Зміст статті:
Розтягнення зв’язок пахової області (код за МКХ Т14.3)– це поширена травма, що супроводжується пошкодженням сполучної тканини. Характеризується інтенсивними хворобливими відчуттями, відчуттям жару і утворенням гематом. Захворювання часто провокується побутовими травмами і занадто різкими рухами при заняттях спортом. Вимагає негайної діагностики і терапії, що дозволяє відновити працездатність людини та уникнути таких ускладнень, як пахова грижа і запалення підшкірної гематоми.
Основні причини розтягнень пахових зв’язок у чоловіків і жінок
Щоб зрозуміти причини травми, потрібно насамперед проаналізувати анатомію ділянки, на якій вона трапляється. Тут у людини знаходиться велика кількість нервових закінчень і кровоносних судин, локалізовані суглоби кульшового відділу опорно-рухового апарату, що підтримується сухожиллями. Причини розтягнень:
- інтенсивні фізичні навантаження при ослаблених сухожиллях кінцівок;
- різкі махи ногами при заняттях на тренажерах;
- невдале виконання шпагату;
- артрит і артроз кульшового суглоба;
- запалення лімфатичних вузлів;
- невдале приземлення на ноги при падінні з висоти;
- спадкова схильність до пошкодження сухожиль.
У представників сильної статі травма найчастіше виникає при інтенсивних фізичних навантаженнях, що супроводжуються різким підняттям тяжкості, і побутових травмах. У дівчат найбільш частою причиною захворювання вважається порушення техніки виконання гімнастичних вправ.
Ризик травми збільшується при вагітності, що супроводжується підвищеним навантаженням на тазостегнові суглоби.
Ступінь розтягування пахових зв’язок і характерні симптоми
В залежності від специфіки пошкодження сухожильного апарату кульшового суглоба виділяють такі ступені захворювання:
Симптоми розтягування пахових зв’язок у чоловіків включають біль і поколювання в зовнішніх статевих органах.
Прояви травми залежать від її форми. Гостра форма характеризується різким больовим синдромом, поєднаним з утворенням набряку і гематоми. Хронічна патологія розвивається на тлі рубцювання сполучної тканини, обумовленого тривалими заняттями професійним спортом. Хронічна форма характеризується невираженою клінічною картиною, яка може проявлятися в підгострій формі захворювання: незначна біль у стегнах, легка набряклість.
Діагностика розтягувань
Діагностикою хвороби займається лікар-травматолог. Після вивчення скарг пацієнта призначаються такі медичні дослідження:
- УЗД;
- рентгенографія;
- комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія.
Інструментальні методи діагностики допомагають оцінити ступінь пошкодження сухожиль кінцівки, а також виключити/підтвердити вивих або перелом тазостегнового суглоба.
Перша допомога
При підозрі на ушкодження м’язів і сухожиль кульшових суглобів потрібно вжити заходів, що дозволяють зменшити больовий синдром у потерпілого. Хворий повинен прийняти позу, що виключає навантаження на пошкоджену кінцівку.
Для зменшення болю і набряку прикладають холодний компрес, який тримають близько 20 хвилин. Після цієї процедури кінцівку перемотують еластичним бинтом по спіралі, починаючи рухатися від середини стегна до попереку. При цьому бинтом захоплюють сідницю.
Якщо є підозра на розрив сухожиль, ногу потрібно зафіксувати в правильному положенні, використовуючи дошку. При вираженому больовому синдромі потерпілому дають знеболюючий препарат. Після цих процедур хворого доставляють в травмпункт.
Методи терапії
Після отримання травми пацієнту прописується постільний режим, що триває до 6 днів. Тактика терапії залежить від ступеня травми. При легкого та середнього ступеня захворювання прописується прийом медикаментів та фізіотерапія.
Медичні препарати дозволяють зняти больовий синдром і запалення:
- анальгетики: ефективно усувають біль;
- нестероїдні протизапальні препарати для внутрішнього прийому: лікують запалення, знімаючи біль і набряклість;
- зігріваючі мазі: усувають дискомфорт і нормалізують кровопостачання кінцівки;
- глюкокортикостероїди: призначаються при вираженої набряклості.
Фізіотерапія дозволяє прискорити регенерацію пошкодженої ділянки опорно-рухового апарату, усунути набряк і гематому. Пацієнту показано наступні процедури:
- магнітотерапія;
- парафінотерапія;
- рефлексотерапія;
- фонофорез.
Фізіотерапія може доповнюватися масажем або гідромасажем. Якщо з боку пацієнта немає протипоказань, призначають ЛФК. Вправи потрібно робити під контролем інструктора. Перше заняття проводиться в медичному закладі, а наступні – вдома. Комплекс включає:
- «велосипед» у помірному темпі;
- легкі махи ногою в положенні стоячи;
- імітація повільної ходьби в положенні лежачи на боці.
Жодна вправа не повинно викликати дискомфорт. Якщо при навантаженні на ногу виникає біль, від ЛФК потрібно відмовитися.
Лікування розтягування пахових зв’язок у домашніх умовах може доповнюватися тейпуванням і носіння бандажа.
Реабілітаційний період
Тривалість терміну одужання залежить від ступеня тяжкості отриманої травми. Після легкого травмування сухожилля кінцівки повністю виліковуються протягом одного-двох тижнів. Більш важка травма передбачає тривалий період одужання, який може зайняти кілька місяців.
Пацієнту прописується обмеження фізичних навантажень на нижні кінцівки. Під час терапії показано носити зручне взуття, підібрану строго за розміром. Дівчатам заборонено носити туфлі на підборах і танкетках.
Профілактика і прогноз
У перший час вправи на розтяжку рекомендується робити з інструктором.
Травму сухожильного апарату простіше попередити, ніж усунути. Головним заходом профілактики захворювання є зміцнення сухожиль і зв’язок нижніх кінцівок, а також своєчасне лікування хвороб опорно-рухової системи.
Якщо людина займається спортом, заходи профілактики травм пахових сухожиль включають:
- правильну розминку перед вправами на розтягування кінцівок, пробіжкою, грою в футбол, заняттями на тренажерах;
- виконання плавних рухів при заняттях фітнесом.
Активний спосіб життя і правильне харчування, збагачене необхідними для здоров’я опорно-рухового апарату речовинами, також допоможуть знизити ризик розтягування.
При будь-яких травмах кінцівок необхідно негайно звертатися до ортопеда-травматолога.
Прогноз травми насамперед визначається коректністю застосовуваної терапії. Якщо захворювання було своєчасно діагностовано, а сам пацієнт отримав адекватне лікування, прогноз сприятливий – сухожилля повністю відновлюються, а больовий синдром зникає.
У разі несвоєчасної або неправильної терапії захворювання, ускладненого появою гематом, підвищується ризик інфікування підшкірних крововиливів. Також неусунена травма в майбутньому може стати причиною появи грижі і розширення пахового кільця.
Щоб уникнути ускладнень, потрібно вчасно звернутися до лікаря при виникли ознаки розтягнення. Самолікування, що включає народні методи, неприпустимо при будь-яких ушкодженнях зв’язок, суглобів і кісток.
