Зміст статті:
Поддіафрагмальний абсцес – рідкісне, але вкрай важке ускладнення гнійних процесів черевної порожнини. Входить у класифікацію МКБ, патології присвоєно код К65-К67 як наслідок хвороб очеревини і гострого перитоніту. Виявляють поддіафрагмальний абсцес в області всередині очеревини — під діафрагмою поруч з прилеглими органами.
Етіологія поддиафрагмального абсцесу
Патологія частіше зустрічається у чоловіків, хоча жінки теж страждають від цього порушення. Вік хворих – від 30 до 50 років. Серед причин виділяють:
- проривні виразки в органах ШКТ;
- гострий апендицит;
- запалення жовчного міхура;
- гнійні і запальні процеси навколо стравоходу;
- нагноєння в області тазу;
- патології передміхурової залози.
У разі поширення гною в області нижньої черевної стінки механізм хвороби захоплює лімфатичну систему. Серед менш поширених порушень виділяють: абсцес легенів, гнійні захворювання дихальних шляхів, а також плеврит.
Найрідше зустрічаються хвороби печінки, гнійне запалення поперечно-ободової кишки, ураження нижніх ребер і остеомієліт. Ще рідше абсцес провокують закриті ушкодження печінки.
Діагностується порушення в основному під правим куполом діафрагми: гній знаходиться між верхньою правої часток печінки, праворуч від зв’язки, яка тримає орган. Найважча форма – двосторонній субдиафрагмальный абсцес. В області нагноєння під час операції майже завжди виявляються сліди газів, які проникають у порожнину з органів або стають наслідком активності патогенної мікрофлори.
Виявлення причин поддиафрагмального абсцесу – не найскладніше завдання для лікарів. Пов’язано це з тим, що в першу чергу видаляють першоджерело гнійного запалення, усувають шкідливий фактор. У ході процедури виявляють ускладнення у вигляді абсцесу.
Клінічні ознаки патології
Виявити перші симптоми поддиафрагмального абсцесу можна за такими зовнішніми ознаками:
- хворобливі відчуття, які стають сильнішими при вдиху, а також віддають в лопатку;
- біль в області грудної клітини, локалізована праворуч;
- якщо абсцес знаходиться поруч з передньою черевною стінкою, симптоми посилюються;
- сильна, часто рецидивуюча гикавка, зникнення апетиту, нудота;
- вимушене перебування на спині або боці, так як на животі біль стає нестерпним;
- пацієнт страждає від температури, ознобу, пітливості;
- якщо абсцес протікає протягом тривалого часу, може з’явитися ущільнення на 9-11 міжреберному проміжку;
- нерідко діагностується задишка і тахікардія;
- при пальпації спостерігається ригідність м’язів верхній частині черевної стінки, а між ребрами – виражена біль.
Запідозрити порушення хірурги або медсестри можуть у більшості пацієнтів на перших стадіях.
Діагностика абсцесу
Після виявлення ознак хвороби необхідно пройти детальне обстеження. Для цього використовують УЗД, КТ, беруть у пацієнта аналізи і призначають рентген. Але головний метод діагностики – це пальпація.
Серед інструментальних методів найбільшою інформативністю відрізняється рентген грудної клітини. Знімки в цьому випадку будуть вказувати на зміни в області ніжок діафрагми (її купол знаходиться вище в зоні утворення гною).
Методи лікування патології
Єдиний спосіб боротьби з поддіафрагмальний абсцесом – хірургічне втручання. Хірурги використовують інвазивний та малоінвазивний метод:
- широкий надріз в області абсцесу застосовується при важких формах і великому поширенні гною;
- вміст видаляють за допомогою великої голки, а потім промивають зону ураження при невеликих новоутвореннях.
Далі призначають антибактеріальну терапію, симптоматичне лікування та прийом пробіотиків для запобігання дисбактеріозу. Антибіотики вводять внутрішньом’язово.
Прогноз і профілактика
Прогноз при будь-якому поддиафрагмальном абсцесі носить досить серйозний характер. Якщо патологія проігнорована, за короткий проміжок часу гній проникає в органи і призводить до летального результату у 90% випадків. Якщо гнійник виявлено та розкрито хірургічним шляхом, летальність знижується до 10-15%.
Серед можливих ускладнень, які можуть виникнути навіть після операції, виділяють:
- рецидив гнійного запалення;
- кровотечі;
- непрохідність кишечнику;
- захворювання легенів, включаючи пневмонію;
- сепсис як одне з найважчих наслідків;
- полиорганную недостатність.
У разі відсутності операції гнійник розкривається, вміст виливається в черевну порожнину.
Попередити абсцес і його наслідки можна тільки у випадку своєчасного виявлення патології. Важливо відразу ж лікувати запалення черевної порожнини та не допускати ускладнення цих патологій. Специфічних методів профілактики не існує.
Поддіафрагмальний абсцес – важке гнійне запалення, яке характеризується дуже високою летальністю при відсутності хірургічної допомоги. Однак вчасно виявлена патологія успішно піддається лікуванню.
