Зміст статті:
Таз – найбільша і міцна кісткова структура в людському тілі. Тим не менш, кістки тазового кільця — парні лобкова, клубова, сіднична — теж можуть піддаватися малігнізації і ставати місцем локалізації злоякісних новоутворень, які є як первинними осередками, так і метастазами пухлин інших органів і тканин.
Причини і чинники ризику розвитку раку кісток тазу
Точні причини і механізми розвитку онкологічних захворювань залишаються не до кінця вивченими. Тривалі дослідження дають підстави припускати, що в основі процесу малігнізації клітин лежать порушення структур ДНК, викликані як ендогенними, так і екзогенними причинами. Сприятливими факторами для розвитку злоякісних пухлин прийнято вважати:
- спадкову схильність;
- захворювання, що викликають патологічне розростання кісткової тканини, наприклад, хвороба Педжета;
- генетично обумовлені захворювання, такі як синдроми Ротмунда–Томпсона та Фраумейни;
- пересадку кісткового мозку;
- механічні пошкодження і травми кісткової тканини: переломи, тріщини, свищі тощо;
- вплив іонізуючого опромінення у високих дозах.
Варто зазначити: наявність навіть кількох чинників не є неодмінною умовою для розвитку онкологічного захворювання, і разом з тим у цілого ряду пацієнтів патологія розвивається при відсутності всіх перерахованих вище причин.
Види патології
В залежності від локалізації новоутворення і типу клітин, що утворюють пухлина, виділяють декілька видів онкологічних захворювань:
- Остеосаркома — найбільш часто зустрічається різновид злоякісного новоутворення кісткової тканини таза. Пухлина утворена безпосередньо кістковими клітинами.
- Хондросаркома — друга за частотою злоякісна пухлина кісток тазу, представлена клітинами хрящової тканини.
- Саркома Юінга (дифузна эндотелиома) — мелкоклеточная пухлина високого ступеня злоякісності, що характеризується особливою агресивністю, схильністю до швидкого зростання й активного утворення метастаз. Саркома Юінга клубової кістки частіше інших видів пухлин зустрічається у дітей і людей молодше 25 років.
- Фіброзна гистоцитома — пухлина, представлена клітинами сполучної тканини, вражає переважно зв’язки і сухожилля, в тому числі в місці їх прикріплення до кісткової тканини.
- Гігантоклітинна пухлина — має низьку схильність до утворення метастаз, проте часто рецидивує, утворюючись на тому ж місці.
Стадії захворювання
Стадії перебігу злоякісного захворювання визначають в залежності від декількох факторів, у числі яких розмір новоутворення, швидкість його росту і розвитку, наявність метастаз в інших органах і тканинах, ступінь ураження локальних лімфатичних вузлів. Прийнято виділяти 4 стадії онкологічних патологій кісткової тканини:
- 1 стадія – клітини новоутворення добре диференційовані, сама пухлина не перевищує в розмірах 8 см, не виходить за межі кістки, вогнище патології одиничний або є кілька дрібних вогнищ ураження.
- 2 стадія – пухлина має більш високу ступінь малігнізації, клітини стають недифференцируемыми, проте в навколишні тканини вона не проростає, залишаючись у межах кісткової структури.
- 3 стадія – наявність декількох вогнищ ураження, утворених недифференцированными клітинами.
- 4 стадія – пухлина виходить за межі кісткової тканини, формуються метастази в локальних лімфовузлах, інших тканинах і органах.
Клінічна картина
Першим і основним симптомом злоякісної пухлини тазової кістки є біль, яка може іррадіювати в стегно, поперек, пах. На перших порах больові відчуття слабко виражені, але з прогресуванням хвороби мають тенденцію до наростання. Болі посилюються після навантажень і в нічний час, їх неможливо усунути звичайними анальгетиками. Згодом з’являються інші симптоми і прояви раку кісток тазу:
- набряклість тканин в ураженій області;
- витончення шкірного покриву в місці локалізації пухлини, прояв судинної сітки;
- невмотивоване підвищення температури тіла;
- патологічні переломи як наслідок порушення кісткової структури.
На пізніх стадіях пухлин тазових кісток можливий розвиток дисфункції органів малого таза через стискання їх і кровоносних судин тканинами новоутворення.
Діагностика
При підозрі на злоякісне новоутворення кісткової тканини після збору анамнезу призначається ряд інструментальних та лабораторних тестів, що дозволяють уточнити характер пухлини:
- рентгенографія тазових кісток;
- МРТ із застосуванням контрастної речовини для пошарової візуалізації тканин пухлини;
- трифазна або емісійна сцинтиграфія, виявляє метастази в кістки таза і інших, більш віддалених ділянках;
- відкрита біопсія первинної пухлини з метою встановлення ступеня її злоякісності і типу клітин, що її утворюють.
Також проводиться додаткове обстеження пацієнта з метою встановлення загального стану його здоров’я, так як цей чинник необхідно враховувати при виборі стратегії лікування новоутворення.
Методи терапії
У разі злоякісних змін кісткової тканини найчастіше перевага віддається комплексного лікування, що включає в себе хірургічне видалення вогнища, хіміо – та променеву терапію.
Хірургічне лікування
Хірургічний метод лікування є основним щодо ракових пухлин кісток тазу. Виконується операція, головна мета якої – повне видалення новоутворення, так як навіть кілька клітин з великою часткою ймовірності можуть стати причиною формування нового вогнища. Щодо тазових кісток виконується широка ексцизія (висічення) тканин з наступним їх заміщенням ауто – або алотрансплантатом.
Після видалення пухлинних тканин разом з оточуючими їх здоровими, біоматеріал досліджується на предмет «чистоти» країв: наявності чи відсутності на кордонах видаленого матеріалу патологічних клітин.
Якщо ракові клітини в крайових зрізах не виявлені, говорять про «чистому» краї; «брудні» краю свідчать про невдало виконаної операції.
Хіміотерапія
Хіміотерапія – системний метод лікарського впливу, при якому препарат вводиться у кров пацієнта. До плюсів відноситься можливість впливу на віддалені і приховані вогнища і метастази, до мінусів – цілий ряд серйозних побічних ефектів. До хіміотерапії особливо чутливі остеогенна саркома і саркоми Юїнга. Хондросаркома та інші види пухлини володіють меншою чутливістю.
При лікуванні пухлин кісток тазу, як правило, застосовується поліхіміотерапія: використовується не один конкретний препарат, а кілька взаємодоповнюючих. Лікування первинного вогнища займає в середньому від 8 до 12 місяців, протягом яких проводиться кілька курсів введення препаратів.
Променева терапія
Променева терапія не завжди застосовується щодо новоутворень тазових кісток, так як для впливу потрібні досить високі дози опромінення. Однак при неоперабельних і схильних до агресивного зростання пухлинах, наприклад, саркоми Юїнга, променева терапія залишається основним методом лікування. При онкологічних захворюваннях використовуються:
- променева терапія з модульованим інтенсивністю,
- протонна ЛТ,
- спрямоване внутрішнє опромінення.
Прогноз
Щодо онкологічних захворювань при прогнозуванні використовується критерій 5-річної виживаності, тобто відсоток пацієнтів, які прожили після виявлення пухлини 5 років і більше. Щодо остеогенної саркоми цей показник становить близько 70%, хондросаркомы – 80% і вище.
Враховуючи критерій п’ятирічної виживаності, необхідно мати на увазі, що багато пацієнти проживають набагато довше цього кордону, також нерідкі випадки повної ремісії захворювання, особливо при ранній діагностиці і своєчасному лікуванні.
Профілактика
Так як точні причини і механізми розвитку злоякісних захворювань кісткової тканини залишаються не до кінця дослідженими, специфічних заходів профілактики їх розвитку не розроблено. Однак, беручи до уваги той факт, що малігнізації часто піддаються клітини доброякісних новоутворень, одним із заходів запобігання варто вважати своєчасне їх лікування або видалення.
Так само необхідно діяти у відношенні будь-яких захворювань кісткової тканини: хронічні хвороби збільшують ризик розвитку пухлин. Варто уникати травм і пошкоджень кісткових структур, дотримуючись заходів безпеки при заняттях спортом, особливо екстремальними його видами. Канцерогени, іонізуюче випромінювання (прилади побутової техніки і стільникові телефони до цього ніякого відношення не мають), отрутохімікати можуть спровокувати розвиток захворювання, тому їх необхідно уникати тривалого впливу.
Головним заходом профілактики, а також необхідною умовою успішного лікування злоякісних захворювань залишається рання діагностика. Звертатися до лікаря необхідно не тільки у разі виявлення тривожних симптомів: важливо регулярно проходити обстеження, так як на ранніх етапах, коли можливе повне зцілення, ракове захворювання найчастіше ніяк себе не проявляє.
