Реактивні зміни підшлункової залози у дитини: причини і методи лікування

Зміст

  • 1 Причини виникнення
  • 2 Симптоматика
  • 3 Способи діагностики
    • 3.1 Лабораторна діагностика
    • 3.2 Інструментальна діагностика
  • 4 Методи лікування
    • 4.1 Медикаментозна терапія
    • 4.2 Народна медицина
    • 4.3 Хірургічне втручання
    • 4.4 Дієта
  • 5 Можливі ускладнення
  • 6 Профілактичні заходи

Підшлунковою залозою називають великий орган, який відноситься до травної системи і виконує дві функції: продукує ферменти, що забезпечують якісне перетравлювання їжі, а також виробляє інсулін, нормалізує концентрацію глюкози.

Особливість залози зовнішньої секреції полягає в її близькому розташуванні до печінки, жовчного міхура і желчевыводящим протоках. Тісний взаємозв’язок з жовчовивідної системою стає причиною виникнення реактивних змін в паренхімі підшлункової, що обумовлено вразливістю черевних органів перед розвитком запалень.

Неактивні зміни підшлункової залози вимагають ретельного вивчення

Причини виникнення

Ферментні речовини, які виробляються залозою, активізуються, потрапляючи в порожнину кишечника та вступаючи у взаємозв’язок з його вмістом.
Наявність патології травної системи сприяє порушенню природного пересування ферментів, внаслідок чого вони активізуються набагато раніше, перебуваючи в дванадцятипалої кишці.
Передчасне початок функціонування ферментних компонентів передує розвитку негативних змін реактивного типу в структурі підшлункової залози.

До причин, що провокує активізацію ферментів, відносять:

  • хвороби інфекційного типу – пневмонія, грип, а також фарингіт;
  • запалення органів шлунково-кишкового тракту, яке утворилося на тлі розвитку гастриту, ентериту або виразки;
  • неправильна робота печінки як результат неякісного лікування гепатиту і холециститу;
  • механічне пошкодження очеревини;
  • аномалії вродженого типу – целіакія або муковісцидоз;
  • нераціональний прийом діуретичних та антибактеріальних, а також протигрибкових засобів;
  • сильна інтоксикація, зумовлена тривалим впливом на організм токсичних речовин;
  • неякісно виконане оперативне втручання на органах черевної порожнини;
  • захворювання аутоімунного характеру;
  • зловживання алкогольними напоями.

Ще фактор, що підвищує ризик розвитку реактивних змін в підшлунковій залозі – неправильне харчування.

Негативний вплив на клітинну структуру травного органу надають смажені та жирні страви, копченості, гострі приправи, газовані напої.

Симптоматика

Руйнування клітин залози зовнішньої секреції супроводжується неприємними симптомами:

  • Хворобливі відчуття різкого характеру, що розвиваються у верхньому відділі черевної порожнини. Больовий синдром знижується або зовсім зникає в ті моменти, коли пацієнт приймає положення сидячи.
  • Сильна нудота, передує розвитку блювотного синдрому. В процесі блювоти назовні виходять не тільки погано переварені харчові залишки, але і шлунковий сік.
  • Порушення дефекації, яке характеризується затримкою калових мас, підвищеним виробленням кишкових газів. Хронічний запор змінюється розладом стільця.
  • Пересихання слизової оболонки рота і освіта на рухомий м’яза білого нальоту щільної текстури.
  • Відсутність апетиту, що обумовлює різку втрату ваги.
  • Відрижка, після якої в порожнині рота тривалий час зберігається кислуватий присмак.
  • Неприродний відтінок шкірного покриву: дана ознака виявляється в тому випадку, якщо причиною реактивних змін є патології печінки.
  • Симптоматика хвороби досить обширна

    Ураження клітинної структури підшлункової обумовлює прояв симптомів інтоксикації – ознобу, гіпертермії, а також головного болю. Пацієнт скаржиться на погіршення загального самопочуття, швидку стомлюваність і депресивний стан.

    Способи діагностики

    Діагностика дифузних змін клітинної структури залози зовнішньої секреції здійснюється в три етапи. На першому етапі пацієнт відвідує гастроентеролога: під час медичної консультації доктор усно опитує хворого на предмет наявності симптомів і виконує візуальний огляд очеревини.

    Щоб оцінити ступінь ураження паренхіми органу та встановити причину патології, лікар направляє пацієнта на комплексне обстеження.

    Лабораторна діагностика

    Другий етап обстеження ґрунтується на проведенні лабораторної діагностики. В першу чергу хворий здає загальний аналіз крові, за допомогою якого буде встановлений рівень лейкоцитів, а також біохімічний аналіз крові, що дозволяє визначити фактичну концентрацію ферментних речовин і порівняти значення з нормою.

    В ході обстеження паренхіми підшлункової проводиться копрограма, яка спрямована на виявлення у вмісті шлунку неперетравлених білків і жирів. Висока вірогідність наявності запального вогнища в організмі є показанням до здачі загального аналізу сечі.

    Інструментальна діагностика

    На завершальному етапі обстеження виконується інструментальна діагностика. Ефективним інструментальним методом прийнято вважати ультразвукове дослідження, яке дозволяє встановити розмір залози, а також визначити ступінь її щільності і ехогенності.

    Окрім вивчення структури травного органу, УЗД оцінює стан прилеглих органів і виявляє запальні вогнища.

    Ще одним обов’язковим заходом вважається езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС), яка спрямована на оцінку стану слизових тканин та виявлення на їх поверхні порожніх капсул і виразкових ранок.

    Техніка проведення ЕГДС схожа з гастроскопією, але має відмінну особливість: в процесі діагностики досліджується не тільки стравохід, але і порожнину дванадцятипалої кишки.

    Методи лікування

    Для того, щоб купірувати розвиток реактивних змін в паренхімі підшлункової залози, лікарі застосовують комплексний метод лікування, який передбачає проведення хірургічного втручання і прийом пацієнтом медикаментозних препаратів.
    З метою підвищення ефективності терапії показано дотримуватися збалансованої дієти.

    Медикаментозна терапія

    Руйнування клітинної структури травного органу є показанням до прийому наступних лікарських засобів:

    • ферментні засоби – Мезим, Фестал і Панкреатин;
    • спазмолітичні препарати – Но-Шпа, Дротаверин і Платифілін;
    • ліки, які нормалізують вироблення шлункової кислоти – Пирензепин;
    • знеболюючі засоби: при помірному больовому синдромі в якості знеболюючого препарату застосовують протизапальні ліки, а при вираженому – анальгетики.

    Мезим відмінно підходить для лікування

    Для поліпшення самопочуття пацієнта і заповнення його енергетичних витрат, лікар вводить хворому розчин глюкози у вигляді ін’єкції.

    Народна медицина

    Так як реактивні зміни в паренхімі залози супроводжуються неприємної симптоматикою, пацієнту дозволяється використовувати народні засоби. Ефективним натуральним протиблювотну засобом є чорничний відвар. Для його приготування потрібно одну столову ложку свіжих ягід залити 200 мл очищеної води, прокип’ятити рідину протягом 10 хвилин і настояти в прохолодному місці. Готовий відвар з чорниці показано пити три рази на добу.

    Поліпшенню роботи травної системи сприяє настій з безсмертника. Рецепт приготування наступний: дві столові ложки сушених квіток заливаються 500 мл води, після чого рідина кип’ятити на повільному вогні 30 хвилин і настояти в темному прохолодному місці протягом двох годин. Отриманий цілющий напій потрібно приймати перорально двічі на добу в обсязі 100 мл

    Купірування руйнівного процесу забезпечує картопляний сік. Приймати цілющий напій потрібно два рази в день по 100 мл, а після завершення тижневого курсу збільшити разову дозу до 200 мл

    Для підвищення ефективності лікарського засобу, після прийому свіжого картопляного соку рекомендується випивати 500 мл кефіру.

    Хірургічне втручання

    Якщо реактивні зміни в підшлунковій залозі мають незворотний характер і посилюється небезпечними супутніми патологіями, лікар проводить хірургічне втручання, в ході якого частково видаляє уражений орган.
    В якості альтернативи резекції застосовується паліативна операція, з допомогою якої відбувається зняття специфічної симптоматики і поліпшення стану хворого.

    Дієта

    Лікування патології підшлункової залози передбачає дотримання суворої дієти. Пацієнту, в організмі якої виявлено зміни реактивного характеру, необхідно відмовитися від вживання страв, які містять велику кількість барвників і консервантів, копчених і м’ясних виробів, солодощів, а також фруктів кислих сортів.

    Раціон у період загострення патології повинен складатися з вівсяної каші, галетного печива і несолодкого чаю. Після того, як стан здоров’я покращиться, раціон дозволяється урізноманітнити відвареним м’ясом, нежирної рибою, овочевим бульйоном, кисломолочними продуктами, свіжими несолодкими фруктами і картопляним пюре.

    Щоб уникнути метеоризму хворому показано дотримуватися дробового харчування: споживати їжу маленькими порціями не менше 5 разів на добу. Позитивний вплив на роботу шлунка надає тепла мінеральна вода з високим вмістом соляних речовин (Боржомі та Єсентуки): вживати її необхідно щодня у обсязі 500 мл.

    Можливі ускладнення

    Процес руйнування залізистих клітин супроводжується такими небезпечними ускладненнями:

  • Розвиток гнійного панкреатиту типу.
  • Освіта в паренхімі підшлункової невеликих свищів.
  • Прояв сепсису.
  • Розвиток кровотечі внаслідок ураження місцевих судин.
  • Формування кістозної порожнини як результат закупорки залозистих проток.
  • Поширеним наслідком реактивних змін є панкреонекроз. Захворювання розвивається на тлі відмирання залізистих клітин і супроводжується такими симптомами, як тахікардія, лихоманка і гіпотензія.

    Профілактичні заходи

    Основою профілактики, що дозволяє запобігти розвитку реактивних змін у структурі залози зовнішньої секреції, є збалансоване харчування, головна мета якого полягає в зниженні навантаження на травну систему.

    Необхідно вчасно усувати патології інфекційного та запального характеру, які порушують роботу шлунково-кишкового тракту: з цією метою пацієнту потрібно проходити комплексне обстеження.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Здоровий спосіб життя