Печінкова енцефалопатія: причини, симптоми, діагностика і лікування

Зміст

  • 1 Причини виникнення
  • 2 Симптоматика захворювання
  • 3 Стадії розвитку
    • 3.1 Латентна
    • 3.2 Легка
    • 3.3 Середня
    • 3.4 Важка
    • 3.5 Кома
  • 4 Форми патології
  • 5 Методи діагностики
    • 5.1 Біохімічні проби печінки
    • 5.2 Загальні дослідження крові
    • 5.3 Загальний аналіз сечі
    • 5.4 УЗД
    • 5.5 Печінкова біопсія
  • 6 Лікування печінкової енцефалопатії
    • 6.1 Медикаментозне лікування
    • 6.2 Хірургічне втручання
    • 6.3 Дієта
  • 7 Профілактичні заходи

Печінкова енцефалопатія – патологія, що вражає печінку і супроводжується виникненням численних порушень у функціонуванні нервової системи.

Хвороба проявляється інтелектуальними, особистісними змінами, депресивної, ендокринної, неврологічної і болючою симптоматикою, для усунення якої необхідна кваліфікована медична допомога.

Печінкова енцефалопатія: причини, симптоми, діагностика і лікування

Причини виникнення

Розвиток печінкової енцефалопатії обумовлюється:

  • Гепатит (алкогольних, вірусним, аутоімунним).
  • Онкологічними захворюваннями печінки, метастазуванням пухлин.
  • Кровотечами в кишечнику, шлунку.
  • Порушенням печінкового кровообігу, спричинених тромбозом, серцевою недостатністю, судинними недугами.
  • Важким перебігом цирозу.
  • Жовчнокам’яною хворобою.
  • Холангітом (гнійним запаленням жовчних шляхів).
  • Ускладненнями туберкульозу.
  • Паразитарними захворюваннями.
  • Хронічними запорами.
  • Отруєнням отруйними грибами, іншими продуктами, що виробляють токсичний ефект.
  • Медикаментозної передозуванням.
  • Отриманими травмами.
  • Розмноженням шкідливих мікробів у шлунково-кишковому тракті.
  • Зловживанням білковими стравами, алкогольними напоями.

 

Печінкова енцефалопатія: причини, симптоми, діагностика і лікування

Симптоматика захворювання

Початкові стадії хвороби супроводжуються:

  • Головними болями.
  • Втомою.
  • Нудотою.
  • Гіркотою в роті.
  • Гикавкою.
  • Погіршенням апетиту.
  • Носовими кровотечами.
  • Спотворенням чуттєвого сприйняття (появою дзвону у вухах, чорних крапок перед очима).
  • Погіршенням концентрації уваги.
  • Суетливостью, збудженням, нестабільністю настрою.
  • Тривожністю.
  • Просторової, тимчасової дезорієнтацією.
  • Порушенням сну (нічне безсоння, денною сонливістю).
  • Незначними збоями в роботі серця (виявляються на кардіограмі).

Менш важкі форми енцефалопатії проявляються загальмованістю, апатією, тугою, постійною сонливістю, відчуттям безвиході, появою маячних ідей, галюцинаціями, агресією.

Виявляються прояви тимчасової, просторової дезорієнтації, м’язові судоми, тремор верхніх кінцівок, зорові, слухові галюцинації. З’являється неприємний запах з рота, жовтіють слизові оболонки і шкірні покриви, частішає дихання, спостерігаються нетривалі непритомність.

Для ускладненого перебігу енцефалопатії характерна оглушення свідомості. Відповіддю на різкі подразники стає нетривале збудження з галюцинаціями, маренням.

Симптоми доповнюються:

  • Зменшенням розмірів печінки.
  • Інтенсифікацією жовтяниці.
  • Появою запаху сирої печінки, що йде від шкіри.
  • Зміною рис обличчя (воно стає схожим на маску).
  • Геморагічним діатезом.
  • Ослабленням сухожильних рефлексів.
  • Збільшенням зіниць, млявістю зрачковой реакції.
  • Нападоподібним судомами, посмикуваннями м’язів.

 

Печінкова енцефалопатія: причини, симптоми, діагностика і лікування

На термінальній (коматозної, незворотною) стадії пацієнт не приходить до тями. Відсутні реакції на звукові, тактильні, інші подразники. Внаслідок ураження нирок зупиняється процес сечовиділення.

Порушується серцевий ритм, виявляються внутрішні кровотечі. Лікувальні заходи недоцільні з-за незворотності летального результату.

Стадії розвитку

Для захворювання характерне послідовне розвиток, що включає кілька стадій.

Латентна

Найменш небезпечна стадія. Відсутні нейром’язові, поведінкові, інтелектуальні порушення. При виявленні хвороби на цій стадії ймовірність незворотних наслідків мінімальна.

Легка

Виявляються перші ознаки нейром’язових збоїв, психоемоційних розладів, порушень інтелекту і поведінкових реакцій.

Середня

Супроводжується спотвореним сприйняттям реальності, помірними розладами свідомості, наростанням нейром’язових дисфункцій.

Важка

Для важкої стадії характерна поведінкова неадекватність, вираженість порушень свідомості і психіки.

Кома

Пацієнт не приходить в свідомість, рефлекторні реакції відсутні. Патологічні процеси стають незворотними.

Печінкова енцефалопатія: причини, симптоми, діагностика і лікування

Форми патології

Виділяють кілька форм енцефалопатії.

Гостра форма хвороби, що розвивається раптово (кілька годин або доби), характеризується тяжким перебігом.

Гостра форма, що розвивається протягом тижня або кількох тижнів, характеризується рецидивуючим перебігом, з фазами загострення і ремісії.

Для хронічної форми захворювання, посилює цироз, портальну гіпертензію, характерно повільне наростання психоемоційних, м’язових порушень. Недуга розвивається протягом декількох місяців або років.

Методи діагностики

При підозрі на розвиток енцефалопатії печінки необхідно в найкоротші терміни провести комплексне обстеження пацієнта. Лікар, оглядаючи пацієнта, вивчає поведінкові особливості, неврологічну симптоматику, аналізує анамнез, призначає діагностичні заходи.

Біохімічні проби печінки

Патологічні процеси супроводжуються активністю печінкових ферментів, високим рівнем білірубіну, холестерину, гамма-глобулінів, зниженням концентрації натрієвих, калієвих іонів, альбуміну.

Загальні дослідження крові

При проведенні діагностики знижується концентрація тромбоцитів та гемоглобіну. ШОЕ і рівень лейкоцитів перевищує норму.

Загальний аналіз сечі

При обстеженні виявляється перевищення норми вмісту еритроцитів, циліндрів, білка, уробіліну, білірубіну.

УЗД

Ультразвукове обстеження проводять для оцінки розмірів печінки, вивчення стану тканин, виявлення ознак раку та доброякісних пухлин, ділянок, уражених енцефалопатією і супутніми патологіями.

Печінкова біопсія

Біопсія, належить до числа високоточних методів діагностики, дозволяє вивчити характер тканинного поразки, уточнити причину прогресуючої патології (незалежно від стадії).

Для отримання даних про інтенсивність ураження головного мозку проводиться електроенцефалографія.

Лікування печінкової енцефалопатії

Метод терапії залежить від характеру виявлених порушень, що стосуються функціонування ураженого захворюванням органу. Для підвищення ефективності лікувальних процедур і контролю стану пацієнта проводиться його госпіталізація у відділення інтенсивної терапії.

Медикаментозне лікування

Терапія за допомогою лікарських засобів спрямовується на усунення функціональних збоїв в роботі печінки, запобігання незворотних порушень мозкової діяльності, компенсацію впливу негативних дестабілізуючих) факторів.

У рамках лікування застосовують:

  • Препарати, що містять лактулозу, що сприяють мінімізації синтезу аміаку в кишечнику. При тяжкому перебігу захворювання замість перорального прийому для введення ліків використовують зондування.
  • Антибіотичні комплекси, які пригнічують патогенну мікрофлору. Антибіотики використовують при відсутності ефекту від лактулози.
  • Ліки, знешкоджуючі аміачні сполуки, які отруюють клітини печінки.
  • Препарати, що нейтралізує токсичну дію психоактивних медикаментів, що порушують амінокислотний склад крові.
  • Комплекси, які пригнічують секрецію шлункового соку.
  • Інфузійну терапію (внутрішньовенно вводяться розчини, що нормалізують сольовий баланс).

При використанні сильнодіючих медикаментозних засобів слід брати до уваги протипоказання, дотримуватися дозування і запропоновані схеми прийому. Це допоможе уникнути побічних ефектів.

Лікувальні процедури доповнюються переливанням плазми (сприяє поліпшенню показників згортання крові), гемодіалізом (при критичному підвищення концентрації калію в крові), клізмами (прискорює детоксикацію).

Хірургічне втручання

Операція портокавального шунтування спрямована на нормалізацію венозного тиску. Втручання передбачає створення штучних сполук між судинами, корекцію печінкового кровообігу.

Якщо симптоми і супутні ускладнення прогресують, патологія не піддається лікуванню ліками, провести шунтування неможливо або недоцільно, виникає необхідність пересадки печінки.

Дієта

Основні принципи дієти – усунення з раціону шкідливої їжі, контроль обсягу споживання білкових продуктів. Залежно від проявляються симптомів рекомендований добовий обсяг вживаної білкової їжі варіюється в межах декількох десятків грамів (з переважанням білка рослинного походження). Споживання жиру також обмежується.

В раціон включають овочеві пюре, слизові супи, рідкі каші на воді, киселі. Їжа приймається невеликими порціями не рідше одного разу на дві години. Для заповнення потреб організму в амінокислотах вживають спеціальні суміші. Незважаючи на суворі обмеження в харчуванні, необхідно забезпечувати виснажений хворобою організм достатньою кількістю калорій.

При дотриманні дієтологічних рекомендацій знижується концентрація аміаку в травному тракті і плазмі крові, що благотворно позначається на самопочутті.

Профілактичні заходи

Щоб запобігти ускладнення, що виникають на тлі прогресуючої печінкової енцефалопатії, потрібно дотримуватися профілактичних рекомендацій лікарів, які зводяться до:

  • Організації лікування хвороб печінки (незалежно від етіології).
  • Вживання препаратів, призначених лікарем.
  • Оптимізації калорійності і складу раціону.
  • Виключення впливу факторів, що провокують порушення свідомості.
  • Підтримання функціонування шлунково-кишкового тракту.
  • Відмови від тютюнопаління, вживання спиртного.

Прогноз залежить від стадії, на якій ідентифіковано захворювання, а стрімкості розвитку патологій.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: