Зміст статті:
Під час вагітності тіло майбутньої мами зазнає безліч змін, більшість з яких радують і дивують, проте деякі можуть доставляти дискомфорт і навіть хворобливі відчуття. Розбіжність кісток лонного зчленування, або симфизит, — явище, з яким стикається незадовго до пологів майже кожна жінка.
Що являє собою розбіжність лонного зчленування
Лобковий симфіз – це трапецієподібний ділянку хрящової тканини, що з’єднує за допомогою міцних зв’язок парні лобкові кістки. В нормальному стані розтягнення зв’язок лонного зчленування не перевищує 5 мм. Однак під час виношування плоду під впливом гормональних змін їх міцність знижується. Причиною цього стає вироблення організмом майбутньої мами спеціального гормону – релаксину, збільшує еластичність зв’язок і сполучної тканини для підготовки родових шляхів до проходження по ним дитини. В нормі у майбутньої мами відстань між лобковими кістками може збільшуватися до 8-10 мм.
Якщо відстань між лонными кістками перевищує 1 см, говорять про розвиток симфизита – патологічної рухливості лонного зчленування. На початкових стадіях невелика розбіжність лонних кісток не представляє загрози, створюючи лише певний дискомфорт для майбутньої матері, проте більш важкі форми захворювання створюють небезпеку для здоров’я жінки і дитини.
Стадії захворювання визначаються в залежності від відстані між лонными кістками:
- Початкова стадія – розбіжність між кістками не перевищує 10 мм,
- Друга стадія – розбіжність лонних кісток на 10-20 мм,
- Третя стадія – розбіжність на 20 і більше мм
Симптоми симфизита
Головний симптом розбіжності лобкової кістки при вагітності – больові відчуття в області паху і промежині, що віддають у поперек, копчиковую зони, область стегна. Больові відчуття виникають при русі, поворотах і зміні положення тіла, розведенні ніг, підйомі або спуску по сходах. Також симптомами патології вважаються:
- болючість лобкової кістки при промацуванні;
- крепітація (клацання, тріск) в області лонного зчленування при русі;
- так звана «качина» хода;
- кульгавість;
- набряклість тканин в області лобка;
- порушення дефекації;
- передчасне опущення живота.
Ступінь виразності симптомів залежить від тяжкості патології; наприклад, при симфизите 3 ступеня жінка може втратити здатність до самостійного пересування.
Сприятливі фактори та групи ризику
Так як розбіжність лобкової кістки до і після пологів є наслідком природних змін жінки, яка готується до народження дитини, то стикатися з такою проблемою доводиться як мінімум половині майбутніх матерів. Однак існують сприятливі фактори, що збільшують ризик розвитку симфизита і пов’язаних з ним ускладнень. До них відносяться:
- великоплідна або багатоплідна вагітність;
- маловоддя;
- вузький і неглибокий таз породіллі;
- наявність в анамнезі жінки травм тазових кісток;
- ендокринні захворювання, у тому числі цукровий діабет;
- патології сполучної тканини;
- спадкові захворювання опорно-рухового апарату;
- дефіцит вітамінів і мікроелементів як наслідок недостатнього харчування;
- багаторазові пологи.
Діагностика патології
Діагностувати захворювання дозволяє наявність перерахованих вище симптомів, головними з яких є болі в області лобка і паху при русі і зміни ходи. Для встановлення ступеня розбіжності лонних кісток і визначення точної картини патології використовуються інструментальні методи діагностики:
- ультразвукове дослідження тазової області,
- рентгенографія (на терміні вагітності до 16 тижнів).
Більш точні методи діагностики – МРТ і КТ – застосовуються вже після народження дитини з метою виявити динаміку перебігу захворювання.
Лікування лобкового симфизита
Лікування патології у вагітних не проводиться. Як правило, симптоми захворювання минають повністю через 4-6 місяців після народження дитини. Комплекс заходів спрямований насамперед на запобігання прогресування захворювання та розвитку пов’язаних з ним ускладнень. З цією метою можуть бути використані такі методи та засоби:
- носіння спеціального бандажа-корсета, стабілізуючого тазові кістки;
- зменшення навантажень: не можна довго ходити, сидіти на одному місці більше години, виконувати важкі фізичні вправи;
- повноцінне та раціональне харчування, включення у щоденний раціон продуктів, багатих білком, кальцієм і вітаміном Д;
- контроль маси тіла, недопущення надмірного збільшення ваги як додаткового фактора навантаження на опорно-руховий апарат.
Як правило, при захворюванні легкого ступеня можливе природне розродження. Після пологів жінці показано туге бинтування тазу, а потім протягом 2-4 місяців носіння спеціального бандажа-корсета.
При тяжкого ступеня патології, коли розбіжність між лонными кістками перевищує 2 см, можливо тільки оперативне розродження. Кесарів розтин дозволяє уникнути самого небезпечного ускладнення симфизита – розрив лонного зчленування, що супроводжується сильним больовим шоком.
Ускладнення і наслідки розбіжності лобкової кістки при вагітності
Симфизит ніяк не впливає на стан дитини, і в більшості випадків його симптоми проходять повністю через кілька місяців після пологів. Ускладнення захворювання вкрай рідкісні, однак являють собою серйозну загрозу:
- Розрив лобкового симфізу – травма з порушенням цілісності тазового кільця, що супроводжується больовим шоком. У такому разі іммобілізація хворого може становити кілька місяців.
- Внутрішні кровотечі при пораненні тканин і внутрішніх органів про краю лонних кісток.
- Пошкодження сечового міхура і сечовивідних шляхів гострими краями лобкових кісток.
Уникнути розвитку ускладнень дозволяють регулярні медичні огляди і строгий контроль стану вагітної жінки. Щоб не допустити розвитку ускладнень, при розходженні лонного зчленування більш ніж на 11-12 мм призначають кесарів розтин.
Профілактика розходження лобкових кісток
Специфічних заходів профілактики захворювання не існує, так як не до кінця вивчена природа його виникнення. Знизити ризик розвитку симфизита дозволяє усвідомлена підготовка до вагітності, під час якої жінка проходить обстеження, в тому числі дозволяє оцінити стан кісток тазу. Також майбутнім мамам рекомендується:
- Вести активний спосіб життя, більше рухатися, але не допускати надмірних навантажень на опорно-руховий апарат. Плавання і аквааеробіка дозволяють підтримати тонус м’язів і зв’язок без додаткового навантаження на кістки і суглоби.
- Повноцінно і правильно харчуватися, дотримуватися питний режим.
- Відмовитися від шкідливих звичок.
- Не використовувати ніяких медикаментів без узгодження з лікарем.
- Розподіляти навантаження на дві ноги рівномірно, не приймати асиметричні пози, не сидіти довго в одному положенні.
Симфизит – неприємний супутник багатьох майбутніх мам, однак дотримання заходів профілактики та рекомендацій лікаря дозволять забути про симптоми незабаром після народження малюка.
