, внаслідок чого спостерігається зміна ходи дитини.

Незрілість кульшових суглобів в 1 місяць найчастіше спостерігається у більшості новонароджених, особливо у недоношених. Тому обстеження починають проводити після того, як малюку виповниться 2 місяці. У цей час вже можна робити висновки про динаміку перетворення хрящів кульшового суглоба.

Стадії

За ступенем тяжкості лікарі розрізняють наступні види дисплазії:

  • У медицині легка ступінь дисплазії називається предвывихом. При такій формі патології не виникає сильних порушень, які можуть призвести до інвалідності.
  • Середньотяжкі ступінь дисплазії називають підвивихом, якому характерний вихід головки кістки стегна за межі зчленування при здійсненні активних рухів. При другій стадії необхідно проведення лікування, інакше захворювання призведе до виникнення неприємних симптомів і ускладнень.
  • Вроджений вивих суглоба найчастіше провокує розвиток контрактури. При тяжкому перебігу патології спостерігається виражена деформація зчленування і порушення його основних функцій.
  • Лікування призначається залежно від стадії та типу незрілості.

    Клінічні прояви

    Недорозвинений тазостегновий суглоб у немовляти проявляється наступною симптоматикою:

    • Асиметрія сідничних, пахових і стегнових складочок.
    • Різна амплітуда руху суглобів. Щоб перевірити цей показник, потрібно покласти дитину на спину і зігнути ніжки в колінних суглобах. У нормі кінцівки новонароджених дітей досить гнучкі, тому виконати подібну маніпуляцію вийде без зусиль. Потім потрібно розвести ніжки малюка в сторони. Амплітуди стегон не повинні значно відрізнятися.
    • Різна висота розташування колін. Потрібно покласти малюка на спину, випрямити ніжки і зігнути. Коліна повинні розташовуватися приблизно на одному рівні.

    У дітей старше року захворювання проявляється кульгавість при ходьбі. Двосторонній вивих провокує зміна ходи на «качину». При натисканні на п’яткову кістку спостерігається рухливість осі кінцівки від стопи до стегна.

    Всі вищевказані ознаки доступні для розуміння батьків. Будь-яке відхилення від норми може бути ознакою незрілості кульшового суглоба. При перших проявах тривожної симптоматики слід проконсультуватися з лікарем.

    Діагностика

    За наявності хоча б однієї з ознак хвороби батьки повинні звернутися до дитячого ортопеда. Симптоматика може і не означати, що у малюка з’явилися проблеми зі здоров’ям. Однак тільки своєчасна діагностика і лікування може звести до мінімуму ймовірність виникнення важких ускладнень хвороби.

    Визначити наявність гіпоплазії кульшового суглоба у дітей ортопед може з допомогою наступних методів:

    • Опитування матері. Лікарю необхідно з’ясувати особливості перебігу вагітності, наявність ускладнень під час пологів та наявність генетичної схильності до патології.
    • Огляд дитини. Проводиться пальпація кульшового суглоба, визначається кут розведення ніжок, симетричність сідничних і пахових складок, візуальне вкорочення кінцівки, наявність хрускоту і клацань при згинанні.
    • УЗД стегон і ніг. Поряд з високим рівнем інформативності, цей спосіб діагностики повністю безпечний для малюка. Використання УЗД дозволить точно визначити наявність незрілості суглоба і відповідність розміру ядра окостеніння віком маленького пацієнта. Навіть мінімальне відхилення від норми може бути свідченням розвитку патологічного процесу.
    • Рентген. Такий метод діагностики можна застосовувати дітям, які досягли тримісячного віку, для отримання повної клінічної картини перебігу захворювання.

    Після огляду та інструментального обстеження лікар визначає ступінь і форму патології. На основі отриманих даних призначається відповідне лікування.

    Методи терапії

    Раннє виявлення патології дає можливість призначити відповідне лікування і реабілітаційні заходи, які дозволять запобігти прогресуванню захворювання та знизити ймовірність розвитку ускладнень.

    Основна мета лікування недорозвиненості кульшових суглобів у немовлят – забезпечення правильного формування всіх елементів зчленування та збереження їх функціональних можливостей.

    В залежності від віку пацієнта і специфічних особливостей патології ортопедами використовується один з методів терапії:

    • техніка широкого сповивання;
    • гімнастика і ЛФК;
    • масаж;
    • фіксація правильного положення суглоба гіпсовою пов’язкою;
    • спеціальні ортопедичні пристрої: стремена Павлика, подушка Фрейка, шини Віленського і т. п;
    • фізіопроцедури: УФ-випромінювання, магнітотерапія, електрофорез, парафінові обгортання;
    • операція.

    Крім фізичних методів впливу на незрілий тазостегновий суглоб лікарі призначають застосування біостимуляторів і комплексів полівітамінів для покращення метаболізму.

    Можливі ускладнення та наслідки

    Ігнорування симптоматики патології загрожує розвитком несприятливих наслідків. Причиною ускладнення також можуть бути неграмотне або неефективне лікування і тривалість перебігу захворювання.

    До несприятливих наслідків недорозвинення кульшового суглоба відносяться:

    • зміна довжини ніг;
    • зміна ходи;
    • кульгавість;
    • атрофія м’язів хворої ноги;
    • гіпертрофія м’язів здорової кінцівки;
    • розвиток лордозу, сколіозу і інших порушень постави;
    • зміщення хребців.

    У дорослому віці патологія нагадає про себе остеохондрозом, плоскостопістю або диспластичним коксартрозом.

    Профілактичні заходи

    Звести до мінімуму ймовірність розвитку проблем з тазостегновими суглобами дозволять наступні поради:

    • стежити за здоровим перебігом вагітності;
    • користуватися спеціальними автомобільними кріслами для перевезення дитини;
    • правильно тримати малюка на руках;
    • застосовувати техніку вільного сповивання;
    • регулярно робити дитині масаж і займатися гімнастикою;
    • відвідувати планові огляди у ортопеда.

    Знизити ризик прояву ознак захворювання можна навіть при наявності спадкової схильності малюка. Систематичне виконання профілактичних заходів здатне істотно поліпшити стан дитини.

    Одужання малюка безпосередньо залежить від ступеня відповідальності батьків. Чим раніше вони виявлять ознаки патології та звернуться до лікаря, чим сумлінніше будуть виконувати призначені ортопедом процедури, тим швидше відновляться тазостегнові суглоби дитини.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Здоровий спосіб життя