Внутрішньовенна озонотерапія — метод фізичного лікування, розроблений вченими Нижегородської медичної академії понад 30 років тому. І хоча з тих пір процедура досить активно застосовується в багатьох медичних установах, спори про її користь не вщухають донині. Як діє озон, і наскільки він безпечний?
Зміст
- 1 Механізм дії озону
- 2 Сфера застосування
- 3 Оцінка безпеки
Механізм дії озону
Суть методу полягає у введенні озону в кров шляхом внутрішньовенних ін’єкцій або крапельниць. Газ одержують з кисню за допомогою спеціальних медичних озонаторів. Отмеренную дозу попередньо розчиняють у фізіологічному розчині або змішують з власною кров’ю пацієнта.
Лікувальні ефекти озону обумовлені його сильними окисними властивостями. Взаємодіючи з мембранами еритроцитів, препарат формує на їх поверхні так звані озоніди — коротколанцюгові молекули, які активують роботу ферментних систем кров’яних клітин. В результаті полегшується віддача кисню в тканини в організмі посилюються обмін речовин та енергетичні процеси.
Аналогічним чином озон впливає на імунні клітини (моноцити, лімфоцити), підвищуючи їх здатність поглинати і виводити з тканини патогенні бактерії і віруси. В результаті у пацієнтів покращується імунітет, захисна система починає активніше боротися з інфекціями.
Позитивний вплив процедура також впливає на процеси гемодинаміки. Озон знижує агрегацію тромбоцитів і підвищує здатність еритроцитів до деформації. Останній момент визначає здатність червоних тілець «протискуватися» навіть в самі вузькі капіляри і доставляти кисень до всіх ділянках організму.
Основними ефектами терапії є:
- протизапальний,
- аналгетичний,
- імуностимулюючий,
- дезінтоксикаційний,
- бактерицидний.
Ступінь прояву тієї чи іншої дії багато в чому залежить від концентрації містить озон суміші.
Область застосування
Різноманіття терапевтичних властивостей озону зумовлює широкий діапазон його застосування. Підставами для призначення процедури можуть служити:
- атеросклероз;
- цукровий діабет;
- гепатити різного походження;
- інсульт;
- порушення мозкового кровообігу;
- остеомієліт;
- виразкова хвороба травного тракту;
- коліт;
- хронічний гастрит;
- різні інфекційні захворювання;
- імунодефіцитні стани;
- псоріаз;
- екзема;
- бульозні дерматози;
- неврози;
- пієлонефрит;
- уретрит;
- простатит;
- цистит;
- мігрень;
- запальні захворювання верхніх дихальних шляхів;
- алергічні захворювання;
- довгостроково незагойні виразки чи рани;
- великі опіки.
Озонотерапія також може використовуватися для загального зміцнення і підвищення захисних сил організму. Вона покращує розумову та фізичну працездатність, допомагає позбутися від почуття втоми. Процедуру можна поєднувати з медикаментозним лікуванням або іншими фізичними методиками.
Поряд з цим, лікування озоном має ряд протипоказань. У їх числі:
- гіпертиреоз;
- схильність до судом;
- тромбоцитопенія;
- гемофілія;
- геморагічний інсульт;
- гострий інфаркт міокарда;
- алкогольний абстинентний синдром;
- індивідуальна непереносимість.
Оцінка безпеки
Внутрішньовенне введення озону практикується з 1970 року. За цей час було проведено кілька мільйонів процедур, які не виявили серйозних побічних ефектів терапії. Незважаючи на це у багатьох країнах до озонового лікування ставляться скептично. Так, наприклад, фахівці Великобританії і США цю методику не використовують, пояснюючи це тим, що її ефективність недостатньо доведена, а вивчення віддалених наслідків озону на організм взагалі ніколи не проводилося.
Певною мірою побоювання зарубіжних медиків є обґрунтованими. Справа в тому, що озон відноситься до класу речовин підвищеної небезпеки. Відомо, що, взаємодіючи з клітинами, він запускає в них процес утворення вільних радикалів. Так називають агресивні кисневі частинки, здатні руйнувати клітинні структури. Масивні пошкодження клітин в свою чергу можуть стати причиною розвитку різних захворювань, в тому числі й онкологічних.
При введенні невеликих доз озону радикали швидко інактивуються власними антиоксидантними системами організму. А ось високі концентрації газу можуть відбитися на здоров’ї не кращим чином.
Основне завдання озонотерапевта — визначити ту саму оптимальну дозу, яка надасть лікувальний ефект і в той же час не зашкодить хворому. Проблема полягає в тому, що єдиних стандартів застосування озону не існує, тому лікарям доводиться розробляти тактику лікування самостійно. Багато в цьому питанні залежить від досвіду фахівця.
У будь-якому випадку, замислюючись про озонотерапії, пацієнти повинні усвідомлювати, що вона може мати не тільки позитивні, але і негативні наслідки. А значить, перед тим як зважитися на процедуру, варто гарненько зважити всі «за» і «проти».
Пізнавальні відео на тему «Озонотерапія»:
