Зміст статті:
Куприк – нижній сегмент хребетного стовпа, що відноситься до попереково-крижового відділу і входить в число тазових кісток. Складається з чотирьох зрощених хребців і служить людині опорою при сидінні, також до цієї частини хребта прикріплений м’язової-зв’язковий апарат сідниць. Тут розташовано безліч нервових закінчень, тому будь-які проблеми з куприком здатні спровокувати виражений больовий синдром. З’ясувати його причини допомагають сучасні дослідницькі методики.
Основні методи дослідження
Куприк відноситься до зон підвищеної небезпеки травмування в людському тілі – його пошкоджують у разі падіння сідницями на жорстку поверхню – наприклад, на асфальт при ожеледі, – або різкого поштовху в автомобільних аваріях. При появі вираженого больового синдрому у цій частині хребетного стовпа необхідно якомога швидше звернутися до лікаря. Такі симптоми можуть означати наслідок травми (забиття, тріщини, перелому, вивиху, підвивиху) куприка, патологію куприкової кістки (остеомієліт, новоутворення), якого внутрішнього органу, розташованого в крижово-куприкової зоні тазової області, при якій больовий синдром іррадіює в куприк. У жінок болі можуть виникнути при здоровому куприку під час місячних – таке трапляється при опущенні матки або в силу індивідуальних фізіологічних особливостей.
Щоб точно визначити причину болю, необхідно провести ряд досліджень:
- пальпація;
- аналізи крові та сечі;
- рентгенографія;
- комп’ютерна томографія (КТ);
- ультразвукове дослідження (УЗД);
- магнітно-резонансна томографія (МРТ);
- фістулографія;
- сцинтиграфія – дослідження, засноване на принципі радіоактивного випромінювання;
- мієлографія
Вибір дослідницької методики робить лікар залежно від симптоматичної картини. У деяких випадках необхідно одночасне почергове застосування більшості з перерахованих діагностичних методів.
Пальпація
Обмацування куприка лікар проводить при першому прийомі хворого, що потрапив до нього зі скаргами на болі. Попередньо доктор запитує про обставини виникнення болю та її характер. Для проведення пальпації куприка хворого укладають на кушетку обличчям униз, підклавши під живіт валик. При такій позі пацієнта лікар може на дотик визначити можливу деформацію хребців і зону локалізації больового синдрому. Це дозволить йому зробити припущення з приводу діагнозу, для підтвердження або спростування яких необхідні подальші дослідження.
Лабораторне дослідження крові та сечі
Аналізи крові і сечі дозволять переконатися в наявності або відсутності в організмі запального процесу. На запалення вказують такі показники крові:
- збільшення кількості лейкоцитів (лейкоцитоз);
- зниження рівня еритроцитів;
- зростання ШОЕ — швидкість осідання еритроцитів;
- зміна рівня гемоглобіну.
Розвиток запалення сечостатевої зоні, яке також може бути причиною болю в ділянці куприка, визначається в першу чергу за кількістю еритроцитів і лейкоцитів у складі урини. Значення мають і такі показники, як колір, запах, прозорість, рівень білка.
Види рентгенівського дослідження куприка
Одночасно з лабораторними аналізами проводиться інструментальне обстеження. В першу чергу хворому роблять рентген, так як визначити пошкодження куприка найпростіше таким методом. До процедури необхідно підготуватися заздалегідь, якщо призначено планове дослідження або рентген здорового куприка. Оскільки перед куприкової кісткою знаходиться пряма кишка, необхідно звільнення кишечника за допомогою очисної клізми. Якщо мова йде про гостру травму, отриману в результаті падіння з великої висоти або автомобільної аварії, припустимо рентген куприка без клізми. Знімки роблять в кількох проекціях: при положенні хворого на спині, на боці, або лежачи під певним кутом.
Протипоказанням до проведення рентгена може стати вагітність – так як куприк розташований у тазовій зоні, є ризик опромінення плоду під час процедури. У цьому випадку рентген при підвивиху куприка або його переломі можна замінити на ультразвукове дослідження (УЗД).
Також за допомогою рентгена проводиться мієлографія – рентгенівське дослідження куприкової зони з використанням контрастної речовини, що вводиться в субарахноїдальний простір. Воно дозволяє виявити відхилення в русі спинномозкової рідини, викликане наявністю новоутворень. У число протипоказань до подібного способу обстеження, крім вагітності, входять важкі форми артриту і анатомічні дефекти хребта.
З використанням контрастної речовини проводиться і фістулографія – рентген фістули (нориці), що виникає при пилонидальной кісти куприка. Даний вид обстеження протипоказаний при кров’янистих виділеннях з свищевого отвори, запальних процесах у даній галузі та індивідуальної непереносимості контрасту.
Додаткові методи інструментального обстеження
При сцинтиграфії куприка пацієнту вводять быстрораспадающиеся радіоактивні ізотопи, що мають властивість накопичуватися в пухлинних клітинах. Потім його поміщають в спеціальну гамма-камеру, яка реєструє підвищене радіоактивне випромінювання проблемної зони, даючи лікаря можливість докладно розглянути її. Методика використовується для виявлення злоякісних новоутворень. Протипоказання такі ж, як при рентгені.
Ультразвукове дослідження проводиться в тих випадках, коли інші способи обстеження по тим чи іншим причинам не рекомендуються. В результаті можуть бути виявлені зміщення хребців – симптомом таких патологій стає хронічний больовий синдром в області куприка. Іноді УЗД куприка при хронічної тазової болі показує наявність кіст та інших новоутворень.
Комп’ютерна і магнітно-резонансна томографія, яку часто використовують при обстеженні куприка, дає тривимірне кольорове зображення. Розглянувши його на моніторі, лікар швидше розуміє, в чому може бути причина больового синдрому. Томографи бувають двох типів: закриті і відкриті – для людей, які страждають на клаустрофобію. Протипоказанням до проходження такого роду обстеження може стати наявність в організмі пацієнта кардіостимулятора або металевого імпланта – наприклад, пластини, встановленої з метою фіксації кісткових уламків при переломі. При відсутності обмежень КТ і МРТ допустимі для людей будь-якого віку і стану. Не вимагають якої-небудь спеціальної підготовки.
Проведення обстежень на настільки великій інструментальної бази дозволяє виявити практично будь-які форми патології куприка. Головне, зробити їх своєчасно.
