Периневральная кіста хребта

Зміст статті:

• 1. Симптоми
• 2.
• 3. Діагностика
• 4. Лікування

Периневральная кіста являє собою рідинне новоутворення, яке локалізується в спиномозковому каналі хребта. Якщо спростити опис проблеми, то кіста, це невеликий пухирець, який заповнюється спинномозковою рідиною. Як правило, така кіста розташовується дуже близько від спинномозкового корінця.

Якщо говорити про те, в яких саме відділах хребта найчастіше можна діагностувати заявище такого типу кістозного освіти, то зазначимо поперековий і крижовий відділи хребта.

Причинами утворення такої кісти лікарі називають травми, запальні процеси. Часто причин немає, і таку кісту відносять просто до спонтанного появи.

Симптоми

Симптоматика периневральной кісти безпосередньо залежать від її розмірів. Якщо кістозне освіту представлено невеликими розмірами, до 1,5 см, то симптоми взагалі можуть не проявлятися. Пацієнт навіть не відчуває присутності новоутворення в хребетному відділі, а сама кіста виявляється зовсім випадково на обстеженні, яке взагалі не мало відношення до проблем з кістозної пухлиною.

У другому випадку, симптоматика завжди проявляється, як тільки кіста переходить в більш велике освіта. У цьому випадку новоутворення починає здавлювати спинномозковий корінець, біля якого воно утворилося. Тут відзначимо наступні прояви:

• Больові відчуття в області попереку.
• Болі в нижніх кінцівках.
• Порушення чутливості у деяких відділах.
• Парастезії, відчуття мурашок по шкірного покриву.
• Кульгавість.
• Порушення функцій тазових органів. Тут відзначимо поява запорів або порушення сечовипускання.

Важливо! У рідкісних випадках периневральные кісти здатні провокувати розвиток серйозних хвороб, наприклад, кишкової коліки, гострого апендициту або аднекситу у жінок.

Якщо ми говоримо про кісті придбаного типу, то вона поступово збільшується в розмірі, як і її прояви починають показуватися поступово. Можна початкові болі, які носять зовсім незначний характер списати на остеохондроз. Проте з часом больові відчуття також посилюються, і доводиться звертатися до лікаря за дослідженням і діагностуванням проблеми.

Діагностика

Якщо на неврологічному обстеженні у пацієнта виявляються всі вищеописані симптоми, то він відправляється на додаткові обстеження. І тут вже підключається апаратна діагностика, наприклад, МРТ (магнітно-резонансна томографія) і КТ – комп’ютерна томографія. Зазначимо, що просто на рентгенівському знімку визначити саме кістозне утворення неможливо, тому лікарі і вдаються до більш сучасних методів апаратної діагностики.

Якщо під час діагностування з’ясовується, що разом з кістою виявляються ще й деякий дегенеративні захворювання хребта, то обов’язково необхідно проводити і далі діагностику, щоб точно визначити, що саме дає таку симптоматику. До такого типу захворювань належать:

• Остеохондроз.
• Спондильоз.
• Міжхребцева грижа дисків.

Обов’язково має бути проведено обстеження на варіант повного виключення перших ознак захворювання Паркінсона, а також на синдром Бехтерева.

З цією метою можна застосовувати, і досить успішно, методику електронейроміографії. Метод дає можливість точно визначити, який саме корінець у спиномозковому відділі є причиною виникнення такого сильного больового синдрому.

Відзначимо, що, незважаючи на високу точність визначення проблеми, і діагностування периневральних кіст, методи томографії та електронейроміографії не є доступними для всіх пацієнтів, а тому не можна говорити про масове застосування методів в обстеженні пацієнтів. Саме в силу такого обмеження в апаратному діагностування, виявлення більшості дегенеративних захворювань хребта, в тому числі і кіст, відбувається на пізньому етапі, коли і симптоматика, і зовнішні прояви настільки серйозно проявляються, що не помітити їх вже неможливо

Лікування

Якщо кіста представлена невеликими розмірами, то лікування використовується консервативне і практично не відрізняються від того, що іс користується при остеохондрозі. У цьому випадку зазначимо протизапальні препарати і методи фізіотерапевтичного лікування.

Важливо! Будь-яке лікування може починатися строго після того, як поставлений точний діагноз, так як об’ємний процес в хребті може бути викликаний не тільки кістозним освітою.

Окремо зазначимо і той факт, що якщо виявляється пухлинне захворювання, то фізіотерапевтичне лікування виключено і протипоказано.

Оперативне лікування показано в тих випадках, якщо кіста досягає великого розміру і викликає вже явні порушення функцій внутрішніх органів. Оперативне втручання передбачає, що з кістозного новоутворення викачується рідина. А порожнина заповнюється спеціальним складом.

Однак оперативне втручання, це ще й численні ризики, серед яких:

• Пошкодження спинного мозку.
• Розвиток згодом спайкового процесу.
• Післяопераційний менінгіт.

Крім того, оперативне втручання не гарантує, що не виникне рецидиву в самий найближчий час.