Зміст статті:
Перелом шийки стегнової кістки – серйозна травма опорно-рухового апарату, що найчастіше зустрічається у літніх людей після 65 років. Через зниження щільності кісткової тканини у людей старшого віку такий перелом може виникнути не тільки від падіння, удару або удару, але навіть при необережному русі або спонтанно. Лікування такої травми – тривалий і складний процес, що вимагає комплексного підходу.
Причини і механізм перелому шийки стегна у людей похилого віку
Патологічні переломи шийки стегнової кістки у людей старших 60 років зумовлені передусім віковими змінами. Після 40-45 років неухильно сповільнюється процес регенерації кісткової тканини, скорочується кількість остеонов – формуючих елементів кісткової тканини. Одночасно в організмі знижується рівень кальцію, необхідного для підтримки щільності кісток елемента. На тлі цих процесів розвивається остеопенія – недостатність кісткової тканини; особливо схильні до цього жінки в період менопаузи. Витончення і підвищена крихкість тканин і стає головною причиною травм у осіб старшого віку. До факторів, що збільшує ризики виникнення патологічних переломів на фоні вікових гормональних змін, є:
- низька фізична активність, загальна слабкість м’язово-зв’язкової системи;
- зайва вага створює додаткове навантаження на опорно-руховий апарат;
- недостатня кількість поживних речовин та мікроелементів у раціоні;
- серцево-судинні захворювання;
- порушення ендокринної сфери, цукровий діабет;
- первинні або метастатичні злоякісні вогнища в кістковій тканині.
На тлі значного зменшення щільності і міцності кісткової тканини переломи можуть виникати не тільки при падіннях, але і при незначних ударах, необережних рухах, а іноді навіть при відсутності будь-якого фізичного впливу, при сильному напруженні власних м’язів.
Симптоми переломів за типами ушкоджень
Симптоми травми залежать від типу перелому. Він може бути:
- варусним — головка зміщується вниз і всередину,
- вальгусним — зміщення головки догори і назовні,
- вколоченным — відбувається вклинення кісткових відламків один в одного.
До симптомів вальгусного ПШБ відносяться:
- порушення функцій кінцівки, хворий не може спертися на пошкоджену ногу;
- больові відчуття, що локалізуються в області стегна і паху;
- освіта в області стегна і паху великих підшкірних гематом;
- у положенні лежачи відзначається вимушена ротація кінцівки назовні;
- больові відчуття посилюються при постукуванні по п’яті в положенні лежачи;
- хворий не може повернути пошкоджену кінцівку у внутрішньому напрямку;
- в положенні лежачи на спині потерпілий не може підняти випрямлену ногу від поверхні.
При зміщення голівки стегнової кістки всередину і донизу до вищеперелічених симптомів додається вкорочення пошкодженої кінцівки.
При вклинення кісткових відламків один в одного симптоми травми можуть бути стертими, так як функції кінцівки залишаються збереженими, іноді в обмеженому обсязі. Через кілька днів, коли відбувається расколачивание уламків, клінічні ознаки перелому виявляються повністю. Головний симптом вколоченного ПШБ — тупа ниючий біль в області паху, що виникла при падінні або ударі. Болючість посилюється при промацуванні стегна.
Діагностика перелому шийки стегна
Як правило, діагностика ПШБ у літніх людей не становить труднощів, діагноз ставиться при наявності перерахованого вище симптомокомплексу. Для уточнення діагнозу та отримання повної картини характеру ушкоджень проводиться рентгенографічне дослідження у двох проекціях — бічний і передньо-бічній. Іноді для отримання тривимірної картини можуть бути призначені МРТ і КТ області тазу і стегна.
Методи лікування
Перша допомога при підозрі на перелом у літньої людини полягає насамперед у якнайшвидшому зверненні за медичною допомогою. В очікуванні лікарів хворого слід покласти так, щоб ушкоджена кінцівка перебувала на невеликому підвищенні, при цьому рухати її слід якомога менше.
Лікування перелому шийки стегна у людей похилого віку відрізняється від лікування такого ж типу травми у осіб молодого віку і може здійснюватися двома шляхами: консервативним або оперативним.
Оперативний метод лікування травми є кращим, так як в цьому випадку істотно скорочуються терміни іммобілізації хворого.
Асептичний некроз розвивається при порушенні кровопостачання суглоба
При консервативному методі лікування пацієнт змушений зберігати нерухоме лежаче положення протягом декількох місяців, що істотно збільшує ризик розвитку ускладнень:
- застійна пневмонія,
- тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок,
- формування пролежнів,
- асептичний некроз головки кістки стегна,
- атрофія м’язової тканини.
Прогноз при переломі шийки стегна у людей похилого віку при консервативному лікуванні менш сприятливий: за статистикою, близько 20% пацієнтів помирають у процесі лікування від розвилися ускладнень з боку дихальної та серцево-судинної систем.
Консервативне лікування
Консервативне лікування ПШБ у літніх людей повинно здійснюватися в умовах стаціонару, в травматологічних відділеннях. Першим етапом лікування є скелетне витягування з невеликим обважненням на протязі від 2 до 6 місяців. Після цього на кінцівку накладається іммобілізаційному пов’язка, і пацієнту дозволяється пересуватися за допомогою милиць без опори на травмовану ногу. Для повної реабілітації функцій кінцівки може знадобитися час від одного року і більше, а так як процеси консолідації кісткової тканини у літніх людей суттєво уповільнені, повне одужання може не настати взагалі.
Оперативне лікування
Головним методом оперативного лікування ПШБ у літніх людей є тотальне ендопротезування – заміна тазостегнового суглоба протезом з хімічно і біологічно інертних матеріалів.
Також може застосовуватися остеосинтез – скріплення кісткових відламків за допомогою спеціальних гвинтів. Але цей метод не завжди ефективний, так як в результаті зниження щільності кісткової тканини перелом може виникнути знову.
Операції остеосинтезу і ендопротезування проводяться під загальним наркозом. Пацієнту дозволяється переміщуватися з опорою на милиці або ходунки вже на наступний день.
Особливості догляду за літніми людьми
При консервативному лікуванні перелому шийки стегна хворому насамперед необхідна спеціальна функціональна ліжко, оснащена противопролежневым матрацом і балканської рамою, яка дозволить йому самостійно сідати.
Ліжко з матрацом противопролежневым
Щоб уникнути утворення пролежнів, необхідно ретельно стежити за станом ліжку – на ній не повинно бути складок, крихт, сторонніх предметів. Кожні кілька годин пацієнта слід перевертати або саджати, шкіру на спині, сідницях, задньої поверхні ніг двічі на добу обробляти саліциловим спиртом. Можна використовувати спеціальні протипролежневі валики і кола.
Щоб уникнути застійних явищ в легенях, необхідно виконувати спеціальну дихальну гімнастику і регулярно провітрювати приміщення. Запобігти розвиток атрофічних змін м’язів і тромбофлебіту допоможе регулярний масаж і виконання найпростіших вправ ЛФК.
Важливим пунктом у догляді за хворим з ПШБ є харчування:
- у щоденному раціоні повинні бути присутніми продукти, що містять кальцій (молоко і всі його похідні, крупи) і білок, що дозволяють стимулювати процеси регенерації;
- необхідно включати в меню хворого продукти з високим вмістом клітковини для профілактики запорів (свіжі овочі, фрукти, зелень, крупи;
- слід дотримуватися питний режим і вживати не менше 1-1,5 літрів води щодня;
- з раціону потрібно виключити продукти з високим вмістом солі і напої, що містять кофеїн, оскільки ці компоненти прискорюють процеси вимивання кальцію з організму, сповільнюючи процеси остеосинтезу.
Чималу роль в одужанні грає і психологічний стан хворого. Щоб уникнути розвитку депресії, необхідно якомога частіше спілкуватися з хворим, доносити до його відома інформацію про позитивні зміни його стану, підібрати для нього книги, фільми, телепередачі, налаштовують на позитивний лад.
Реабілітація після перелому в літньому віці
Після консолідації кісткових відламків або операції з ендопротезування настає етап реабілітації, головною метою якого є повне відновлення функції пошкодженої кінцівки і повернення пацієнта до повноцінного життя.
Найважливішим компонентом реабілітаційних заходів є лікувальна фізкультура. Виконання найпростіших вправ, що поліпшують кровообіг і перешкоджають атрофічних змін м’язів і зв’язок, необхідно починати вже на наступний день після операції. З поліпшенням стану хворого комплекс ускладнюється, в нього включаються вправи, які можна виконувати не тільки лежачи, але і сидячи і стоячи біля опори.
Після того, як хворий навчиться пересуватися самостійно за допомогою милиць і ходунків, йому показані щоденні прогулянки на свіжому повітрі.
Навантаження на оперовану ногу слід збільшувати поступово: спочатку дозволяється переміщення за допомогою милиць або ходунків, потім, після дозволу лікаря, хворий може пересуватися з опорою на одну або дві тростини, а потім повернутися до повноцінного руху.
Прискорити процес регенерації, поліпшити кровопостачання і живлення тканин, підвищити еластичність м’язів допомагають фізіопроцедури:
- лікувальний масаж,
- електрофорез,
- міостимуляція,
- гидрокинезиотерапия,
- бальнеотерапія,
- магнітотерапія.
На пізніх етапах реабілітації пацієнтам рекомендується регулярна фізична активність: заняття на велотренажері, ходьба на біговій доріжці, аквааеробіка.
Наслідки та прогноз
Пацієнтам, що перенесли ПШБ, призначається інвалідність. В залежності від ступеня тяжкості, може бути призначено 2 і 3 група, при повній втраті здатності самостійно пересуватися – 1 група інвалідності.
Прогноз лікування у пацієнтів після операції із заміни тазостегнового суглоба сприятливий: при дотриманні режиму і виконання всіх реабілітаційних заходів висока ймовірність повного одужання. Закріпити результат допоможе комплекс реабілітаційних заходів, що включають в себе регулярну посильну фізичну активність, правильне і повноцінне харчування, відмова від шкідливих звичок і регулярне спостереження у лікаря.
Прогноз при переломі шийки стегна у людей похилого віку при консервативному лікуванні менш сприятливий. Тривала іммобілізація хворого істотно збільшує ризики розвитку ускладнень, що знижують тривалість життя після переломів шийки стегна у літньої людини.
