Зміст статті:
Серозним перитонітом називається запальний процес, що вражає оболонку черевної порожнини. З-за специфічних симптомів він відноситься до групи станів «гострий живіт». Супроводжується скупченням серозної рідини (ексудату). У міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (МКБ-10) захворювання має код K65. Розділ також включає і інші різновиди патології. Найважче піддається лікуванню гостра форма перитоніту. Вона може викликати ускладнення у вигляді токсичного шоку, дегідратації, нирковій або легеневої недостатності. Щоб запобігти негативні наслідки, важливо своєчасно звернутися за допомогою для діагностики.
Етіологія захворювання
Серозний перитоніт розвивається в результаті попадання інфекції в черевну порожнину. В 1-2% випадків зараження відбувається первинним шляхом, коли шкідливі мікроорганізми поширюються через кров або лімфу. Набагато частіше бактерії проникають в організм вторинними способами. До них відносяться:
- механічні ушкодження живота;
- запалення апендикса;
- прорив виразки шлунка або дванадцятипалої кишки;
- патології сечостатевої системи;
- захворювання кишечника, жовчних шляхів.
Мікробна флора може складатися з одного виду мікроорганізмів або мікробної асоціації, в якій одночасно існують 2-3 види. Серед них зустрічаються стрептококи, пневмококи, гонококи, паличка Коха, кишкова паличка, стафілококи, энтеробактер, клостридії та ін
При асептичному перитоніті подразнення очеревини не викликають бактерії, а агресивні агенти у вигляді крові, сечі, шлункового соку або соку підшлункової залози. Їх дія подібно до хімічного опіку. Через кілька годин в патологічній середовищі починають розвиватися шкідливі мікроорганізми.
Клінічна картина
Симптоми перитоніту діляться на місцеві і загальні. Перші виступають захисним механізмом у відповідь на подразнення очеревини. Вони локалізуються у місці патологічного вогнища і поблизу нього. Загальні ж обумовлені інтоксикацією організму.
До місцевих симптомів захворювання відносять:
- Біль. Характер і інтенсивність відчуттів залежить від причини, що викликала запалення. При виразкових ураженнях кишечника виникає гострий больовий синдром, що нагадує удар кинджалом. При виділення панкреатичного соку дискомфорт досягає свого піку, призводить до больового шоку або втрати свідомості. Зазвичай біль має чітку локалізацію, посилюється в процесі сечовипускання і зміни положення. Дифузний серозно-фібринозний перитоніт охоплює відразу 2-5 анатомічних областей, а розлитої — 6;
- Напруга м’язів живота. Обумовлено природними рефлексами мускулатури, відповідає зоні хворобливого вогнища. Найбільш сильне напруження спостерігається при прориві виразки шлунка, ураження жовчного міхура. У літніх людей симптом може бути відсутнім, зважаючи на ослаблення м’язових волокон;
- Подразнення очеревини. Проявляється симптомом Щоткіна-Блюмберга — різким посиленням болю при пальпації передньої черевної стінки.
Відсутність болю — несприятлива ознака. Він говорить про надмірному скупченні ексудату в порожнині очеревини або відсутність перистальтики кишечника. В цьому випадку хворому потрібна термінова госпіталізація.
Загальна симптоматика перитоніту включає:
- високу температуру;
- нудоту, блювоту, іноді з домішками жовчі або крові;
- прискорене серцебиття;
- знижений артеріальний тиск;
- сухість шкірних покривів;
- блідість обличчя, загострення рис, жовтяничність слизових;
- підвищену кислотність (ацидоз);
- здуття живота.
Також клінічна картина захворювання залежить від стадії. Початкова фаза називається реактивної і триває від 6-8 до 24 годин. Пацієнт страждає від болю, спека і прискореного серцебиття.
При туберкульозному перитоніті температура піднімається до 38 градусів, при стрептококовому або стафілококовому — до 39-40 градусів.
Наступного настає токсична фаза. Протягом кількох діб переважають загальні симптоми. Токсини вражають легені, печінку. Часта блювота призводить до зневоднення організму і порушення тонусу судин. При серозному геморагічному перитоніті в блювотних масах присутні домішки крові.
Термінальна стадія розвивається через 72 години від початку захворювання. У людини настає прекоматозний стан. Живіт дуже здутий, свідомість сплутана, дихання переривчасте, пульс ниткоподібний.
Діагностика перитоніту серозного
Перший етап діагностики патології — збір анамнезу, фізичний огляд, пальпація. При подразненої очеревині у пацієнта присутні симптоми Образцова, Медель, Воскресенського. При прослуховуванні кишкових шумів відзначається характерний «плескіт», який говорить про наявність вільної рідини в порожнині.
Аналізи та апаратні дослідження для постановки точного діагнозу:
- Загальний аналіз крові. Запальний процес сприяє збільшенню кількості лейкоцитів і підвищення швидкості осідання еритроцитів.
- Біохімічний аналіз крові. Зміст вище норми фібриногену та С-реактивного білка.
- Рентген органів черевної порожнини. При перфоруванні органів виразковою хворобою під діафрагмою визначається повітряний прошарок. Ускладнення у вигляді кишкової непрохідності характеризується картиною «перевернутих чаш».
- Лапароскопія. Проводиться на вимогу, при підозрі на післяопераційний перитоніт. Дозволяє оглянути органи і листки очеревини без великих надрізів на черевній стінці.
- Пункція черевної порожнини (лапароцентез). Процедура передбачає забір рідини з черевної порожнини. Матеріал досліджують на наявність у складі прихованої крові, жовчі, калу або кишкового вмісту.
Методи терапії
Самий популярний і ефективний метод лікування серозного перитоніту — медикаментозний. Препарати, які використовуються для терапії та механізм їх дії:
- Антибіотики. Якщо скупчення рідини в очеревині викликано мікробною асоціацією, призначають засоби широкого спектру. До них відносяться пеніциліни, аміноглікозиди, макроліди. Одні перешкоджають подальшому розмноженню бактерій, інші — блокують синтез білків, які є їжею для хвороботворних мікроорганізмів. В основному ліки вводять внутрішньом’язово, у важких випадках — внутрішньовенно краплинно.
- Інфузійні розчини. Застосовуються для відновлення водно-сольового балансу, профілактики зневоднення та гіпертермії. Обсяг призначається індивідуально, залежно від кількості втраченої рідини.
- Сорбенти, дезінтоксикаційні препарати. Виводять з організму токсини і мікроби, попереджають токсичний шок та інші ускладнення. Вводяться внутрішньовенно крапельно.
- Сечогінні засоби. Необхідні для якнайшвидшого виведення рідини з організму. Мають короткочасний ефект.
- Жарознижуючі. Усувають температуру, блокують вироблення речовин, що сприяють запаленню.
- Протиблювотні препарати. Блокують рецепти блювотного центру, тонізують мускулатуру шлунково-кишкового тракту.
Додатково призначаються засоби для поліпшення перистальтики кишечника, антикоагулянти і анаболічні стероїди. Знеболюючі препарати протипоказані при перитоніті.
Екстреної заходом для усунення гострого перитоніту є хірургічне втручання. Основна мета операції — усунення ексудату, ізолювання вогнища інфекції, декомпресія і санація черевної порожнини.
Прогноз при серозному перитоніті
Проблема лікування перитоніту актуальною завжди, так як захворювання відрізняється високою смертністю. Причиною летального результату часто стає несвоєчасна діагностика патології. При лопнув, апендиксі, прориві виразки, виділення гною з внутрішніх органів потрібна негайна операція. Якщо захворювання знаходиться на початковій стадії, буває досить курсу медикаментів.
При серозному перитоніті найкращий результат дає комплексний підхід. Спочатку проводиться оперативне втручання, а потім медикаментозна терапія в умовах стаціонару. Після хворий регулярно спостерігається у фахівця протягом декількох місяців, щоб уникнути рецидиву.
