Зміст статті:
Операція по ендопротезуванню – заміщення кульшового суглоба, кульшової западини і голівки стегнової кістки протезом з хімічно, біологічно і фізично інертних матеріалів – проводиться в тих випадках, коли консервативне лікування захворювання не приносить результатів, при складних травмах і незворотних дегенеративних змінах тканин, які спричинили руйнування суглоба або головки стегнової кістки. Установка ендопротеза дозволяє скоротити терміни реабілітації, повертаючи пацієнту рухливість і зменшуючи ризики розвитку пов’язаних з тривалою іммобілізацією ускладнень з боку дихальної та серцево-судинної систем.
Показання до заміни кульшового суглоба
Ендопротез кульшового суглоба
Вирішальними факторами для прийняття рішення про операції стають обмеження рухливості пацієнта, неможливість виконувати набір дій для нормальної життєдіяльності без сторонньої допомоги, а також виражений больовий синдром, який змушує хворого щодня приймати знеболюючі препарати.
Показаннями до проведення хірургічного втручання з метою заміни кульшового суглоба протезом є наступні клінічні діагнози:
- одно – або двосторонній деформуючий артроз кульшового суглоба 3 і 4 ступеня;
- коксартроз будь-якої етіології, в тому числі травматичний;
- асептичний та іншої некроз тканин головки кістки стегна і тазостегнового суглоба;
- артрит, у тому числі ревматоїдний, тяжкого ступеня, що супроводжується вираженим больовим синдромом;
- анкілоз суглоба при хворобі Бехтерева чи інших системних патології сполучної тканини;
- утворення несправжнього суглоба;
- новоутворення, у тому числі первинні злоякісні вогнища і метастази в кістковій тканині, що потребують резекції;
- многоосколочные травми;
- переломи шийки стегнової кістки у осіб старшого віку.
Протипоказання до проведення операції
Протипоказання до проведення операції з ендопротезування поділяються на абсолютні — коли операція не проводиться ні при яких умовах, і відносні – у цьому випадку рішення про проведення хірургічного втручання приймається індивідуально, з урахуванням всіх особливостей стану пацієнта та оцінки можливих ризиків.
До абсолютних протипоказань до операції ендопротезування кульшового суглоба відносяться:
- стани, не пов’язані з патологіями підлягає операції суглоба, при яких пацієнт не має можливості самостійно пересуватися, і установка протеза ніяк не полегшить його становище;
- хронічні захворювання серцево-судинної системи в стадії декомпенсації, коли органи втратили свої здатності до пристосування та не можуть нормально функціонувати із-за наявного дефекту: важкі вади серця з вираженими порушеннями ритму, серцева недостатність 3 ступеня, патології провідності 3 і 4 ступеня;
- порушення азотовидільної функції нирок на фоні захворювань сечовивідної системи;
- ниркова і/або печінкова недостатність 2-3 ступенів;
- захворювання ендокринної системи, що не піддаються корекції: цукровий діабет;
- хронічні порушення зовнішнього дихання, викликані астмою, емфіземою, хронічною обструктивною хворобою легенів, пневмосклерозом;
- інфекційні та запальні процеси в тканинах суглоба і тканинах, що його оточують, в тому числі і в латентній фазі;
- вогнища гнійної інфекції в організмі, що потребують лікування: гайморит, отит, тонзиліт, пульпіт і т. п.;
- тромбоз глибоких судин нижніх кінцівок у важкій формі;
- остеопенія і остеопороз, так як установка протеза не знижує ризик повторних переломів за загальною крихкості кісткової тканини;
- фізичні дефекти стегнової кістки, що перешкоджають установці протеза, наприклад, дефекти або відсутність кістковомозкового каналу;
- полівалентні алергічні реакції, в тому числі на препарати наркозу;
- генералізовані септичні зараження;
- вроджений або набутий імунодефіцит різного ґенезу, в тому числі викликаний наявністю у пацієнта ВІЛ.
Наявність перерахованих вище захворювань істотно збільшує ризик інтра – та післяопераційних ускладнень, в тому числі анестезіологічних.
Хірургічна установка ендопротеза зазвичай не проводиться у пацієнтів з тяжкими психічними розладами і деменціями, зважаючи на їх нездатності адекватно оцінювати події і повноцінно виконувати приписи лікарів та медичного персоналу в післяопераційний період.
Існують відносні протипоказання, наявність яких не є приводом для відміни операції, але потребують детальних досліджень та прийняття рішення про хірургічне втручання в індивідуальному порядку:
- будь-які хронічні соматичні захворювання в стадії загострення або декомпенсації;
- ниркова та печінкова недостатність легкого і середнього ступеня;
- наявність злоякісних новоутворень;
- дефекти кісткової тканини, ускладнюють встановлення та фіксацію протеза, наприклад, занадто вузьке або викривлений костномозговой канал, тонкі кістки тазу і т. д.;
- ожиріння 3 і вище ступенів, морбідне ожиріння, є причиною неприпустимо високого навантаження на протез.
При розгляді подібних випадків дуже важливо оцінити співвідношення ризиків та користі для пацієнта. Наприклад, у хворих з ожирінням процес післяопераційної реабілітації нічим не відрізняється від інших пацієнтів, однак надмірне навантаження на частини протеза і опорно-руховий апарат в цілому може призвести до розхитування і пошкодження імплантатів і вимагати повторної операції. Однак саме установка протеза дозволяє повернути пацієнтові здатність нормально пересуватися, а значить, вести більш активний спосіб життя і завдяки цьому знизити масу тіла. Зменшити навантаження на протез у цьому випадку дозволить використання милиць, тростин або ходунків.
У літніх пацієнтів з переломом шийки стегнової кістки навіть при наявності відносних протипоказань перевагу, як правило, віддається саме хірургічного методу лікування. Установка ендопротеза істотно скорочує терміни реабілітації при подібних видах травм. При консервативному лікуванні, вимагає скелетного витягнення, іммобілізація пацієнта розтягується на довгі місяці. Тривала нерухомість істотно збільшує ризики розвитку ускладнень, таких як застійна пневмонія, тромбоемболія великих судин, асептичний некроз ТБС, утворення трофічних виразок і пролежнів.
Згідно зі статистикою, близько 20% пацієнтів старшого віку вмирають під час консервативного лікування від ускладнень, тому перевага віддається саме оперативної заміни суглоба протезом.
Підхід до питання встановлення ендопротезування – це гнучкий процес оцінки ризиків, пов’язаних із загальним станом пацієнта, можливих інтра – і післяопераційних ускладнень, а також діагностичних прогнозів. При відсутності абсолютних протипоказань перевага віддається методу оперативного лікування захворювань суглобів зважаючи на відносно коротких термінів реабілітації та можливості повернути пацієнтові повноцінну рухливість.
