Зміст статті:
Релаксація діафрагми – особливе патологічний стан, який супроводжується витончення або відсутністю м’язового шару зазначеного органу. Захворювання характеризується зміщенням органів у грудній клітці. Повна або часткова релаксація правого купола діафрагми буває вродженою або набутою. Даному захворюванню в міжнародному класифікаторі МКБ-10 присвоєно код J98.6.
Етіологія патології
Високе розміщення діафрагмального купола з вираженим витончення або відсутністю м’язових волокон найчастіше спричинене порушенням внутрішньоутробного розвитку плода. Інша поширена причина патології – параліч мускулатури. У медичній літературі зустрічається кілька основних етіологічних факторів, здатних призводити до подібної проблеми:
- Порушення ембріогенезу. Розслаблення правого або лівого купола діафрагми часто поєднується з іншими патологіями розвитку плода. У таких хворих виявляють недорозвиненість діафрагмального нерва або його пошкодження в період внутрішньоутробного розвитку.
- Параліч м’язових волокон. Обмежений релакс на одній половині органу (праворуч або ліворуч) або розповсюджений по всьому об’єму діафрагми патологічний процес виникає при наявності серйозних неврологічних порушень. Вони проявляються після проведених хірургічних втручань при пошкодженні нервів, при розвитку тяжких системних захворювань – поліомієліту, сирінгомієлії. Сегментарні або локальні ураження проявляються при наявності пухлин доброякісного або злоякісного характеру.
- Пошкодження м’язів діафрагми. Їх волокна здатні релаксувати на тлі впливу травматичної несприятливого фактора або при розвитку запалення. Поразка тканин може бути первинним або вторинним. У другому випадку патологічний процес поширюється з інших органів при наявності абсцесів, емпієми.
Особливістю вродженої форми захворювання називають те, що його клініка здатна проявлятися не відразу. Розтягнення м’язових волокон може відбуватися з різною швидкістю, що призводить до появи перших симптомів патології у ранньому дитинстві або у старшому віці.
Симптоматика
Симптоматика при наявності релаксації діафрагми різноманітна. При вродженої патології ознаки захворювання більш виражені. Часткова релаксація частіше протікає безсимптомно або з мінімальними проявами. Набута патологія зазвичай характеризується меншим ступенем розтягнення тканин, що призводить до відсутності вираженої клінічної картини. Якщо дефект розміщений з правого боку, стан пацієнта оцінюється як сприятливий. Це пояснюється знаходженням у даній області печінки. Обмежена релаксація зліва здатна перекриватися селезінкою.
Релаксація діафрагми рідко діагностується в дитячому віці. Зазвичай ця проблема виникає у молодих людей до 30 років. В основному до лікарів звертаються зі скаргами, які виникають через зміщення внутрішніх органів і пов’язаних з цим ускладнень.
При зміні положення шлунка відбувається перегин стравоходу. В результаті спостерігається порушення моторики даних органів, що провокує виражені больові відчуття. Перегин судин здатний призвести до масивної кровотечі. Спостерігають больовий синдром, який істотно посилюється після інтенсивних навантажень або вживання їжі. Якщо відбувається перегин в області судин, що живлять селезінку, підшлункову залозу, нирки, неприємні відчуття досить виражені.
До іншими ознаками захворювання, коли в патологічний процес залучені обидва або один купол діафрагми, відносять:
- задишка з наявністю сухого непродуктивного кашлю, особливо сильно турбує після незначного фізичного навантаження, вживання їжі;
- тахікардія та порушення ритму серця;
- безпричинна втрата ваги;
- напади слабкості, непритомні стану;
- загрудинний біль сдавливающего характеру.
Больовий синдром при релаксації діафрагми проявляється гостро. Неприємні відчуття присутні недовго – зазвичай кілька хвилин (максимум протягом 2-3 годин). Біль, незалежно від причин виникнення, зникає раптово.
Перед нападом багато хворі відчувають нудоту. Патологія часто супроводжується здуттям живота, печією, утрудненим проходженням їжі по стравоходу, розладом стільця. Багато хворих скаржаться і на дискомфорт в області серця. Це викликано як безпосередньо тиском на орган, так і вагусним рефлюксом.
Діагностика патологічного стану
Головним методом виявлення патології є рентгенографія. На підставі розвивається симптоматики і скарг хворого можна лише припустити, яким захворюванням це викликано. Перед виконанням рентгена лікар здійснює фізикальне обстеження і загальний огляд пацієнта, під час якого виявляється наступні характерні особливості:
- межа легкого зміщена вгору;
- в області локалізації патології виявляється перистальтика кишечника;
- зона поддиафрагмального тимпаніту зміщується вгору;
- межі тупості серця розміщуються в протилежній стороні від їх нормального стану;
- при глибокому вдиху спостерігається підйом дуги ребра і її зміщення назовні.
Виконання флюорографії дозволяє диференціювати релаксацію діафрагми від кіст легень, плевриту, диафрагментальной грижі, абсцесу печінки та інших патологічних станів. До додаткових інструментальних досліджень відносять спірометрію (визначає порушення дихальної функції), ЕКГ (виявляє проблеми в роботі серцевого м’яза).
Крім рентгенографії, пацієнтам може бути запропоновано виконати КТ грудної клітини. Дане дослідження не менш інформативно, ніж звичайний рентген при діагностиці релаксації діафрагми.
Методи терапії
Якщо при флюорографії виявлено релаксація діафрагми зліва або справа, призначається хірургічне лікування. Основне показання до виконання операції – втрата працездатності, порушення нормальної життєдіяльності, розвиток ускладнень. Перед переведенням хворого людини у відділення хірургії лікарі визначають наявність протипоказань до такої процедури.
При відсутності гострої симптоматики операція по усуненню дефекту діафрагми не здійснюється. Хворим необхідно уникати інтенсивних фізичних навантажень, не переїдати, своєчасно спорожняти кишечник. Пацієнти можуть роками не лікувати релаксацію і перебувати в задовільному стані. При розвитку патології травматичного або вродженого характеру операція найчастіше виконується з-за яскраво вираженої клінічної картини.
Хірургічне втручання при діафрагмальної релаксації здійснюється з допомогою лапаротомії або торакотомії. При слабовираженной дефекті виконується френопликация. Подібне хірургічне втручання передбачає видалення самої тонкої частини діафрагми з подальшим нарощуванням власними тканинами. При повній релаксації проводиться пластика синтетичними матеріалами. Лікарі воліють використовувати тефлон, поливинилалкоголь, терилен.
При виконанні операції дітям у разі присутності вродженої патології проблемну ділянку прошивається гофрирующими швами. При стягуванні вони формують складки, які підтримують органи у потрібному положенні.
Можливі ускладнення та наслідки
При прогресуванні патології можуть з’явитися наступні ускладнення:
- заворот шлунку;
- виразкова хвороба;
- шлункова кровотеча;
- порушення роботи серця і судин;
- респіраторні розлади.
Ускладнення при релаксації діафрагми розвиваються на тлі зміщення внутрішніх органів, яке порушує їх функціонування. При зміні положення легкого утворюються ділянки ателектазу. В одиничних ситуаціях розвивається гангрена шлунка, що супроводжується некрозом її тканин. У важких випадках у пацієнтів може статися розрив діафрагми. Дане ускладнення без своєчасного втручання здатне призвести до смерті.
Профілактичні заходи і прогноз
При своєчасній діагностиці і правильному лікуванні прогноз при релаксації діафрагми позитивний для всіх категорій пацієнтів. Результат захворювання може бути менш сприятливим у випадках розвитку у пацієнта важкого загального стану та наявності інших супутніх патологій.
Для виявлення вродженої патології у плода проводиться УЗД в період внутрішньоутробного розвитку. При діагностуванні порушень виконується специфічне хірургічне лікування, що дозволяє запобігти ускладненням.
Для профілактики розвитку захворювання необхідно уникати травм. При появі будь-яких скарг на здоров’я слід відвідувати лікарів, проводити відповідну діагностику і лікування. Особливо небезпечні в цьому разі такі захворювання, як легенева консолідація, абсцеси.
