Тиреоїдит Хашимото – ознаки, симптоми, діагностика, лікування

Тиреоїдит Хашимото — аутоімунне розлад щитовидної залози. Його також називають хронічним аутоімунним тиреоїдитом або хронічним лімфоцитарним тиреоїдитом. Захворювання прогресує поступово з плином часу і характеризується хронічним ураженням щитовидної залози з руйнуванням її фолікулів.
У 1912 році лікар з Японії Хашимото вперше описав випадки цього аутоімунного захворювання, яке і було назване в його честь.

Тиреоїдит Хашимото є аутоімунним захворюванням щитовидної залози, і з’являється у генетично схильних до неї людей.

Найчастіше хворіють жінки у віці від 30 до 50 років.

Точні статистичні дані про поширеність цього захворювання не можуть бути присутніми з-за характеру перебігу захворювання — тривалі періоди без ознак, що ускладнює постановку діагнозу на ранніх етапах розвитку.

Причини аутоімунного тиреоїдиту Хашимото

Існують різні теорії щодо виникнення аутоімунних захворювань, зокрема аутоімунного тиреоїдиту Хашимото.

Як сприяючих причин захворювання наведено провокуючі фактори:

  • стрес;
  • бактеріальні або вірусні інфекції;
  • різні фізичні і хімічні чинники.

Точний механізм, за допомогою якого виникає захворювання у генетично схильних людей повністю не з’ясований.

Щитовидна залоза хронічно запалюється, що призводить до погіршення її роботи і поступової втрати функції. Зменшується виробництво гормонів ЩЗ, що викликає ряд порушень в обміні речовин і розвиток характерних симптомів.

Фактори ризику

  • генетична схильність (спадковість);
  • жіноча стать — співвідношення чоловіків до жінок становить 1:20. Найчастіше хворіють жінки від 30 до 50 років.
  • наявність інших аутоімунних розладів;
  • фактори, такі як стрес, бактеріальні або вірусні інфекції тощо. Ці чинники провокують виникнення аутоімунного процесу у людей з генетичною схильністю.

Симптоми аутоімунного тиреоїдиту Хашимото

Хронічний тиреоїдит часто відбувається без симптомів протягом тривалого часу. В 5-10% випадків на ранніх стадіях розлади можуть виникнути симптоми гіпертиреозу:

  • відчуття жару та пітливість;
  • схуднення за збереженням апетиту;
  • прискорене серцебиття;
  • напруга, занепокоєння, безсоння;
  • пронос тощо.

Із збільшенням тривалості захворювання, щитовидна залоза поступово атакується антитілами, що генеруються хронічним запальним процесом.

Початкові симптоми:

  • Збільшене утворення в нижній частині шиї;
  • дискомфорт і іноді утруднення при ковтанні;
  • помірне збільшення залози.

При пошкодженні структури залози синтезується менше гормонів, ніж це необхідно для організму. Типові скарги при зниженій функції залози (гіпотиреоз) при відсутності лікування:

  • втома;
  • сонливість, апатія;
  • чутливість до холоду (відчуття холоду навіть в теплу пору року);
  • запор;
  • збільшення ваги;
  • зниження лібідо;
  • порушення місячного циклу, викидні;
  • бліда, холодна, суха шкіра;
  • грубий і невиразний голос;
  • уповільненість процесів мислення і втрата пам’яті, деменція;
  • повільний серцевий ритм і пульс;
  • м’язова слабкість.

Симптоматика гіпотиреозу при аутоімунному тиреоїдиті

Діагностика

Довгий час хвороба може залишатися не виявленої із-за відсутності скарг з боку пацієнта на ранніх стадіях. Для діагностики захворювання проводяться такі дослідження як:

• Лабораторні аналізи гормонів

Враховуються рівні гормонів ЩЗ (Т3 і Т4) та гормону, секреції гіпофізом і контролюючої функції ЩЗ (ТТГ — тиреотропний гормон). Порівнюються рівні Т3, Т4 та ТТГ і визначається стан ЩЗ під час дослідження — нормальна, помірна або збільшена функція. По мірі прогресування захворювання концентрація гормонів ЩЗ в крові знижується, а значення ТТГ зростає.

• Ультразвук ЩЗ

Це дослідження дає можливість визначити стан залози, існують зміни в процесі хвороби, є збільшення розмірів залози тощо. Ультразвукове обстеження бути абсолютно нешкідливим методом.

• Біопсія

При необхідності робиться біопсія — матеріалу (зразок) щитовидної залози вивчається під мікроскопом. При наявності аутоімунного запального процесу встановлюються характерні зміни в тканинах щитовидної залози.

Профілактика і лікування тиреоїдиту Хашимото

Лікування залежить від стану щитовидної залози і від стадії захворювання. Іноді буває достатньо лише періодично перевіряти рівень гормонів.

На ранніх стадіях можуть призначатися ліки, які запобігають синтез гормонів ЩЗ. Вони знижують гормональну активність, але не впливають на аутоімунний процес.

Лікування зниженої функції ЩЗ включає введення синтетичних гормонів у вигляді таблеток.

З урахуванням наявності зобу і гіпотиреозу рекомендують фармакологічне лікування, що складається з введення левотироксину, препарат, який замінює гормон щитовидної залози, підтримує стабільний рівень гормонів і спрямований на усунення симптомів гіпотиреозу.

Графік лікування варіюється від випадку до випадку, але, як правило, прийом препарату триває все життя, з періодичними візитами моніторингу.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя