вилікувати досить легко. Для цього проводиться чистка зубів ультразвуком, а також виявляється місцева протизапальна терапія. При лікуванні другої стадії пародонтозу до зняття відкладень на зубах додається промивання зубних кишень сильнодіючими засобами. Якщо ж поставлений діагноз «пародонтоз третьої стадії», шанси на повне одужання помітно знижуються.
Чим відрізняється пародонтоз від періодонтиту і стадії захворювання
Нижче описано, чим відрізняється пародонтоз від періодонтиту, і які бувають стадії цього захворювання.
Пародонтоз являє собою захворювання, пов’язане з ураженням пародонта — комплексу тканин, що оточують корінь зуба. На відміну від пародонтиту він має невоспалительную природу і зустрічається значно рідше (у 1-8% випадків).
Пародонтоз має три стадії розвитку, які відповідають ступеням тяжкості захворювання:
Перша стадія пародонтозу — це легка ступінь захворювання, при якій симптоми практично відсутні. Дане захворювання розвивається поступово, тому хворий тривалий час його не помічає і, відповідно, не звертається за медичною допомогою.
У деяких випадках пацієнт може відчувати такі симптоми, які свідчать про початковій стадії пародонтозу: свербіж, печіння та відчуття пульсації в області ясен і коренів зубів, дискомфорт під час жування. Ще один симптом пародонтозу на цій стадії — неприємний запах з рота.
Друга стадія характеризується середнім ступенем захворювання, коли відзначається кровоточивість ясен — головний характерна ознака пародонтозу. Спочатку цей процес не супроводжується руйнуванням зубних зв’язок, тільки під час жування виникає відчуття дискомфорту. Пародонтоз ступеня тяжкості ще повністю оборотний. Але поступово у хворого між зубами все більше починають застрявати частинки їжі, що свідчить про початок руйнування періодонта (кісткових альвеол, що оточує зуб десни). Зуби при пародонтозі середнього ступеня тяжкості починають хитатися, оголюються шийки, слизова оболонка ясен набуває блідий колір, тому що до неї надходить менше крові. Потім між зубом і яснами утворюється кишеню, в якому починає накопичуватися зубний наліт.
Далі настає третя стадія захворювання — це вже важка ступінь пародонтозу, при якій зуби сильно розхитуються, їх шийки і корені стають оголеними на великому протязі. З-за цього підвищується чутливість зубів до хімічних (кисле, солоне, солодке тощо), термічним (холодна та гаряча їжа, різка зміна температури повітря), механічним (жорстка їжа) подразників. Далі збільшуються зубоясневі кишені, в них ще більше накопичується наліт, утворюються зубні камені. Найважчий ознака пародонтозу цієї стадії – випадання зубоы, з-за чого порушується жування, артикуляція (звукообразование), виникають різні запальні ускладнення з локалізацією переважно в зубоясневих кишенях.
Діагноз пародонтоз: причини захворювання
Головні причини цього захворювання до цих пір ще до кінця не вивчені, але вважається, що пародонтоз — системне захворювання, що виникає на загальному тлі стану всього організму, а не тільки ясен.
Причин пародонтозу може бути кілька:
1. Це погана спадковість, коли деякі вроджені особливості будови пародонту призводять до розвитку захворювання, і ця особливість передається у спадок. Тут може бути, наприклад, неповноцінний кровотік або ослаблення місцевого імунного захисту, а також знижені регенеративні можливості.
2. Хронічні запальні процеси в ротовій порожнині та інших органах, при яких патогенні мікроорганізми ведуть до погіршення стану пародонту, порушуючи в ньому кровообіг і обмін речовин.
3. Дефект прикусу, коли зубні ряди неправильно змикаються і це призводить до нерівномірного розподілу навантажень на ясна, періодонт, альвеоли верхньої і нижньої щелепи.
4. Гострі та хронічні травми ясен і зубів, які призводять до їх патологічних змін. Деякі хронічні травми бувають пов’язані з вживанням жорсткої їжі, наявністю уламків зубів з гострими краями і т. д.
5. Артеріальна гіпертонія і атеросклероз — ці захворювання супроводжуються спазмом судин, зростанням в їх просвіті атеросклеротичних бляшок, порушенням кровотоку в капілярах (особливо тих, які живлять пародонт). Із-за порушення кровотоку тканини виникає кисневе голодування і недолік поживних речовин в пародонті.
6. Цукровий діабет – ще одна причина захворювання на пародонтоз, при якій підвищення рівня глюкози в крові протягом тривалого часу веде до розвитку патологічних процесів, що викликають ураження дрібних кровоносних судин, а значить, і порушення в них струму крові.
7. Бруксизм — скреготіння зубами, яке часто спостерігається у сні і призводить до витончення зубів, а також до тиску на жувальну мускулатуру і десни.
8. Ендокринні захворювання — в основному все той же цукровий діабет.
9. Гіповітамінози — недостатнє надходження вітамінів, мінералів і мікроелементів в організм з їжею або їх неповноцінне засвоєння.
10. Порушення захисних механізмів організму і зниження загального імунітету.
11. Захворювання шлунково-кишкового тракту.
12. Хронічні захворювання різних внутрішніх органів, особливо викликані запальними процесами.
13. Інші хвороби зубів — кіста зуба, ерозія емалі, стертість зубів (особливо у літніх людей) та ін.
14. Якщо пародонтоз є хоча б у одного з батьків, то у дитини буде підвищена ймовірність розвитку цього захворювання.
Диференціальна діагностика пародонтозу середнього і важкого ступеня тяжкості
Як визначити пародонтоз, щоб провести своєчасне лікування захворювання?
При диференціальній діагностиці пародонтозу звертається увагу на три основних відмінності від пародонтозу пародонтиту:
- відсутність запалення (воно може приєднатися в якості ускладнення і тільки на останній стадії захворювання);
- кровоточивість ясен і неприємний запах з рота при пародонтозі виникають тільки при певній ступеня руйнування пародонта, на початкових стадіях ці симптоми відсутні;
- при пародонтозі розхитування і випадання зубів виникає на пізніх етапах захворювання — при тяжкого ступеня (коли висота перегородок зменшується на 0,5 висоти зуба і більше).
Діагностика пародонтозу грунтується на скаргах пацієнта і зборі анамнезу.
З’ясовується: страждав у минулому пародонтозом якийсь родич пацієнта; які інші захворювання зубів у нього є; є в наявності супутні захворювання інших органів і систем (лікування цих захворювань може знадобитися для запобігання рецидиву пародонтозу у майбутньому); – які скарги є у пацієнта на даний момент (ці відомості допоможуть з’ясувати стадію і активність процесу).
Далі проводиться стоматологічний огляд, при якому визначається: стан ясен (колір, наявність патологічних утворень, чутливість до подразників, наявність болючості тощо), ступінь оголення шийок і коренів зубів, розміри зубоясенних кишень, наявність кровоточивості, стан зубної емалі (колір, чутливість) та інші патологічні ознаки.
Для виявлення пародонтозу проводиться внутриротовая або панорамна рентгенографія. На підставі досліджень з’ясовується зниження міжальвеолярних перегородок, наявність зубних каменів в області шийок зубів, звуження щілин між зубами і стінками лунок, в яких знаходяться тканини періодонта.
Проводиться реопародонтография — методика дослідження кровотоку в судинах пародонту, коли можна виявити судинні порушення, що ведуть до дистрофічних змін у тканинах, що оточують зуб.
Використовуються: лазерна допплеровская флуориметрія — дослідження стану тканин пародонту за допомогою лазера; високочастотна ультразвукова доплерографія — ультразвукове дослідження кровотоку в пародонті, засноване на ефекті Допплера; эхоостеометрия — ультразвукове дослідження, засноване на вимірюванні щільності кісткової тканини в області альвеол.
Застосовується полярографія — метод, спрямований на вивчення змісту тих чи інших речовин у живих тканинах (при пародонтозі спостерігається зниження напруги кисню в тканинах, утворюють пародонт).
Також робиться загальний аналіз крові — загальноклінічне дослідження, яке призначається всім пацієнтам, але при пародонтозі дозволяє виявити швидкість осідання еритроцитів.
Найчастіше вдається поставити діагноз на підставі стоматологічного огляду і внутрішньоротовою рентгенографії, які можуть скласти точну картину захворювання.
