Як говориться, «старість – не радість». З віком організм людини слабшає, стає вразливим для хвороб, сповільнюється обмін речовин, а в наслідку – гальмуються фізіологічні процеси. На ряду з іншими «болячками» похилого віку, більше половини бабусь і дідусів звертаються зі скаргами на часті запори.
Літній вік відрізняється специфікою у розвитку цієї недуги, діагностиці та лікуванні. Факт запору може бути одним із симптомів вікового порушення обміну речовин, нервової системи, серцево-судинної системи, хвороб шлунково-кишкового тракту і т. д., а також стреси та депресії. Крім того, причини можуть бути самі банальні: малорухливий спосіб життя, регулярне недоїдання, дефіцит харчових волокон в їжі, вживання недостатньої кількості води.
Як правило, в літніх людей завжди є під рукою різні пляшечки з ліками, жменька прописаних і не прописаних лікарем таблеток в аптечці. Варто вивчити інструкції, адже цілком можливо, що побічною дією якого-небудь препарату і є це неприємний стан. Під підозру потрапляють: заспокійливі, антидепресанти, антипсихотики, гіпотензивні та антиаритмічні препарати, сечогінні засоби, міорелаксанти (антиконвульсанти проти епілепсії) і анальгетики.
Безпосередньою причиною запору є зниження моторики кишківника – ослаблення тонусу гладких м’язів кишечника і анального сфінктера – головного «шлюзу» для спорожнення прямої кишки. Це відбувається з причини хронічної нестачі кисню тканинам в області малого тазу внаслідок вікового погіршення циркуляції крові, відмирання клітин без заміщення новими, деградації нервових волокон і порушення іннервації поздовжніх і циркулярних м’язів кишечника.
Золотий стандарт управління запором – дієта, вода і рухова активність
Стандартні засоби для немедикаментозного лікування запору – це збагачення раціону клітковиною і збільшення фізичної активності, а також компенсація наявного хронічного захворювання, яким є, наприклад, цукровий діабет або гіпотиреоз. Однак, у разі літніх людей, слідувати цьому плану буває важко і неефективно. Про харчування довгожителів в Греції, у яких практично немає запорів, є стаття в розділі «дієти». А поки повернемося до нашим вітчизняним стареньким і стареньким. Уявіть собі, як змусити 82-річну пенсіонерку Клавдію Іванівну з сусіднього під’їзду, яку мучить запор, бігати вранці, займатися аеробікою, а також є пів кіло овочів в день? У випадку пацієнтів з обмеженими можливостями або ментальними порушеннями, це зовсім неможливо. Враховуючи обставини, адекватніше призначити фізіотерапію електрострумом для запору, масаж живота, дати індивідуальні інструкції з хоча б мінімальної фізичної активності.
Припустимо, у нашій Клавдії Іванівні, в боротьбі проти грізного замку, все-таки прокинулася молодість, і вона вирішила займатися фізкультурою і харчуватися їжею з високим вмістом харчових волокон. Бабуся дотримувалася дієти, але за старечої забудькуватості втрачала випивати обов’язкові 2 літри води в день, щоб ці харчові волокна «набубнявіли» і подіяли на стінки кишечника, спонукаючи перистальтику. Недолік води викликав зворотній ефект – клітковина ввібрала всю рідину, буквально осушивши вміст кишечника, і на обличчя важка картина: великий обсяг засохлих калових мас у просвіті і мало не по всій довжині товстої кишки – посилення запору. Крім того, сильне напруження під час стільця може спровокувати розрив кровоносних судин через слабкість стінок, атеросклерозу або аневризми, у жінок випадання матки — а це вже не жарти.
Якщо дієта не допомогла
З урахуванням цих обставин, після неефективної немедикаментозної терапії для літніх, проносні препарати є найбільш виправданими для комплексного лікування.
Проносні засоби показані, в першу, якщо закреп викликаний медикаментами для лікування основного захворювання. Природно, скасувати ці ліки не можна, але стілець теж потрібен все-таки… Для літніх варто врахувати, що проносні препарати, особливо стимулюючого дії, викликають звикання кишки та зменшення ефективності дії з часом. Отже, потрібно ретельно зважити плюси і мінуси при призначенні препарату.
Алгоритм призначення проносних засобів
- У перший день увечері – ліки на основі подорожника (Psillium) або висівки зі сливовим соком або лляне насіння (ці засоби можуть застосовуватися довічно щодня);
- Насіння льону для очищення кишечника при запорах у літніх людей — засіб вибору!
- Якщо на наступний день не відбулося спорожнення кишечника – на другий день увечері даємо осмотичний послаблюючий – наприклад, молочко магнезії або препарати сени;
- Якщо стільця так і не було, на четвертий день – Бісакодил або клізма;
- Якщо запор триває, на п’ятий день: фосфат натрію або макрогол або сольове проносне можуть бути наступним кроком (строго за призначенням лікаря);
- У літніх пацієнтів з некерованим запором препарати резерву – прокінетики цизаприд і тегасерод.
Проносні засоби для літніх людей
Проносні препарати відрізняються один від одного механізмом дії проти запору:
- Ініціація перистальтики кишки шляхом тиску вмісту на стінки: у відповідь на розтягування, гладкі м’язи відповідають скороченням. Проносні препарати, засновані на дії, просто збільшують об’єм вмісту в просвіті кишки;
- Зміст специфічних послаблюючих речовин, які подразнюють нервову мережу у внутрішньому шарі стін кишечника, а також підсилюють секрецію слизу, зменшуючи всмоктування.
Осмотичні проносні засоби збільшують об’єм вмісту кишечника шляхом «витягування» води в просвіт. Велика кількість рідини буквально розщеплює кал часом до водянистого стільця. До таких препаратів відносяться наступні засоби: макрогол, форлакс, экспортал. Потрібно врахувати, що проносні починають діяти тільки через 2-3 тижні, а курс лікування триває кілька місяців. Крім того, осмотичні препарати порушують водно-електролітний баланс, що може стати особливо серйозним стресом для літнього організму. Такі проносні можуть не допомогти при вираженому порушенні іннервації стінок кишечника.
Лактулоза впливає на ріст мікрофлори товстої кишки, стаючи їжею для лактобактерій, які перетравлюють це речовина в молочну кислоту і перетягують кислотно-лужний баланс в бік кислотності. Лактат дратує стінки кишки і стимулює перистальтику. З участю інших «постояльців» — біфідобактерій, з лактулози виходять кінцеві з’єднання – леткі жирні кислоти, які також осмотично активні.
Проносні засоби секреторного дії взаємодію внешнесекреторными клітинами кишечника, ініціюючи рясне вивільнення рідини з клітин в простір, а в наслідку – рідкий стілець. При тривалому застосуванні засобу, все водно-електролітні становить організму буде спущено в каналізацію. Порушення водно-сольового рівноваги – це втрата життєво важливих іонів, особливо калію. Вимивання іонів калію викликає втрату тонусу гладких м’язів кишечника і поглиблення «інертного» стану. Втрата великої кількості води запускає екстрений механізм організму – підвищену секрецію альдостерону, який посилює поглинання тканинами хлору і натрію, а нещасний калій – навпаки, виганяється назовні. Цим механізмом організм намагається зберегти воду, але за рахунок ще сильної втрати калію. Саме дефіцит цього іона є причиною посилення запорів при тривалому застосуванні препарату.
Вплив антраноидного проносного засобу на энтеральную нервову систему оксидом азоту, який є нейротрансмітером, розслаблює гладку мускулатуру – гальмує перистальтику. Тривале використання цих препаратів викликає, грубо кажучи, виснаження нервової основи кишечника літніх. Проносні розвивають звикання, потреба все в більших і більших дозах.
Потрібен індивідуальний підхід для лікування запору у літніх людей. Збір анамнезу, оцінка особистості пацієнта, його фізичних і психологічних можливостей, психічного стану. Прийняття до уваги вікових захворювань, таких як остеохондроз, остеопороз, цукровий діабет II типу, та інші. Проносні засоби при цукровому діабеті призначають з великою обережністю. Також як і лікування запорів у лежачих хворих — вимагають особливого терпіння від лікаря і хворого. Потрібен комплексний підхід до вирішення проблеми запору літніх людей, а також постійний контакт з лікарем. Призначати проносні терапевтичні процедури та ліки слід з урахуванням ризиків і виключно обґрунтовано.
