Трепанація черепа – складний різновид хірургічного втручання, здатна чинити серйозний вплив на робочі процеси мозку. Після операції потрібно реабілітація, заснована на комплексі відновлювальних процедур з локалізацією та усуненням наслідків недуги. Людина отримує можливість для повернення до повноцінної життєдіяльності і відновлення працездатності.
Трепанація черепа – що це?
Трепанація черепа являє собою складну операцію нейрохірургічного плану. Медики повинні провести розтин черепної коробки. При цьому точність дій дозволяє гарантувати успішне відновлення пацієнта. У протичном випадку робота мозку може бути необоротно порушена.
- Створення отвори для введення катетерів, а також щупів.
- Класична методика передбачає зрізання частини черепа. Така методика, в першу чергу, передбачає обов’язкову подальшу пластику.
- Стереотаксия. Операція проводиться з контролем через персональний комп’ютер, створений спеціально для використання в медицині. До того ж медики можуть обмежитися створенням мінімального отвори для проведення хірургічних дій.
- Краніотомія.
Коли потрібне проведення операції?
- Наявність новоутворень доброякісного і злоякісного характеру.
- Травми голови.
- Утворення тромбів.
- Наслідки інсульту. Передбачається можливість покращення стану пацієнта після крововиливу.
- Інфекційні процеси мозку.
- Нервово-психічні порушення.
- Біопсія мозкової тканини з метою постановки правильного діагнозу.
Операція передбачає підвищену складність щодо проведення. Хірурги повинні не тільки виконати всі поставлені завдання максимально акуратно, але і гарантувати захист пацієнта від всіляких ускладнень, адже вони можуть виникнути після операції і порушити процес одужання.
Які ускладнення є найбільш поширеними?
- Набряк мозку.
- Внутрішні кровотечі.
- Інфекційні запальні процеси.
- Функціональні порушення головного мозку. В більшості випадків даний стан є незворотнім.
У деяких ситуаціях проявляються супутні захворювання, які передбачають обов’язкове лікування. Серед таких захворювань слід відзначити порушення серцево-судинної системи (серцеві напади і гіпотонія), кишечника, а також сечового міхура.
Правильність дій хірургів і лікарів, які беруть участь у реабілітаційному періоді, визначить можливість відновлення фізичної, а також психічної діяльності, вплив на здоров’я та життя людини.
Особливості раннього післяопераційного періоду
Для того, щоб виключити гематому, під клапті слід підвести спеціальні випускники, які виконані у вигляді спеціальних трубочок з гуми. В обов’язковому порядку кінці трубочок повинні перебувати під захисною пов’язкою. По трубках буде витікати кров’яна маса, яка згодом зможе просочувати бинт. Якщо ж буде відбуватися серйозне намокання пов’язок, передбачається зміна повязочного матеріалу з додатковим використанням бинта.
Мозкова оболонка після хірургічного втручання повинна бути зашита герметично. В іншому випадку в кров’яної маси можуть з’явитися сліди спинномозкової рідини.
У більшості випадків випускні гумові трубки знімають через добу після проведення хірургічної операції. Для того, щоб не допустити просочування спинномозкової рідини, гарантувати відсутність інфекції, слід використовувати провізорні шви у вигляді додаткових.
Перший день після хірургічного втручання виявляється воістину важливою, так як слід уважно стежити за пов’язкою в області, де проводилась трепанація. Післяопераційна гематома може призвести до набухання бинтів. Набряк м’яких тканин лоба та очей, кровотеча очниць виявляються небезпечними.
Вторинна ликворея – одне з найнебезпечніших наслідків, що може проявитися навіть на ранній стадії. При такому патологічному процесі з’являється значний ризик інфікування вмісту черепної коробки. Пацієнт може зіткнутися з менінгітом, а також енцефалітом. З цієї причини вкрай важливо своєчасно виявити лікворею, яка може міститися в кров’яний масі. Тільки, якщо заходи будуть прийняті вчасно, людини вдасться успішно захистити від ускладнень, підвищити шанси на успішну адаптацію в суспільстві.
Як проводиться реабілітаційний період?
Реабілітація повинна бути спрямована на відновлення життєдіяльності людини. З даної причини слід переслідувати відразу кілька завдань, кожна з яких виявляється воістину важливою.
- Локалізація запального процесу мозку після хірургічного втручання.
- Нейтралізація наслідків операції.
- Зменшення ризику ускладнень.
- Відновлення життєво важливих функцій в мінімальні терміни.
- Надання можливості для пацієнта одужати і знову включиться в громадську діяльність.
Реабілітаційний процес завжди обіцяє бути складним і тривалим. При цьому результати багато в чому визначаються віком і особливостями загального стану здоров’я пацієнта.
Інтенсивна терапія передбачає наступні дії:
- Використання анабіотичних, знеболюючих, стероїдних, протиблювотних препаратів.
- Тестування зв’язків мозку для розуміння сприйняття реальності і фізичних можливостей людини.
- Регулярна обробка поверхні рани.
- Дренаж рідин, які містяться в тканинах головного мозку.
- Профілактика пневмонії, набряків, а також кровотеч.
Подальша реабілітація включає в себе проведення фізіотерапевтичних заходів, трудотерапевтическую медицину, ЛФК, масаж, дотримання правильного розпорядку дня, контроль за харчуванням на основі лікувальної дієти, заняття з логопедом, прогулянки. У будь-якому випадку трепанація черепа не дозволить відновити моторику і розумові процеси до досконалого рівня.
