Реактивний панкреатит: причини, симптоми, діагностика і лікування

Зміст

  • 1 Причини виникнення
  • 2 Симптоматика патології
  • 3 Діагностика захворювання
    • 3.1 Ехографія
    • 3.2 Аналізи крові
    • 3.3 КТ
    • 3.4 Ендоскопія
    • 3.5 Лапароскопія
  • 4 Лікування реактивного панкреатиту
    • 4.1 Медикаментозне лікування
    • 4.2 Дієта
    • 4.3 Народні засоби
  • 5 Можливі ускладнення
  • 6 Профілактика

Реактивним панкреатитом називають запальне захворювання підшлункової залози, яке характеризується різким розвитком, гострим перебігом, швидким усуненням симптоматики після своєчасно проведеної терапії.

Особливість патології в тому, що її розвиток пов’язаний з прогресуючими хворобами органів, що беруть участь в травних процесах.

Реактивний панкреатит — гостра фаза перебігу хвороби

Причини виникнення

Симптоми хвороби виникають як результат накопичення ферментів в залозі внаслідок закупорки (порушення прохідності) проток, зворотного закидання ферментованої маси з шлунково-кишкового тракту в залозу.

Ризик виникнення реактивного панкреатиту підвищується при:

  • Гастриті, хворобах 12-палої кишки, шлунка (інфекційного, хронічного характеру).
  • Гепатиті, цирозі, інших захворюваннях печінки.
  • Жовчнокам’яної хвороби, інших недугах жовчних шляхів, жовчного міхура.
  • Паразитарних інфекціях.
  • Надмірній вазі тіла, ожирінні.
  • Зловживання алкогольними напоями.
  • Важких харчових отруєннях.
  • Тютюнопаління.
  • Безконтрольному прийомі медикаментозних засобів.
  • Нездоровому режимі харчування (регулярному вживанні смажених, жирних, багатих спеціями, копчених страв, газованих, підвищеної калорійності раціону).
  • Стресах, психоемоційних розладах.
  • Травмуванні органів черевної порожнини, супроводжуваному тканинними розривами.

До факторів ризику розвитку хвороби в дитячому віці відносять ускладнення інфекційних захворювань, вроджені анатомічні аномалії.

Симптоматика патології

Недуга, симптоматика якого проявляється в перші години після початку впливу дестабілізуючого фактора (або групи факторів), супроводжується:

  • Печією.
  • Гикавкою.
  • Метеоризмом.
  • Нудотою.
  • Відрижкою, що супроводжується неприємним присмаком.
  • Блюванням.
  • Діареєю.
  • Сухості ротової порожнини.
  • Освітою нальоту на язиці, має білуватий відтінок.
  • Гіпертермією.
  • Ознобом.
  • Інтенсифікацією потовиділення.
  • Почастішанням сечовипускання.
  • Задишкою.
  • Погіршенням (відсутність) апетиту.
  • Спазмами м’язів шлунка.
  • Болючими відчуттями.

Інтенсивна біль, що локалізується в лівій підреберній області, верхній частині живота, має оперізуючий характер з іррадіацією в лопаткову зону, спину. Неприємні відчуття, пов’язані з надмірною ферментним викидом, посилюються після їжі.

У дітей симптоматика доповнюється зміною кольору, консистенції стільця (пожовклі калові маси містять слиз, частішає пронос, діарея), потемнінням сечі, пожовтінням шкіри, поведінковими змінами немовлят (примхливістю, плаксивість).

При виявленні проявів недуги необхідно негайно звернутися до лікаря.

Діагностика захворювання

Перший етап обстеження включає огляд, аналіз анамнезу, вимірювання частоти пульсу, пальпацію (виявляються області підвищеної хворобливості).

Результатів первинного огляду не вистачає для призначення комплексної терапії, тому діагностичні процедури доповнюються ехографією, комп’ютерною томографією, лапароскопією, ендоскопією, лабораторними дослідженнями крові.

Ехографія

Інформативна методика, що відрізняється відсутністю побічних ефектів, дозволяє виявити відхилення від норми, які проявляються збільшенням, набряком залози.

Аналізи крові

В результаті спільної, біохімічної, імунологічної діагностики виявляється підвищення рівня ШОЕ, лейкоцитів, ліпази, амілази.

КТ

За допомогою комп’ютерної томографії, що передбачає створення численних пошарових знімків, визначається локалізація, обсяг запалених областей залози.

Ендоскопія

На підставі результатів ендоскопічної діагностики визначаються ймовірні причини розвитку патології, оцінюється стан залози, жовчного міхура, печінки, складається план лікувальних процедур, проведених з метою запобігання панкреатичних загострень.

Лапароскопія

Виконується для вивчення особливостей перебігу тяжких форм патології, при наявності перешкод для використання інших діагностичних методик.

Комплекс обстежень доповнюють лабораторними дослідженнями сечі, біопсією, магнітно-резонансною томографією.

Лікування реактивного панкреатиту

Терапевтичні процедури, що включають лікарську, дієтичну терапію, лікування травами, проводяться відразу після діагностичної інформації.

Лікувальні заходи спрямовуються на нормалізацію секреторної функціональності, купірування інтоксикаційного, больового синдрому, поліпшення самопочуття пацієнта, мінімізацію ймовірності ускладнень.

Медикаментозне лікування

Пропонується курс прийому ферментативних, аналгетичних, спазмолітичних, антибіотичних препаратів, комплексів, що надають вторгнень (зниження газоутворення) дію. Проводиться дезінтоксикаційне лікування.

Якщо медикаментозна терапія не призводить до поліпшення клінічної картини, то щоб уникнути розвитку численних ускладнень проводяться хірургічні операції.

Дієта

Правильно організована дієтотерапія сприяє запобіганню перевантажень залози, зниження секреторної навантаження. Корекція системи живлення передбачає споживання теплою, нежирної їжі невеликими порціями через кожні 3-3,5 години, збільшення обсягів вживаної рідини.

Меню пацієнта складають з:

  • Сухого білого хліба, пісних сортів печива.
  • Круп’яних супів.
  • Пісного м’яса, риби (спосіб приготування – відварювання).
  • Молочних каш (протертих).
  • Білкових омлетів (парових).
  • Броколі, кабачків, картоплі, інших овочів, характеризуються низьким вмістом клітковини (запечених, відварених).
  • Соняшникової (добова норма – до 30 г), вершкового (до 15 м) масел.
  • Кисломолочних продуктів (нежирних).
  • Киселя, чаю, компоту (без додавання цукру).

Не допускається переїдання, споживання будь-яких видів алкоголю, гострої, жирної їжі, бобових, грубої клітковини, кондитерських виробів, кави, какао.

При загостреннях, інтенсивних болях показано двох добове голодування.

Тривалість дієтичної терапії, становить від кількох тижнів до кількох років, визначається стадією хвороби, індивідуальними особливостями, динамікою самопочуття пацієнта. В особливо тяжких клінічних випадках пропонується довічна дієта.

Народні засоби

Після лікарського узгодження дозволяється доповнити терапію народними засобами, що сприяють відновленню роботи підшлункової залози, зниження інтенсивності хворобливої симптоматики. Перерахуємо найбільш часто застосовуються рецепти.

Десять грам шипшини змішують з кропивою, хвощем, звіробоєм (по 5 г), заварюють в половині літра гарячої кип’яченої води (всі компоненти подрібнюються). Після 50-60-хвилинного настоювання проціджений відвар вживають перед їжею (по 100 мл).

Оман і лопух змішують в однакових пропорціях, доповнюють суміш сухоцвітом, низкою, календулою, ромашкою, звіробоєм, шавлією, полином (потрібні однакові порції подрібнених інгредієнтів). Дві з половиною столові ложки збору заварюють в половині літра окропу, настоюють близько години, проціджують, вживають у теплому вигляді по 100 мл 3 рази на добу (за 25-30 хвилин перед їжею).

Одну столову ложку збору, одержаного при змішуванні однакових порцій одуванчикового кореня, кукурудзяних рилець, триколірної фіалки, анісу, горця пташиного, трави чистотілу, заварюють 200 мл окропу, настоюють 20-25 хвилин, проціджують. Схема прийому: одна порція за півгодини до їжі, добова норма – близько 600 мл.

Перемішати 3 г насіння кропу, 3 м м’ятні листя, 2 г ягід глоду, 1 г листя ромашки, заварити 200 мл окропу, настоювати півгодини. Остиглий, проціджений настій вживають двічі на день за 50-60 хвилин до їжі.

Перемішати по 6 г кукурудзяних рилець і березового листя, по 3 г трави споришу і звіробою, залити окропом (350-400 мл), потримати на пару близько півгодини. В остигле засіб влити кип’ячену воду для отримання початкового об’єму, процідити, вживати по 80-100 мл чотири рази на добу перед їжею.

Змішати по 40-50 мл картопляного і морквяного соку, вживати відразу після додавання оливкової масло (5 мл). Схема прийому – 3-4 рази на день.

Настої на підставі натуральних компонентів рослинного походження вживають не тільки при проведенні лікування, але і в рамках профілактики порушень функціонування підшлункової залози.

Народні методи терапії не замінюють визначені медикаменти, а являють собою схвалена лікарем доповнення до основного лікувального курсу.

Можливі ускладнення

При несвоєчасному проведенні лікувальних процедур зростає ризик утворення гнійників, свищів, кістозних областей, некрозу частини органу (або перебувають поруч із залозою органів), флегмони, абсцесу, геморагії, важких травних порушень.

При неефективною або запізнілою терапії (або самолікуванні) існує висока ймовірність переходу хвороби в хронічну форму, розвитку діабету, онкологічних захворювань залози.

Профілактика

В рамках профілактики панкреатичних загострень доцільно:

  • Проводити лікування шлунково-кишкових патологій.
  • Уникати отруєнь, травм.
  • Оптимізувати рухову активність з урахуванням обмежень: не рекомендовані різкі рухи, високі навантаження, активна спортивна діяльність.
  • Відмовитися від згубних звичок, безконтрольного вживання ліків.
  • Проходити регулярні обстеження.

Один з методів профілактики реактивної форми панкреатиту полягає в строгому дотриманні дієти і принципів здорового харчування.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя