Синдром жильбера: причини, симптоми, методи діагностики та лікування

Зміст

  • 1 Характеристика захворювання
  • 2 Причини синдрому Жильбера
  • 3 Клінічні ознаки синдрому Жильбера
  • 4 Діагностика синдрому Жильбера
  • 5 Підступність патології
  • 6 Методики лікування
    • 6.1 Медикаментозна
    • 6.2 Народна медицина
    • 6.3 Дієта при синдромі Жильбера
  • 7 Протипоказання
  • 8 Профілактика

Захворювання вражає печінкову систему. Патологічний синдром проявляється у вигляді стрибків рівня білірубіну у кровоносній системі хворої. Чи ви робили повний обхід лікарів (диспансеризацію) в останні 5 років?ДаНет

Захворювання пояснюється дефектом в генетичній системі, передається спадковим шляхом. Хвороба не провокує уражень органа. Порушується синтезування речовини, відповідального за виведення токсинів з організму.

З цієї причини патологічний синдром провокує запалення проток жовчі, буде причиною каменів у жовчному міхурі.

Синдром жильбера: причини, симптоми, методи діагностики та лікування

Характеристика захворювання

У здоровому організмі печінка утворює жовч, расщепляющую білки, жири і вуглеводи, грає роль в обмінних процесах, що відповідає за виведення токсинів з тіла.

При розвитку описаного патологічного синдрому печінкова система не здатна виводити токсин білірубін з організму. Пояснюється це синтезуванням речовини, що відповідає за виведення токсину.

З цієї причини білірубін накопичується в кровоносній системі, що надає слизовим очі і шкірним покривом жовтий відтінок. З-за характерного клінічного ознаки захворювання отримало назву «жовтяниця».

Патологія передається у спадок, причиною буде нестандартний ген, який відповідає за рівень токсичної речовини. Розвиток патологічного синдрому супроводжується пожовтінням шкіри, при здачі кров’яних тілець на аналіз, всі показники нормальні. Захворювання передається чоловікам і розвивається в підлітковий період. Пояснюється зміною метаболізму описаного токсичної речовини під дією гормональної системи.

Клінічні ознаки хвороби носять епізодичний характер.

Причини синдрому Жильбера

Синдром Жильбера прогресує у людей, які отримали поганий ген від батька або від матері. Синтезування речовини, що відповідає за виведення токсину з людини, зменшується на 80%. Тяжкість синдрому і вираженість клінічних ознак різні. Ці фактори визначаються залежно від амінокислот в область описаного ферменту системи.

У медицині встановлено, що загострення хвороби відбувається за допомогою факторів, що активізують порушення синтезування ферменту печінки:

  • Неправильне харчування, де переважають жирні і гострі страви.
  • Часте вживання рідин, що містять спирт.
  • Тривалий характер прийому медикаментозних засобів, наприклад, препаратів антибактеріальної, протизапальної характеру.
  • Якщо людина п’є каву, це буде причиною загострення синдрому Жильбера.
  • Вірогідність загострення збільшується після проходження терапії.
  • Дієтичні раціони харчування, пов’язані з голодуванням, збільшують ризик розвитку патологічного синдрому.
  • Оперативне втручання буде причиною скупчення білірубіну в організмі.
  • Часті стреси, депресії провокують загострення.
  • Синдром жильбера: причини, симптоми, методи діагностики та лікування

    Поява клінічних ознак провокується при зневодненні, розвитку захворювань інфекційного характеру, розладів ШКТ.

    Клінічні ознаки синдрому Жильбера

    Самопочуття під час гострої стадії патології залишається задовільним. Клінічні ознаки з’являються періодами, частота визначається впливом факторів. У медицині виділяють такі симптоми патологічного процесу.

  • Жовтяниця, що проявляється у вигляді пожовтіння шкіри хворого.
  • Пацієнт швидко втомлюється, розвивається сонливість, фізична втома настає при мінімальному навантаженні.
  • Порушується режим сну, хворий погано спить, перебуває в нервовому збудженні.
  • Іноді пацієнти скаржаться на освіту ксантелазмів жовтого відтінку в районі століття.
  • Збільшення білірубіну в крові провокує пожовтіння тіла або окремих його ділянок, наприклад, долонь, перенісся, впадин пахв. Слизові оболонки очей жовтіють.

    Вираженість клінічних ознак залежить від особливостей розвитку хвороби.

    Лікарі виділяють ряд симптомів, на які скаржаться хворі синдромом Жильбера при загостренні патології.

  • Відчуття тяжкості під правим ребром.
  • Погані відчуття в області ШЛУНКОВО-кишкового тракту.
  • Посилена робота пітних залоз.
  • Часті мігрені з запамороченням.
  • Пацієнт буде нервовим, дратівливим, впадуть в апатію.
  • Пожовкла шкіра буде свербіти.
  • Розвивається метеоризм з гірким присмаком у роті.
  • Не виключається ймовірність розладів кишкового тракту, діареї.
  • Патологічний синдром генетичного характеру має кілька особливостей. У 25% хворих відзначається великий об’єм печінки, структура залишається колишньою, у процесі пальпації болючий синдром відсутній.

    У кожного десятого хворого збільшена селезінка, що провокує порушення в системі виведення жовчі. У 3 з 10 хворих ознаки відсутні, патологічний синдром буде залишатися непоміченим.

    Діагностика синдрому Жильбера

    Для постановки діагнозу призначаються лабораторні, інструментальні процедури, приймаються до уваги клінічні ознаки, встановлюється наявність спадкового чинника.

    При огляді діагностується жовтизна шкіри і слизових зорового апарату. Збільшуються розміри печінки, відзначається больовий синдром у правому боці. Враховується статева приналежність і вікова категорія пацієнта. Визначається наявність інших захворювань хронічного характеру, здатних викликати пожовтіння шкіри. Після візуального огляду пацієнту потрібно пройти діагностику.

    Спочатку призначається аналіз кров’яних тілець, що дозволяє виявити концентрацію токсичної речовини в кровоносній системі хворої. Характерною рисою будуть нормальні показники білків і інших речовин при збільшенні білірубіну.

    Аналіз сечі дає інформацію про наявність, відсутність токсичного елемента в урині. У здоровому організмі білірубіну в сечовині немає. Пацієнту призначається ПЛР. Діагностична методика дозволяє виявити дефект гена, який відповідає за вироблення ферменту.

    Використовується римфациновая проба. Діагностична методика полягає у воді 900 міліграм антибактеріального препарату, після фіксується концентрація білірубіну в кровоносній системі.

    Для підтвердження загострення патології використовуються способи:

  • Проводиться проба з введенням фенобарбіталу. При експлуатації рівень токсичної речовини в організмі зменшується.
  • При введенні нікотинової кислоти рівень токсичної речовини через 2,5 години зростає в кілька разів.
  • Проводиться проба з голодуванням. Людина дотримується низькокалорійного раціону харчування, концентрація білірубіну збільшується в 1,5–2 рази.
  • Інструментальні методики діагностики синдрому Жильбера увазі ультразвукове дослідження печінки, шлунково-кишкового тракту, органів сечовидільної системи.

    Біопсія печінкової системи використовується при наявності підозри на гепатит, цироз. Інформативною, ефективної діагностичної методикою є генетичний аналіз.

    Перед складанням курсу лікування лікарі радять проходити аналіз, щоб виключити помилки. При неправильній постановці діагнозу страждає печінкова система, пояснюється використанням медикаментозних засобів токсичного характеру.

    Підступність патології

    Жовта шкіра в момент захворювання пояснюється високим рівнем білірубіну в кровоносних судинах. Токсин утворюється в процесі розпаду гемоглобіну. У здорової людини речовина пов’язано з кислотою, не є небезпечною.

    Небезпека патологічного синдрому в тому, що білірубін здатний розчинятися в жирах, надаючи токсичний ефект на хворого. Уражається центральна нервова система і мозок людини. Білірубін через кровоносну систему розноситься по організму, провокуючи порушення в роботі нирок, печінки і внутрішніх органів.

    У хворих, які страждають від синдрому Жильбера, зазначається негативний вплив на печінкову систему алкогольних напоїв, лікарських засобів антибактеріальної характеру. Поява захворювання сприяє розвитку запального процесу, утворення каменів в жовчовивідної системі.

    Через уражень організму зменшується працездатність людини, погіршується самопочуття.

    Методики лікування

    Терапевтичний курс складається після встановлення діагнозу. Курс лікування залежить від результатів. Свою роль відіграє концентрація білірубіну в кровоносній системі, є пошкодження печінкової системи, ступінь ураження внутрішніх органів.

    Курс лікування спрямований на нормалізацію рівня токсичної речовини в організмі. Для цього застосовуються терапевтичні методики.

    Медикаментозна

    Для боротьби з синдромом Жильбера призначаються лікарські препарати:

    • Фенобарбітал застосовується один раз за день. Лікарі рекомендують медикаментозне засіб у вечірній час доби, препарат викликає сонливість. Терапія передбачає проходження коротких курсів лікування. Препарат негативно позначається на кровообігу, з цієї причини сідати за кермо протипоказано.
    • Іноді використовується Зиксорин. Медикаментозне засіб відомо невеликою кількістю ускладнень, не викликає сонливість.
    • Рекомендують сорбенти, що прискорюють виведення білірубіну з організму, наприклад, Полісорб.
    • Для захисту печінкової системи від негативних факторів призначаються гепатопротектори — Гепабене.
    • У разі порушення функціональності жовчного міхура, утворення каменів, призначаються лікарські препарати жовчогінного характеру, наприклад, Уросан.

    Синдром жильбера: причини, симптоми, методи діагностики та лікування

    • З метою зміцнення імунної системи лікарі радять курс вітамінів.
    • При дратівливості і занепокоєння призначаються заспокійливі засоби.

    Залежно від особливостей розвитку патологічного синдрому будуть призначені фізіотерапевтичні процедури — фототерапія.

    При серйозних стадіях синдрому Жильбера пацієнта кладуть в стаціонар, для нормалізації рівня білірубіну застосовують спеціальні розчини.

    Народна медицина

    Допускаються методи народної медицини. Їх ефективність пояснюється лікувальними властивостями рослин. Потрібні трави, що роблять на організм жовчогінний і заспокійливий вплив.

  • Треба змішати по 10 грам чистотілу і ромашки, додати 20 г шипшини і м’яти. Збір рослин заливають 3 л окропу, після вариться протягом 10-15 хвилин. Потрібно настоювати протягом доби, після відвар проціджують, приймається за 100 мл
  • Потрібно змішати півлітра бурякового соку, склянку морквяного і склянка соку чорної редьки. До отриманого напою додається 500 мл меду, після консистенція ставиться в холодильник на дві години. Приймати потрібно по 2 столові ложки тричі на день за півгодини до їжі.
  • Перед застосуванням методів народної медицини рекомендується проконсультуватися з лікарем. Деякі трави несумісні з медикаментозним курсом лікування, що може спровокувати ускладнення.

    Дієта при синдромі Жильбера

    Коригування в харчуванні допомагають відновити рівень білірубіну в організмі, знизити ймовірність загострення патологічного синдрому. Для складання раціону їжі потрібно звернутися до дієтолога, скласти поживне меню важко. Голодування при синдромі Жильбера може спровокувати загострення.

    Протипоказанням буде вживання хлібобулочної продукції. Потрібно звести до мінімуму споживання цукерок, печива та кондитерських виробів. Хворому дозволяється включити в раціон харчування різновиди м’яса, риби, потрібно їсти суп.

    Рекомендується в дієті збільшити кількість овочів і фруктів. Багато корисних елементів, необхідних організму, міститься в кашах. Для нормальної мікрофлори шлунково-кишкового тракту потрібно включити в меню кисломолочну продукцію, маложирний сир, сметану, тверді види сирів.

    Кількість жирів в день не перевищувати 50 грам. Патологічний синдром не вимагає відмови від солодкого. Хворому дозволяється ягоди і фрукти, допускається споживання меду, варення в невеликих дозах.

    Дієта передбачає питний режим, потрібно випивати не менше 1,5 літра рідини, сюди відноситься вода, соки та кисломолочна продукція.

    Протипоказанням буде солона, гостра їжа, алкогольні напої. Потрібно відмовитися від випічки із здобного тіста. Додавати в раціон гриби і зелень, куди входить досить амінокислот. Накладається заборона на шоколад, консервовані продукти.

    Протипоказання

    За розкладом захворювань військкомату, патологічний синдром не є підставою для відстрочки. Потрібні умови під час несення військової служби. Забороняється голодування, важкі навантаження, раціон харчування включає тільки здорову їжу. В дійсності виконання вимог під час строкової служби відбувається в штабах, куди потрапляє мала частина призовників з синдромом Жильбера.

    Патологія буде підставою для відмови в кар’єрі військового, молодій людині не вдасться вступити до військового закладу.

    Займатися спортом дозволяється, але фізичні навантаження потрібно дозувати, складати план занять, враховуючи особливості організму. При виникненні больового синдрому в правому боці, нудоти, потрібно припинити тренування.

    Профілактика

    Дотримуючись рекомендації і дотримуючись здорового способу життя вдасться уникнути загострень патологічного синдрому. Регулярні порушення, вживання спиртних напоїв, недотримання раціону харчування, будуть причиною для розвитку захворювань шлунка і кишечника.

    Профілактичні заходи передбачають виключення факторів, які збільшують ризик розвитку:

    • Потрібно виключити фізичні навантаження.
    • Переохолодження або перегрів тіла також небажані.
    • Слід своєчасно лікувати захворювання інфекційного характеру.
    • Відмовитися від вживання спиртних напоїв, наркотичних препаратів.

    Синдром Жильбера вимагає обмежень у способі життя. При дотриманні вищеописаних рекомендацій патологія не представляє небезпеки. Потрібно періодично проходити огляди у лікаря, дотримуватися правильного раціону харчування.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: