Приглухуватість – це стан, викликаний поступовою втратою слуху. Погіршення здатності чути звуки і мова може бути як тимчасовим явищем, так і результатом серйозного захворювання.
Приглухуватість може розвинутися на тлі прийому деяких лікарських препаратів, на тлі перенесених захворювань з ускладненнями, а також в результаті патологій і впливу шуму.
Останнім часом приглухуватість стала проблемою не тільки літніх, а й молодих людей із-за збільшення шумового забруднення, що особливо помітно у великих містах.
Симптоми приглухуватості
Виділяють наступні види приглухуватості в залежності від причин поразки:
- кондуктивна.
- нейросенсорна.
- змішана приглухуватість.
- раптова глухота.
1) Кондуктивна приглухуватість виникає із-за проблем проведення звукових хвиль до внутрішнього вуха. Розвивається такий вид втрати слуху в результаті перенесеного захворювання, наприклад, гострого або хронічного зовнішнього отиту, а також в результаті утворення сірчаної пробки або пошкодження барабанної перетинки. Можливі випадки розвитку кондуктивної приглухуватості на тлі пухлин слухового проходу, вроджених патологій будови, а також внаслідок травм. Кондуктивна приглухуватість у більшості випадків оборотна завдяки медикаментозного та хірургічного лікування.
2) Нейросенсорна приглухуватість розвивається внаслідок загибелі волоскових клітин в равлику, які відповідають за сприйняття звуків. До загибелі волоскових клітин приводить цілий ряд захворювань вірусної і бактеріальної природи, а також аутоімунні та алергічні захворювання. Нейросенсорную приглухуватість також може викликати прийом деяких лікарських препаратів. Крім цього, даний вид приглухуватості часто виникає в результаті травм, у тому числі акустичних. Найчастіше загибель волоскових клітин, що призводить до втрати слуху, є процесом незворотним.
Змішана приглухуватість поєднує в собі кондуктивний та нейросенсорную втрату слуху.
У рідкісних випадках у людини може розвинутися раптова глухота. Причинами цього стану можуть служити дії вірусів, травми, пухлини, різноманітні захворювання і порушення кровообігу. Найчастіше раптова глухота через деякий час зникає, настає самовилікування, але у деяких постраждалих цей стан може бути необоротним.
Крім того, приглухуватість може бути гострою, що розвивається швидко, за кілька годин або днів, або хронічної, для якої характерне поступове зниження слуху.
Приглухуватість 1, 2, 3 ступеня – симптоми
У нормі людина розрізняє звуки в межах від 10-30 дБ і далі, тобто людина чує шепіт на відстані декількох метрів, здатний розрізняти шелест листя і цокання годинника. Але при приглухуватості поріг, після якого людина починає чути звуки, збільшується.
Так, приглухуватість може бути:
- легкої, при якій поріг чутності вище 50дБ;
- середньої, при якій поріг чутності вище 50-60 дБ;
- важкою, при якій поріг чутності вище 70 дБ;
Глибока туговухість та глухота виникають, коли людина не чує розмовної мови на відстані метра, що відповідає порогу чутності від 90 дБ.
Діагностика приглухуватості
У діагностиці приглухуватості велику роль відводять виявленню причин розвитку втрати слуху та визначення можливості звернути процес назад, щоб повністю відновити слух. Отоларингологи, аудіологи і сурдологи є фахівцями в області розлади слуху і пов’язаних з цим захворювань.
Щоб оцінити ступінь втрати слуху і діагностувати приглухуватість, застосовують набори камертонів з безліччю частот. З їх допомогою можливо визначити як кісткової, так і повітряній звукопровідності вуха людини. Дуже часто використовується метод аудіометрії, який дозволяє найбільш точно виміряти слух людини.
За допомогою аудіометра — електроакустичного пристрою, що видає звуки різної інтенсивності, лікар здатний вибудувати аудиограмму, яка важлива в діагностиці приглухуватості внаслідок своєї інформативності.
Крім того, лікар повинен покладатися не тільки на результати тестів, але і на результати зовнішнього огляду. З допомогою нього можливе визначення деяких причин зниження слуху, наприклад, наявності сірчаної пробки, пухлини, травми або патології, що у багатьох випадках є оборотним.
Читайте також, симптоми хвороби Меньєра.
Лікування приглухуватості
В залежності від виду та ступеня приглухуватості призначають ту чи іншу схему лікування.
Лікування приглухуватості народними методами
У багатьох випадках приглухуватість розвивається під впливом якого-небудь захворювання, наприклад, гострого або хронічного зовнішнього отиту. З цієї причини застосування народних методів лікування цілком доречно. На сьогоднішній день існує безліч рецептів, що дозволяють вилікувати приглухуватість.
Найчастіше використовують настоянку прополісу і оливкової олії. Необхідно змішати ці інгредієнти в пропорції один до чотирьох. Отриману суміш ретельно перемішують, а потім за допомогою шматочка вати або бинта закладають у вухо на добу. Процедуру можна повторювати через день, якщо вона відразу не принесла відчутні результати.
Якщо приглухуватість викликана сірчаною пробкою, то можна використовувати лушпиння настоянку для полегшення стану. В серцевину свіжої цибулини необхідно помістити насіння кропу, а саму цибулину спекти в духовці. Вона буде готова, коли стане м’якою і придбає коричневий колір. Запечену цибулину необхідно віджати, а отриманий розчин капати в вуха три рази в день по п’ять-вісім крапель.
Досить успішно можна вилікувати приглухуватість завдяки настоянці на кедрових горіхах. Цей рецепт підійде для тих, хто страждає хронічною приглухуватістю. Настоянка робиться на горілці у пропорції один до одного, тобто один стакан горіхів і один стакан горілки.
Настоювати суміш має близько місяця, але для негайного лікування краще придбати готову настоянку або вибрати інший рецепт лікування. Отриману настоянку приймати всередину по десять крапель раз в день.
Добре допомагає в лікуванні приглухуватості калина з медом. Необхідно видавити сік десяти ягід калини і змішати його з медом. Сумішшю просочуються ватні тампони, які вставляються у вуха на ніч. Процедуру можна проводити десять разів у середньому.
Профілактика
Основним методом профілактики приглухуватості є регулярне обстеження у ЛОР-лікаря. Дуже важливо не займатися самолікуванням і не запускати хвороби, які можуть стати причиною зниження слуху.
Якщо робота людини пов’язана з постійним шумом, то адекватно постійне використання індивідуальних засобів захисту, які дозволять уникнути акустичних травм. Крім того, варто і в повсякденному житті берегтися від шуму, що передбачає відмову від відвідування концертів, де гучність музики доставляє незручність.
Щоб попередити інфекційні захворювання, людина має дотримуватися здорового способу життя з відмовою від куріння і вживання алкоголю.
