Спайкова хвороба: причини виникнення, симптоми і методи лікування

Зміст

  • 1 Причини виникнення
  • 2 Класифікація
  • 3 Симптоми
  • 4 Способи діагностики
    • 4.1 Гастроскопія
    • 4.2 Колоноскопія
    • 4.3 УЗД
    • 4.4 Рентгенографія
    • 4.5 Лапароскопія
  • 5 Лікування
    • 5.1 Медикаментозні препарати
    • 5.2 Операція
    • 5.3 Народні засоби
  • 6 Можливі ускладнення
  • 7 Профілактичні заходи

Спайкова хвороба являє собою небезпечний патологічний процес, що характеризується стрімким розростанням в черевній порожнині сполучної тканини, з якої в подальшому формуються тонкі зблідлі спайки.

Захворювання розвивається як післяопераційне ускладнення: набагато рідше збільшення обсягів сполучної тканини в очеревині зумовлена запаленням або пошкодженням травних органів.
Незалежно від чинника, який викликав утворення спайок, хвороба супроводжується порушенням дефекації, гіпертермією, гіпотензією і загальною слабкістю. Щоб уникнути прояву симптомів пацієнту потрібно вчасно звернутися до лікаря.

Спайкова хвороба вимагає обов’язкового медичного втручання

Причини виникнення

Спайкова патологія є відповідною реакцією організму на порушення цілісності очеревини, спрямована на запобігання розвитку запального процесу. Механічне пошкодження черевної стінки в ході оперування травної та сечостатевої системи утворюється, якщо лікар не дотримує правила використання електроножа, лазерних і хірургічних засобів.

Крім впливу механічних факторів, процес утворення клейких спайок розвивається як результат хімічного опіку травних органів йодним чи спиртовим розчином.

Причиною активізації спайкового процесу виступає термічний фактор: пересихання слизових тканин очеревини внаслідок попадання в її порожнину кисню.

Спайкова хвороба як патологія розвивається при виразковому ураженні шлунка, апендициті, туберкульозі, ендометріозі, пельвиоперитоните.

Рідше причиною формування спайок і склеювання травних органів виступає генетична схильність.

Класифікація

В залежності від фактора, розрізняють три види патології:

  • Черевні спайки утворюються переважно у чоловіків і є наслідком ігнорування захворювань травних органів.
  • Запальні спайки розвиваються в жіночому організмі в результаті розладу функціонування статевої системи.
  • Післяопераційні спайки утворюються як результат порушення хірургом техніки оперування або недотримання пацієнтом медичних рекомендацій в процесі реабілітації.
  • Очеревинні спайки показано на фото

    Класифікація за ознакою характер розвитку патологічного процесу складається з двох форм:

  • Гостра форма характеризується наявністю виражених клінічних проявів, що обумовлює необхідність у проведенні екстреного оперативного втручання.
  • Хронічна форма розвивається безсимптомно: деякі пацієнти відзначають незначне прояв специфічної симптоматики.
  • Залежно від ступеня розростання сполучної тканини, виділяють такі типи спайкового процесу:

  • Локальний тип передбачає поширення спайок в межах однієї анатомічної зони.
  • Обмежений тип характеризується поразкою від двох до чотирьох анатомічних областей.
  • Субтотальный тип ґрунтується на формування спайок в п’яти і більше анатомічних зонах.
  • Тотальний тип характеризується одночасним ураженням дев’яти анатомічних областей.
  • Розрізняють не ускладнене та ускладнене спайковий процес. Неускладнена форма супроводжується ознаками диспепсії, а ускладнена форма посилюється кишковою непрохідністю.

    Симптоми

    Інтенсивність симптоматики залежить від області локалізації спайок і ступеня поширеності сполучної тканини. Спайковий процес локального типу характеризується безсимптомним розвитком, що обумовлено малою зоною ураження очеревини.

    Утворення двох і більше спайок в черевній порожнині провокує розвиток симптомів:

  • розлад моторики кишечника, що передує розвитку метеоризму і діареї рідким стільцем;
  • порушення дефекації, що супроводжується утворенням хронічного запору;
  • хворобливі відчуття, що утворюються в області післяопераційного шва і надалі поширюються на прилеглі тканини.
  • При ускладненому спайковому процесі симптоматика доповнюється ознаками:

  • нудота;
  • блювотний синдром;
  • висока температура;
  • низький артеріальний тиск;
  • блідий відтінок шкірного покриву;
  • відсутність здорового апетиту і загальна слабкість.
  • Характерний симптом розвитку спайкового процесу у представниць слабкої статі – безплідність, обумовлена дисфункцією репродуктивної.

    Способи діагностики

    Діагностика патології починається з проведення огляду лікарем зовнішньої стінки очеревини та вивчення її структури методом пальпації з метою виявлення болючих точок і напружених м’язових вузлів. Після завершення огляду лікар створює індивідуальний анамнез, в якому описує клінічну картину і вказує скарги хворого.

    Діагностика спайкової хвороби за допомогою хірургічного огляду вважається неефективною. Для того щоб лікар мав можливість оцінити стан травних органів, визначити ступінь поширення сполучної тканини і встановити точну причину розвитку патології, пацієнт відвідує інструментальні методи дослідження.

    Гастроскопія

    Дослідження травної системи за допомогою ендоскопа дозволяє оцінити стан слизових тканин, виявити спайки, виразкові ерозії і поліпи, виявити зони.

    Гастроскопія підтверджує або спростовує наявність запальних вогнищ в черевній порожнині.

    Колоноскопія

    Ускладнена форма спайкового процесу є показанням до проведення колоноскопії. Діагностична процедура дозволяє оцінити структуру внутрішнього кишкового просвіту і визначити локалізацію білястих плівок, що сприяють склеюванню органів.

    УЗД

    Неінвазивне дослідження черевної порожнини спрямоване на визначення розташування з’єднувальних стяжок і виявлення запального процесу.
    Перевага ультразвукового дослідження полягає в тому, що процедура є безболісною, завдяки чому легко переноситься не тільки дорослими, але дітьми.

    Рентгенографія

    За допомогою рентгенологічного дослідження лікар виявляє скупчення рідини, що свідчить про запалення кишечника, і підвищене утворення газів. Для підвищення ефективності в ході процедури доктор застосовує контрастну речовину, що дозволяє оцінити ступінь прохідності шлункового тракту.

    Лапароскопія

    Найбільш ефективним способом діагностики спайкового процесу прийнято вважати лапароскопію. У ході проведення процедури хірург формує на шкірному покриві живота невеликий надріз, отримавши доступ до внутрішніх органів, вводить в черевну порожнину троакари, оснащені відеокамерами, що дозволяє досліджувати внутрішні органи.

    Лікування

    Наявність в черевній порожнині новоутворень у вигляді клейких плівок є показанням до проведення комплексного лікування, яке грунтується на прийомі лікарських засобів та проведенні хірургічного втручання.

    Медикаментозні препарати

    При діагнозі спайкова хвороба пацієнту призначається прийом лікарських препаратів:

    • Знеболюючі засоби – Анальгін, Кетанов, Ібупрофен.
    • Проносні препарати – Дюфалак, Микропакс, Форлакс.
    • Лікарські засоби, що нормалізують дефекацію – Иберогаст, Смекта, Папаверин.

    Для прискорення процесу розсмоктування з’єднувальних і фіброзних вузлів хворому внутрішньовенно вводять ферментні речовини.

    Операція

    Усунення спайок хірургічним шляхом проводиться в тому випадку, якщо спайковий процес приймає гостру форму і посилюється вираженою симптоматикою. Оперативне втручання проводиться при наявності високого ризику вторинного утворення спайок в черевній порожнині.

    Завдання оперування полягають у відновленні кишкової прохідності і нормалізації травної функції. З цією метою лікар розсовує, ділить або видаляє утворилися в очеревині спайки: якщо патологічний процес супроводжується некрозом, доктор нормалізує прохідність.

    Якщо спайкова хвороба спровокувала деформацію кишечника, хірург здійснює формування обхідного анастомозу. Щоб уникнути розвитку післяопераційних ускладнень, завершивши операцію, лікар вводить в черевну порожнину пацієнта протеолітичні ферменти.

    Народні засоби

    При відсутності алергічної реакції на лікарські трави пацієнту дозволяється використовувати народні засоби. Розсмоктуванню клейких спайок сприяє відвар з кропиви. Для його приготування потрібно в рівній пропорції змішати подрібнені ягоди шипшини, брусниці і листя кропиви, після чого залити дві столові ложки сировини на 500 мл окропу. Далі зілля необхідно настояти протягом восьми годин і приймати по 250 мл на добу.

    Відновлення внутрішнього шару очеревини забезпечує настій з кореня бадану. Рецепт приготування лікарського засобу наступний: три столові ложки подрібненої рослинної кореня заливають 300 мл крутого окропу, настоюють протягом двох годин, а потім проціджують. Готовий настій рекомендується приймати три рази на добу по одній столовій ложці.

    Можливі ускладнення

    При відсутності ефективного лікування спайки починають ущільнюватися і тверднути, що є сприятливою умовою для виникнення супутніх патологій. Поширеним ускладненням спайкового процесу вважається кишкова непрохідність, що характеризується порушенням дефекації, розвитком больового синдрому.

    Ще ускладнення – некроз уражених тканин очеревини, що супроводжується загальною інтоксикацією. Небезпека даної патології полягає в тому, що некротичний процес передує розладу травної функції і порушення цілісності кишечника.

    Профілактичні заходи

    Профілактика спайкового захворювання передбачає проведення наступних заходів:

    • лікування хвороб травної системи, що перебувають в гострій і хронічній стадії;
    • дотримання дробового харчування: виключення ризику переїдання;
    • стимулювання рухової активності;
    • контроль над дефекацією: запобігання застою калових мас;
    • догляд за інтимними органами, що дозволяє запобігти розвитку статевих інфекцій.

    Часто процес формування спайок в черевній порожнині протікає безсимптомно. Щоб вчасно виявити патологію, пацієнту показано кожні півроку виконувати комплексне обстеження.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Здоровий спосіб життя