Різні травми по-різному позначаються на нашому організмі, з-за деяких в першу чергу страждає головний мозок, а в наслідок і психіка. Посттравматична енцефалопатія – це ряд порушень в роботі головного мозку, причиною яких було механічне пошкодження клітин головного мозку.
Даний вид розлади позначається на багатьох сферах функціонування організму, але в першу чергу на роботі психіки. Посттравматическую енцефалопатію ще називають «синдромом пропущеного удару», оскільки дане захворювання часто виникає у боксерів і інших спортсменів, у зв’язку зі специфікою їх заняття.
Оскільки в першу чергу відбувається пошкодження головного мозку, то це позначається на як і на розумовій діяльності, оскільки, наприклад, і на рухової.
Сфери поразки
- Для порушень рухової сфери характерні: ністагм (посмикування) зіниць, судоми (аж до епілептичних нападів).
- Мнестичні розлади: погіршення пам’яті, труднощі в запам’ятовуванні нової інформації.
- Інтелектуальні порушення: від уповільненого темпу мислення аж до недоумства і інших дегенеративних захворювань нервової системи і головного мозку.
- Порушення в емоційній сфері: депресії, поганий сон, дратівливість аж до агресивної поведінки, апатія.
- Порушення сфери уваги: зниження концентрації й обсягу уваги.
- Абулия. Порушення в вольовій сфері. У людини виникають порушення в процесі мотивації. Хворі не хочуть що-небудь робити, чим займатися і до чогось прагне.
Три ступені тяжкості енцефалопатії
I ступінь тяжкості характеризується легким ступенем порушень, які найчастіше зовні і не помітні. І лише при інструментальному дослідженні спеціальними методиками, можна виявити ті чи інші зміни в психічних процесах;
II ступінь тяжкості характеризується епізодичними проявами симптомів. Найчастіше вони є загальномозкових: запаморочення, головні болі, поганий сон, висока стомлюваність, порушення уваги, депресії і т. д.
III ступінь тяжкості характеризується більш серйозними порушеннями з боку нервової та психічної систем. Крім загальномозкових симптомів, розвиває слабоумство, епілепсія, паркінсонізм, парези, амнезії і т. д.
По МКБ-10 (Міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду) посттравматична енцефалопатія має код G93.4 і відноситься до хвороб нервової системи і пошкоджень головного мозку.
Причини
Причиною розвитку даного захворювання є власне травми головного мозку, отримані в процесі занять спортом, занять професійною діяльністю і побутові травми.
Механізм порушень
При ушкодженнях головного мозку гинуть клітини, які не зможуть відновитися. Замість них мозок починає використовувати клітини сполучної тканини, що утворює рубці. Іннервація нейронів у місцях утворення рубців значно знижена – нервові імпульси просто не проходять по клітинам сполучної тканини, що і викликає більшість розладів.
Наприклад, при забитті головного мозку виникають гематоми, і поряд з ними утворюється вільний простір, який заповнюється рідиною – виникає набряк мозку. Часто це призводить до недоумства або летального результату.
Також частою проблемою при травмах голови стає атрофія головного мозку. Вона викликана тим, що в шлуночках головного мозку накопичується рідина (ліквор), з-за якого відбувається здавлювання мозку – його площа стає все менше і менше.
Ці патологічні процеси і призводять до енцефалопатії.
Методи діагностики та лікування
У діагностики посттравматичної енцефалопатії використовуються інструментальні і не інструментальні методи.
До інструментальним відноситься:
- Рентген шийного відділу хребта (допомагає виявити зміщення в області хребта і основи склепіння черепа).
- УЗДГ (ультразвукова діагностика) судин головного мозку та шийного відділу хребта (виявляє порушення цілісності судин, порушення кровопостачання).
- МРТ головного мозку та шийного відділу (допомагає побачити стан шлуночків мозку, стан борозен головного мозку і наявність рідини в субарахноїдальному просторі).
До не інструментальним методам діагностики відносяться:
Методи лікування:
В залежності від таких факторів, як вік, фізичне здоров’я, протипоказання, переважання тих чи інших симптомів і ступеня тяжкості енцефалопатії, призначається свій вид лікування. Існує кілька методів лікування:
- Медикаментозна (медикаментозна) терапія.
- Оперативне втручання.
- Судинна терапія.
- Фізіотерапія.
- Мануальна терапія.
- Психотерапія.
- Соціотерапія.
Кожен вид терапії переслідує свою мету, але весь комплекс все одно зводиться до наступним результатам: відновлення кровообігу в головному мозку, нормалізація обмінних процесів, відновлення когнітивних здібностей.
Залежно від тяжкості захворювання тривалість терапії буде змінюватися. Але найчастіше при енцефалопатії лікування тривале і проходить курсами. Крім того, важливим фактором у відновленні нормального функціонування мозку буде дотримання правильного способу життя, який проявляється у відмові від куріння, вживання алкогольних напоїв, нормального режиму сну – неспання, фізичної активності і т. д.
Прогноз
Про сприятливому або несприятливому прогнозі можна говорити лише по закінченню року, в ході якого були виконані всі лікувальні і реабілітаційні заходи. При легкому ступені тяжкості – симптоми добре піддаються корекції й не нагадують у подальшому. При більш тяжких порушеннях терапія може до кінця не допомогти, і людині загрожує інвалідність.
