Щитовидна залоза, симптоми, які змусять турбуватися

Чи гратиме оркестр без диригента? Буде, напевно, але красивою, злагодженої мелодії нам не почути. Так і з щитовидною залозою, вона регулює всі ендокринні залози, впливає на обмін речовин, визначає наше самопочуття у глобальному, так би мовити, масштабі. Відповідно, якщо диригент (наша щитовидка) захворів, ледве стоїть на ногах і імпульсивно смикає руками, симфонія не вийде. Тут уже буде не до гри, лише б хоч якось вистояти. І організм, змучений і розбалансований, вистоює… до першої серйозної хвороби, до першої слабинки…

Щитовидна залоза — дуже невеликий орган, розташований у нас в районі горла, під гортанню. У нормі важить не більше 20 грам, складається з двох часток і перешийка. Щитовидна залоза синтезує тиреоїдні гормони; Т3 – трийодтиронін, Т4 – тироксин і кальціотонін (гормон паращитовидних залоз) – регулює рівень кальцію.

Перші два гормону відповідальні на фізичний, психічний стан організму, серйозно впливають на імунітет, стимулюючи вироблення Т – клітин. За найактивнішої участі цих гормонів вирішуються практично всі метаболічні процеси в організмі, підтримується постійна температура тіла, виробляється енергія.

І багато захворювання щитовидної залози пов’язані саме з надлишком (тиреотоксикоз) або недоліком гормонів (гіпотиреоз). Втім, нормальний рівень вироблення гормонів Т3 і Т4 (эутиреоз) зовсім не гарантує, що з вашої щитовидною залозою все в порядку. На цьому, начебто відрегульованому тлі, підспудно можуть розвиватися такі захворювання щитовидної залози, як аутоімунний тиреоїдит, кісти щитовидної залози, ендемічний зоб, вузловий колоїдний зоб, онкологічні захворювання, що виникли в тілі щитовидки.

Ендемічний зоб — мабуть, найпоширеніше захворювання щитовидної залози, особливо в районах неблагополучних за вмістом йоду у воді та грунті. Там він зустрічається у кожного третього. Йододефіцит в сукупності з підвищеним радіаційним фоном, несприятливою екологічною обстановкою, нераціональним харчуванням, психоемоційними перевантаженнями ведуть до стійкого збільшення щитовидної залози і порушення її функції.

Захворювання щитовидної залози частіше зустрічаються у жінок, ймовірно це пов’язано з їх більшою емоційною лабільністю, і частими гормональними зрушеннями, провоцируемыми такими фізіологічними станами, як вагітність і наступні пологи.

Причини виникнення захворювань щитовидної залози

  • Генетична схильність
  • Тривалі та інтенсивні стреси, психологічне напруження
  • Прийом деяких хімічних речовин (лікарських засобів)
  • Хронічна нестача вітамінів і мікроелементів в харчуванні, особливо це стосується наявність в харчуванні і споживаної воді йоду
  • Інфекції, особливо інфекції зубів і ЛОР-органів, можуть спровокувати початок порушень в щитовидній залозі
  • Наявні гінекологічні порушення, пов’язані зі зміною рівня статевих гормонів
  • Підвищений рівень радіації на роботі або взагалі у місцевості проживання

Може варто перевірити щитовидну залозу? (симптоми, які змусять турбуватися)

  • Різка зміна ваги, як в одну так і в іншу сторони
  • Підвищена дратівливість, раніше не властива
  • Пітливість або навпаки, сухість шкіри
  • Порушення сну
  • Прискорене серцебиття (тахікардія) або, навпаки, брадикардія
  • Швидка стомлюваність, втома, яка є вже з ранку
  • Зниження рівня енергетики, мерзлякуватість чи навпаки, припливи жару (не плутати з климактерическими симптомами)
  • Порушення пам’яті
  • Зниження працездатності
  • Набряклість обличчя
  • Відчуття комку в горлі, особливо під час або після стресу
  • Утруднення ковтання, а то й, в запущених випадках, і дихання

Діагностика захворювань щитовидної залози

На перших порах зміни не суттєві, видимих змін у розмірі щитовидної залози немає, тому варто провести УЗД щитовидної залози і здати кров на гормони. Це необхідний мінімум. Втім, значне збільшення залози визначається пальпаторно. Потім може бути знадобиться біопсія (у випадку вузлового зобу), щоб переконатися в доброякісності процесу.

Найбільше ендокринологи побоюються саме малігнізація вузлів, і в пориві занепокоєння вони пропонують оперативне втручання, тобто «різати і ніяких цвяхів» кожному, у кого вузли, нехай і доброякісні, але виросли більше 2, 5 — 3 див.

Існує і консервативні методи лікування, пов’язані з введенням йодовмісних препаратів, і регулюванням рівня гормонів щитовидної залози.

Про дієту і народному лікуванні захворювань щитовидної залози ми поговоримо в одній з наступних статей.

 

 

 

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя