Постхолецистектомічний синдром (ПХЭС): причини, симптоми, методи лікування

Зміст

  • 1 Причини виникнення
  • 2 Симптоми
  • 3 Методи діагностики
  • 4 Лабораторні методи
  • 5 Інструментальні методи
    • 5.1 Комп’ютерна томографія
    • 5.2 Ультразвукове дослідження
    • 5.3 Рентгенографія
    • 5.4 Гастроскопія
    • 5.5 Сцинтиграфія
    • 5.6 Електрокардіографія
    • 5.7 Дуоденальне зондування
  • 6 Лікування
    • 6.1 Медикаментозна терапія
    • 6.2 Фізіотерапія
    • 6.3 Лікувальна дієта
    • 6.4 Народна медицина
  • 7 Профілактичні заходи

Постхолецистэктомическим синдромом (ПХЭС) називають поширений побічний ефект, який розвивається після екстракції жовчного міхура і характеризується розладом жовчовидільної системи. ПХЭС супроводжується вираженими симптоматичними проявами – діареєю, диспепсією, больовими відчуттями, а також гіповітамінозом.

У тяжких клінічних випадках гепатобилиарное захворювання сприяє порушення моторики сфінктера, який контролює надходження жовчної кислоти в кишечник. Залежно від ступеня розвитку ПХЭС, з метою відновлення роботи жовчовидільної функції пацієнту показано оперування або прийом медикаментозних засобів.

Причини виникнення

Залежно від характеру прояву патологічного процесу розрізняють дві форми постхолецистектомічного синдрому: справжню і умовну. До факторів, що сприяють розвитку істинного патологічного процесу, відносять:

  • поразка сфінктера Одді, який регулює процес надходження жовчної кислоти в кишечник;
  • розвиток дуоденальної непрохідності в хронічній формі, внаслідок чого відбувається підвищення місцевого тиску.

Умовний (органічний) тип ПХЭС розвивається під впливом причин:

  • розвиток інфекційного процесу в жовчовивідних каналах;
  • утворення спайкового процесу в тканинах печінки, що зумовило зміну структури холедоха;
  • неякісна екстракція жовчного міхура;
  • присутність стравохідної грижі;
  • вторинне розвиток панкреатиту;
  • наявність виразкового захворювання;
  • повторне утворення каменів у жовчних протоках;
  • поява кістозного утворення, що спровокувало деформацію жовчовивідних проток;
  • розвиток гепатиту реактивної форми;
  • прояв папиллостеноза.

Ще причина розвитку органічного постхолецистектомічного синдрому – механічне пошкодження в процесі оперування дуоденальної тканини, що передувало утворенню на ній хронічного свища.

ПХЭС має дві форми: справжню і умовну

Симптоми

Ознакою розвитку постхолецистектомічного синдрому прийнято вважати больовий синдром. Від причини виникнення виділяють три типи больових відчуттів: панкреатичні, жовчні, поєднані.

Панкреатичний больовий синдром виникає в області лівого підребер’я, а після поширюється на спину. Хворобливі відчуття жовчного характеру проявляються в зоні правого ребра, рідше – над правою лопаткою.

Больовий синдром локалізується у верхніх відділах черевної порожнини.

Крім болів ПХЭС супроводжується симптомами:

  • Порушення стільця, зумовлена хронічними запорами, або, навпаки, діареєю.
  • Розвиток диспепсичного синдрому, що проявляється блювотою, нудотою, відрижкою, неприємним присмаком у роті.
  • Виникнення гіповітамінозу в результаті неякісного всмоктування в слизові тканини корисних мінералів і вітамінів.
  • Підвищення температури тіла спостерігається в період загострення ПХЭС. Нерідко висока гіпертермія супроводжується ознобом і нападами лихоманки.
  • Розвиток жовтяниці, обумовлене ураженням печінки і збоєм в її функціонуванні.
  • Різке зниження маси тіла.
  • Прояв неврологічного розладу як результату регулярного нездужання і хронічного безсоння.
  • Ігнорування постхолецистектомічного синдрому сприяє розвитку атеросклерозу, анемії, абсцесу. Рідше ПХЭС стає причиною утворення кахексії, імпотенції і деформації кісткових тканин.

    Методи діагностики

    Прояв симптомів ПХЭС є показанням до відвідування гастроентеролога. Під час прийому лікар огляне пацієнта і складе індивідуальний анамнез, вказавши присутні ознаки і скарги.
    З метою виключення ймовірності присутності захворювань хворий відвідує хірурга і ендокринолога.

    Лабораторні методи

    Наступний етап починається зі здачі аналізів. Загальний аналіз крові дозволяє оцінити склад рідини і оцінити кількісну зміну його компонентів. За допомогою біохімічного дослідження крові лаборант з точністю визначає обсяг билирубинов, амілази, а також глюкози.

    Крім крові, пацієнт здає калові маси для проведення копрограми. Такий метод діагностики дозволяє виявити у вмісті шлунка харчові фрагменти, грубі рослинні волокна.

    Діагностика ПХЭС вважається неповноцінною без дослідження жовчі. Щоб оцінити склад жовчної кислоти, виключити ризик наявності в ній патогенних бактерій, лаборант проводить біохімічне та бактеріологічне дослідження.

    Інструментальні методи

    З метою визначення причини патологічного процесу і особливостей його перебігу застосовуються інструментальні методи діагностики.

    Комп’ютерна томографія

    Дослідження шляхом проведення комп’ютерної томографії базується на візуалізації черевної порожнини. Неефективність комп’ютерної томографії є показанням до використання магнітно-резонансної томографії, за допомогою якої можна виявити зміни в структурі органу.

    Ультразвукове дослідження

    Діагностика ультразвуком дозволяє визначити стан жовчних проток і виявити в них конкременти. Ультразвукове дослідження виявляє запальний процес, що оцінює ступінь його поширення в черевній порожнині.

    Рентгенографія

    Виключити ймовірність наявності виразкових утворень в шлунку можна з допомогою рентгеноконтрастного дослідження. При підозрі на наявність пневмонії пацієнт додатково виконує рентгенографію легень.

    Гастроскопія

    Для того щоб виключити ризик розвитку супутніх захворювань травної системи проводять гастроскопію. Якщо під час виконання гастроскопії лікар виявив запалення слизових тканин, пацієнта направляють на процедуру ФГДС.

    Сцинтиграфія

    Основне завдання сцинтиграфії полягає в оцінці циркуляції жовчної кислоти. Дана процедура відноситься до допоміжних методів діагностики і проводиться у тому разі, якщо в процесі лабораторного дослідження жовчі були виявлені патологічні зміни.

    Електрокардіографія

    Ще один допоміжний метод діагностики – електрокардіографія. Оскільки ПХЭС нерідко супроводжується захворюваннями серцевими захворюваннями, пацієнту показано відвідати процедуру ЕКГ.

    Дуоденальне зондування

    Метод дуоденального зондування застосовується не тільки в діагностичних, але і лікувальних цілях.

    У ході процедури парентеральним шляхом вводиться подразник, дія якого спрямована на стабілізацію роботи жовчного міхура.

    Лікування

    При виявленні постхолецистектомічного синдрому на ранній стадії розвитку передбачає проведення консервативного лікування. У тому випадку, якщо ПХЭС посилюється небезпечними ускладненнями, пацієнту показане оперативне втручання.

    Медикаментозна терапія

    Лікування постхолецистектомічного синдрому за допомогою медикаментозної терапії грунтується на комплексному застосуванні препаратів:

    • спазмолітичні засоби: Но – шпа, Папаверин, Мебеверин. При неефективності спазмолітиків дозволяється приймати аналгезуючий препарат Кетанов;
    • ферментні засоби – Мезим і Панкреатин;
    • препарати з високим вмістом урсодезоксихолевої кислоти Урсохол та Урсосан;
    • протимікробні засоби – Бісептол і Доксициклін;
    • пребіотики – Лактовіт і Дюфалак.

    Оскільки ПХЭС погано впливає на імунну систему, в комплексі з медикаментозними препаратами пацієнт приймає вітаміни: Вітрум або Доппельгерц.

    Фізіотерапія

    Основне завдання фізіотерапії ґрунтується на відновленні правильного відтоку жовчної кислоти і нормалізації її якісного складу. Фізіотерапевтичні процедури дозволяють прискорити регенерацію слизових тканин, стабілізувати роботу моторної функції.

    Якщо постхолецистектомічний синдром супроводжується вираженими спазмами, пацієнт відвідує високочастотну магнітотерапію, електрофорез або гальванізацію. При застої жовчних кислот хворому показано сліпе зондування, електростимуляція, пиття мінеральних вод.

    Розлад нервової системи є показанням до відвідування хвойних і азотних ванн, голковколювання і электросонтерапии.

    З метою активізації регенераційних процесів застосовуються низькочастотна магнітотерапія, лазеротерапія і вуглекислі ванни.

    Лікувальна дієта

    Не менш важливою складовою консервативного лікування вважається дієта, яка передбачає відмову від солоної і гострої їжі, жирних і смажених страв, а також продуктів, що містять високий рівень холестерину.
    Замінити шкідливу їжу необхідно продуктами, що складаються з рослинної клітковини і пектину, які позитивно впливають на моторику жовчного міхура.

    Народна медицина

    З метою зняття симптомів ПХЭС і нормалізації роботи шлункового тракту дозволяється приймати настій на основі календули, ромашковий відвар, а також чай з додаванням м’яти, шипшини. Дія даних натуральних напоїв спрямоване на відновлення відтоку жовчної кислоти, усунення запалення і поліпшення загального самопочуття хворого.

    Профілактичні заходи

    Уникнути розвитку постхолецистектомічного синдрому за умови дотримання простих рекомендацій:

  • Збагачення раціону продукти, що містять харчові волокна і клітковину.
  • Контроль над власною вагою з метою запобігання ожиріння.
  • Запобігання застою калових мас.
  • Зміцнення імунної системи за допомогою вітамінних комплексів.
  • Важливо відвідувати терапевта і гастроентеролога. Діагностика допоможе своєчасно виявити ПХЭС і запобігти розвитку небезпечних ускладнень: абсцес, атеросклероз, анемія.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Здоровий спосіб життя