Зміст статті:
Субхондральний склероз кульшового суглоба в більшості випадків є ускладненням патологічних процесів, що відбуваються в органі. Він добре помітний на рентгенографічної проекції і згадується в розшифровці результатів. Дегенеративний процес найчастіше супроводжує деформуючий коксартроз. При склерозі хрящова тканина замінюється сполучною, нездатною виконувати необхідні функції. Помітивши патологію на знімку, лікар повинен з’ясувати її причину та призначити лікування.
Причини і механізм розвитку захворювання
Субхондральний склероз суглобової поверхні не відноситься до самостійним захворюванням. Він вважається одним з ознак дегенеративно-дистрофічного процесу, що руйнує зчленування. В нормальному стані головка кульшового суглоба (КС) здійснює плавні ковзаючі рухи в кульшовій западині. Їх поверхні покриті гладким хрящем і змащені суглобової рідиною. Навантаження при різних видах руху розподіляється рівномірно. Дегенеративні процеси роблять суглобові поверхні шорсткими, збільшуючи тертя.
При зносі хряща в першу чергу страждає субхондральна кісткова пластинка. Вона є периферійним відділом епіфіза. Субхондральна кістка спаяна з хрящем, забезпечує його іннервацію і кровопостачання. Патологічне зміна товщини пластини, поява окостенілим ділянок погіршує обмінні процеси зчленування. Субхондральний склероз найчастіше вражає суглоби, піддаються високому навантаженні.
Крім ТБС проблема зачіпає хребет, коліна та лікті. Вона провокує патологічне розростання кісткових утворень — остеофітів. Їх розташування по краях не чинить значного впливу на рухову функцію, але подальше проникнення в тканини обмежує рухливість зчленування.
Провокуючими факторами розвитку субхондрального склерозу суглобових поверхонь є:
- ендокринні захворювання і інші порушення обміну речовин;
- захворювання суглобів: остеоартроз, ревматоїдний артрит;
- висока навантаження, що приводить до зношування хряща: зайва вага, фізичні вправи;
- травми, особливо не повністю вилікувані;
- вроджена слабкість суглобів, схильність до вивихів;
- природне старіння зчленування в літньому віці.
Дегенеративно-дистрофічні процеси спочатку призводять до розсмоктування субхондральної кісткової тканини, а потім викликають її розростання. Деформація ТБС призводить до укорочення кінцівки, кульгавості. Порушення стабілізації тазу підвищують навантаження на хребет. З’являються болі в поперековому відділі.
Класифікація патології
Лікарі класифікують патологію за кількома ознаками.
Форма розвитку:
- первинна – склероз з’являється у здоровому суглобі в результаті травми або підвищеного навантаження;
- вторинна – поразка супроводжує артрозу та інших хвороб зчленування.
Виходячи з масштабів утворення кісткових наростів, виділяють чотири ступені хвороби:
- на першій стадії спостерігається незначне розростання остеофітів по краю кульшової западини;
- друга стадія – виражені кісткові нарости, суглобова щілина звужена;
- третя стадія – проміжок всередині суглоба ледь помітний з-за утворення великих остеофітів;
- четверта стадія – відбувається повна деформація головки та вертлюгової западини.
Ступінь ураження визначається при рентгенологічному обстеженні.
Клінічна картина
Прояви патології залежать від стадії ураження. Перший ознака поразки ТБС – біль, вона виникає безпосередньо в зчленуванні, що посилюється при ходьбі. Спочатку має тягне характер, з розвитком дегенеративних процесів її інтенсивність збільшується. Особливо болісний больовий синдром в сиру погоду. Спостерігається дискомфорт після сну і тривалого сидіння. Поразка ТБС супроводжується наступними симптомами:
- обмежена рухливість зчленування;
- порушення функцій органів малого тазу;
- біль, иррадиирущая в поперек, коліно, пах;
- при русі виникає хрускіт;
- м’язи швидко стомлюються.
Найчастіше спостерігається субхондральний склероз даху кульшової западини кульшових суглобів. Локалізація патології пов’язана з високими навантаженнями на цю область. Хворий, намагаючись уберегти кінцівку від напруги, переносить основну навантаження на здорову ногу. Це прямий шлях до розвитку дегенеративних процесів у другому суглобі. Не варто чекати серйозних проявів патології, зупинити розвиток склерозу краще на початковій стадії.
Діагностика
Комплексна діагностика дозволяє визначити ступінь ураження суглобових поверхонь і причини, що викликали патологію. Основний метод – рентгенографія. На знімку лікар може оцінити розмір суглобової щілини і кісткових виростів. Додатково призначається УЗД.
Помітити субхондральний склероз на ранній стадії дозволяє використання МРТ. Також пацієнту необхідно здати загальний і біохімічний аналіз крові. Інформативним методом діагностики є тест на щільність субхондральных кісток.
Методи терапії
При лікуванні патології терапія спрямована на позбавлення від основного захворювання, що викликало субхондральний склероз суглобової поверхні. Призначення лікаря залежать від ситуації. Зупинити патологічний процес допомагають нестероїдні протизапальні препарати: «Німесулід», «Мелоксикам», «Найз». У терапії використовуються лікарські засоби різного спектру дії:
- антигістамінні;
- антибактеріальні;
- анальгетики;
- гормональні препарати;
- хондропротектори;
- вітамінний комплекс.
Значущий компонент лікування – ЛФК – вправи для відновлення працездатності суглоба. Комплекс підбирає лікар, спираючись на індивідуальні потреби пацієнта. Дієвий результат дають вправи у воді.
Для прискорення метаболізму, підвищення м’язового тонусу і кровопостачання призначаються фізіопроцедури:
- електрофорез;
- лазерна терапія;
- вплив магнітних імпульсів.
Поліпшити загальний стан допомагає голковколювання, масаж, грязьові аплікації.
Хірургічне лікування проводиться при повній деформації суглобових поверхонь. Зруйнований орган замінюється протезом.
Можливі ускладнення та наслідки
Відсутність лікування призводить до повної втрати рухливості кульшового суглоба. Спочатку хворий не може пересуватися без опори на тростину або милицю, потім потрапляє в інвалідну коляску.
Розростання остеофітів негативно впливає на навколишні тканини та органи. Провокується запалення сухожиль, м’язів, судин, яке може перерости в гнійне чи некротичне.
Профілактичні заходи
В цілях профілактики рекомендується:
- нормалізація ваги: надлишкова маса тіла створює постійну високу навантаження на суглоби кінцівок;
- відмова від шкідливих звичок;
- раціональне чергування навантажень і відпочинку без перевтоми;
- звернення до лікаря при перших ознаках дисфункції суглобів;
- гімнастика, плавання.
Дегенеративні зміни суглобів — невід’ємна частина старіння організму. Раціональне харчування, помірна активність і своєчасне лікування запалень допоможе довше зберегти рухливість.
