Зміст
- 1 Причини виникнення
- 2 Класифікація
- 3 Симптоми
- 4 Способи діагностики
- 4.1 Гастроскопія
- 4.2 Колоноскопія
- 4.3 УЗД
- 4.4 Рентгенографія
- 4.5 Лапароскопія
- 5 Лікування
- 5.1 Медикаментозні препарати
- 5.2 Операція
- 5.3 Народні засоби
- 6 Можливі ускладнення
- 7 Профілактичні заходи
Спайкова хвороба являє собою небезпечний патологічний процес, що характеризується стрімким розростанням в черевній порожнині сполучної тканини, з якої в подальшому формуються тонкі зблідлі спайки.
Захворювання розвивається як післяопераційне ускладнення: набагато рідше збільшення обсягів сполучної тканини в очеревині зумовлена запаленням або пошкодженням травних органів.
Незалежно від чинника, який викликав утворення спайок, хвороба супроводжується порушенням дефекації, гіпертермією, гіпотензією і загальною слабкістю. Щоб уникнути прояву симптомів пацієнту потрібно вчасно звернутися до лікаря.
Спайкова хвороба вимагає обов’язкового медичного втручання
Причини виникнення
Спайкова патологія є відповідною реакцією організму на порушення цілісності очеревини, спрямована на запобігання розвитку запального процесу. Механічне пошкодження черевної стінки в ході оперування травної та сечостатевої системи утворюється, якщо лікар не дотримує правила використання електроножа, лазерних і хірургічних засобів.
Крім впливу механічних факторів, процес утворення клейких спайок розвивається як результат хімічного опіку травних органів йодним чи спиртовим розчином.
Причиною активізації спайкового процесу виступає термічний фактор: пересихання слизових тканин очеревини внаслідок попадання в її порожнину кисню.
Спайкова хвороба як патологія розвивається при виразковому ураженні шлунка, апендициті, туберкульозі, ендометріозі, пельвиоперитоните.
Рідше причиною формування спайок і склеювання травних органів виступає генетична схильність.
Класифікація
В залежності від фактора, розрізняють три види патології:
Очеревинні спайки показано на фото
Класифікація за ознакою характер розвитку патологічного процесу складається з двох форм:
Залежно від ступеня розростання сполучної тканини, виділяють такі типи спайкового процесу:
Розрізняють не ускладнене та ускладнене спайковий процес. Неускладнена форма супроводжується ознаками диспепсії, а ускладнена форма посилюється кишковою непрохідністю.
Симптоми
Інтенсивність симптоматики залежить від області локалізації спайок і ступеня поширеності сполучної тканини. Спайковий процес локального типу характеризується безсимптомним розвитком, що обумовлено малою зоною ураження очеревини.
Утворення двох і більше спайок в черевній порожнині провокує розвиток симптомів:
При ускладненому спайковому процесі симптоматика доповнюється ознаками:
Характерний симптом розвитку спайкового процесу у представниць слабкої статі – безплідність, обумовлена дисфункцією репродуктивної.
Способи діагностики
Діагностика патології починається з проведення огляду лікарем зовнішньої стінки очеревини та вивчення її структури методом пальпації з метою виявлення болючих точок і напружених м’язових вузлів. Після завершення огляду лікар створює індивідуальний анамнез, в якому описує клінічну картину і вказує скарги хворого.
Діагностика спайкової хвороби за допомогою хірургічного огляду вважається неефективною. Для того щоб лікар мав можливість оцінити стан травних органів, визначити ступінь поширення сполучної тканини і встановити точну причину розвитку патології, пацієнт відвідує інструментальні методи дослідження.
Гастроскопія
Дослідження травної системи за допомогою ендоскопа дозволяє оцінити стан слизових тканин, виявити спайки, виразкові ерозії і поліпи, виявити зони.
Гастроскопія підтверджує або спростовує наявність запальних вогнищ в черевній порожнині.
Колоноскопія
Ускладнена форма спайкового процесу є показанням до проведення колоноскопії. Діагностична процедура дозволяє оцінити структуру внутрішнього кишкового просвіту і визначити локалізацію білястих плівок, що сприяють склеюванню органів.
УЗД
Неінвазивне дослідження черевної порожнини спрямоване на визначення розташування з’єднувальних стяжок і виявлення запального процесу.
Перевага ультразвукового дослідження полягає в тому, що процедура є безболісною, завдяки чому легко переноситься не тільки дорослими, але дітьми.
Рентгенографія
За допомогою рентгенологічного дослідження лікар виявляє скупчення рідини, що свідчить про запалення кишечника, і підвищене утворення газів. Для підвищення ефективності в ході процедури доктор застосовує контрастну речовину, що дозволяє оцінити ступінь прохідності шлункового тракту.
Лапароскопія
Найбільш ефективним способом діагностики спайкового процесу прийнято вважати лапароскопію. У ході проведення процедури хірург формує на шкірному покриві живота невеликий надріз, отримавши доступ до внутрішніх органів, вводить в черевну порожнину троакари, оснащені відеокамерами, що дозволяє досліджувати внутрішні органи.
Лікування
Наявність в черевній порожнині новоутворень у вигляді клейких плівок є показанням до проведення комплексного лікування, яке грунтується на прийомі лікарських засобів та проведенні хірургічного втручання.
Медикаментозні препарати
При діагнозі спайкова хвороба пацієнту призначається прийом лікарських препаратів:
- Знеболюючі засоби – Анальгін, Кетанов, Ібупрофен.
- Проносні препарати – Дюфалак, Микропакс, Форлакс.
- Лікарські засоби, що нормалізують дефекацію – Иберогаст, Смекта, Папаверин.
Для прискорення процесу розсмоктування з’єднувальних і фіброзних вузлів хворому внутрішньовенно вводять ферментні речовини.
Операція
Усунення спайок хірургічним шляхом проводиться в тому випадку, якщо спайковий процес приймає гостру форму і посилюється вираженою симптоматикою. Оперативне втручання проводиться при наявності високого ризику вторинного утворення спайок в черевній порожнині.
Завдання оперування полягають у відновленні кишкової прохідності і нормалізації травної функції. З цією метою лікар розсовує, ділить або видаляє утворилися в очеревині спайки: якщо патологічний процес супроводжується некрозом, доктор нормалізує прохідність.
Якщо спайкова хвороба спровокувала деформацію кишечника, хірург здійснює формування обхідного анастомозу. Щоб уникнути розвитку післяопераційних ускладнень, завершивши операцію, лікар вводить в черевну порожнину пацієнта протеолітичні ферменти.
Народні засоби
При відсутності алергічної реакції на лікарські трави пацієнту дозволяється використовувати народні засоби. Розсмоктуванню клейких спайок сприяє відвар з кропиви. Для його приготування потрібно в рівній пропорції змішати подрібнені ягоди шипшини, брусниці і листя кропиви, після чого залити дві столові ложки сировини на 500 мл окропу. Далі зілля необхідно настояти протягом восьми годин і приймати по 250 мл на добу.
Відновлення внутрішнього шару очеревини забезпечує настій з кореня бадану. Рецепт приготування лікарського засобу наступний: три столові ложки подрібненої рослинної кореня заливають 300 мл крутого окропу, настоюють протягом двох годин, а потім проціджують. Готовий настій рекомендується приймати три рази на добу по одній столовій ложці.
Можливі ускладнення
При відсутності ефективного лікування спайки починають ущільнюватися і тверднути, що є сприятливою умовою для виникнення супутніх патологій. Поширеним ускладненням спайкового процесу вважається кишкова непрохідність, що характеризується порушенням дефекації, розвитком больового синдрому.
Ще ускладнення – некроз уражених тканин очеревини, що супроводжується загальною інтоксикацією. Небезпека даної патології полягає в тому, що некротичний процес передує розладу травної функції і порушення цілісності кишечника.
Профілактичні заходи
Профілактика спайкового захворювання передбачає проведення наступних заходів:
- лікування хвороб травної системи, що перебувають в гострій і хронічній стадії;
- дотримання дробового харчування: виключення ризику переїдання;
- стимулювання рухової активності;
- контроль над дефекацією: запобігання застою калових мас;
- догляд за інтимними органами, що дозволяє запобігти розвитку статевих інфекцій.
Часто процес формування спайок в черевній порожнині протікає безсимптомно. Щоб вчасно виявити патологію, пацієнту показано кожні півроку виконувати комплексне обстеження.