Перинатальна енцефалопатія – це діагноз, який відображає пошкодження мозку у дітей. Це захворювання має і інше ім’я – перинатальне ураження центральної нервової системи. “Перинатальним” прийнято позначати період від 28 тижнів вагітності жінки аж до сьомого дня життя малюка. У цей часовий відтинок його нервова система особливо сприйнятлива до ушкоджувальних чинників.
Чинники надають безпосередній вплив на розвиток хвороби
Самий основний фактор – це пологи. Надто слабка або навпаки занадто стрімка родова діяльність, неадекватні акушерські втручання, що призвели до травми, неправильне положення плоду, а також вузький таз матері – всі ці фактори можуть як безпосередньо, так і опосередковано вплинути на стан нервової системи малюка.
Кесарів розтин, як правило теж не вихід. Справа все в тому, що при такому різкому переході з матки матері в навколишній світ, малюк отримує найсильніший стрес. Так що отримала останнім часом популярність операція кесарів розтин, не так вже й безпечна: невропатологами вже доведено, що діти, які народилися подібним чином і отримали стрес при переході з маминого живота в наш суворий світ, часто подорослішавши стають “матусиними синками”, які не в змозі відірватися від своєї сім’ї ні на крок.
Позначитися на дитині може і важко проходила вагітність матері. Такі чинники, як загроза викидня, часті токсикози, нестача вітамінів або свіжого, чистого повітря, високий тиск, анемія, набряки, стреси і навіть, здавалося б, нешкідливі застуди – ведуть до кисневого голодування клітин головного мозку.
Сильно може позначитися на дитині і куріння (як кинути палити), наркоманія і зловживання алкоголем. Чим більша кількість наркотичних речовин в організмі матері, тим гірше для малюка.
Несприятливий вплив надають і хронічні захворювання матері, такі як:
- дифузні хвороби сполучної тканини
- цукровий діабет (тут про лікування діабету народними засобами)
- гіпертонія і т. д.
Ознаки перинатальної енцефалопатії
Розпізнати енцефалопатію можна вже з перших місяців життя дитини і навіть тижнів за такими ознаками:
Лікарі-невропатологи при обстеженні виявляють у таких дітей посилення або, навпаки, ослаблення м’язового тонусу, а також порушення рефлексів. Рухові навички у таких дітей формуються пізніше ніж у здорових. Їм просто складніше, ніж здоровим дітям координувати руху, а це означає, що їм важче буде плазувати, бігати і т. д. У фізичному плані такі діти сильно відстають.
Не треба радіти, якщо ваша дитина відразу після виписки з пологового будинку одразу починає самостійно тримати голівку. Це може говорити лише про те, що у нього підвищений внутрішньочерепний тиск. Не потрібно також радіти успіхам тримісячного малюка, який вже варто самостійно в ліжечку. Це може бути ознакою надмірно підвищеного тонусу м’язів. Про ранній розвиток тут ніякої мови немає і в помині.
Що робити при виявленні у дитини перинатальної енцефалопатії
Дітям з ознаками цієї хвороби потрібна обов’язкова консультація лікаря-невропатолога. Якщо енцефалопатію не лікувати, то в найближчому майбутньому це загрожує постійними головними болями, затримкою у розвитку, труднощами при навчанні в школі, підвищеною збудливістю, або ж навпаки, повною апатією дитини.
В особливо важких випадках можливий дитячий церебральний параліч, така біда, як епілепсія, різке зниження інтелекту.
Легка перинатальна енцефалопатія не потребує лікування в лікарні. Справа може обмежитися проведенням курсу спеціального масажу і лікувальної гімнастики. Необхідність лікування, а також його тривалість і обсяг, визначаються виключно лікарем.
Перинатальна енцефалопатія. Фактори що впливають на розвиток хвороби, її ознаки. Як поводитися батькам при виявленні захворювання у дитини
Якщо стаття була вам корисна, підтримайте сайт – поділіться статтею в соц.мережах!