Про те, що людина страждає одним з видів нав’язливих станів (або кількома), можна судити за наступними ознаками: хворого переслідують нав’язливі думки і спогади, що виникають необгрунтовані страхи і фобії, людина всупереч своєму бажанню вчиняє будь-які дії чи руху, його тягне до вчинення заборонених, часто протиправних діянь.
Причини виникнення неврозів нав’язливих станів
Всі види неврозів нав’язливих станів, або обсесивно-компульсивних розладів (від англ. obsession — «одержимість ідеєю» і compulsion — «примус»), — це психічні розлади, що визначаються стійкими навязчивостями (наприклад, у вигляді думок, уявлень, страхів тощо) і общеневротическими симптомами, описаними раніше.
Нав’язливості. Це різні психічні переживання, які мимоволі, непереборно виникають у свідомості, виявляються тяжкими і неприємними, стійко утримуються у переживаннях хворого і, незважаючи на розуміння їх хворобливості і чужості, недоступні позбавленню з допомогою вольових зусиль (тобто супроводжуються «боротьбою мотивів»).
Причиною виникнення неврозів нав’язливих станів є конфлікт суперечливих внутрішніх тенденцій (боротьба між бажанням і боргом, моральними принципами і особистими прихильностями). У цьому випадку особистість коливається у своєму виборі («не можу зважитися, але хочу»). Навіть якщо одна з тенденцій стає домінуючою, але продовжує зустрічати протидію іншого, створюються можливості для різкого посилення емоційного стресу і виникнення неврозу нав’язливих станів.
Також розвитку нав’язливих думок та страхів сприяють різні чинники ослабляють організм (перевтома, перенесені інфекції, інтоксикації) і особливості особистості.
У людей з тривожно-недовірливими рисами характеру невроз виникає легше.
Синдроми нав’язливих думок, сумнівів і спогадів
Одним з видів неврозів нав’язливих станів є нав’язливості у розумовій сфері (ідеаторні).
До них відносяться:
- невроз нав’язливих думок («думки-паразити») — болісні, безплідні роздуми, істотним чином порушують нормальний хід розумового процесу. Наприклад, нескінченне прокручування в голові якогось тексту (лічилки, уривку з пісні тощо), постійні роздуми на абстрактну тему («розумова жуйка» — що було б, якби земля була грушоподібної або трапецієподібної форми тощо), нав’язливий рахунок (аритмомания) — настирливе прагнення вважати і утримувати в пам’яті кількість пройдених кроків, зустрічних перехожих, стовпів, автомобілів. Також симптомом такого нав’язливого стану, як нав’язливі думки, є прагнення розкладати на окремі склади слова і фрази, підраховуючи їх;
- нав’язливі сумніви — невпевненість у правильності і закінченості вчинених дій, примушує багаторазово перевіряти зроблене (наприклад, сумніви в тому, що закрив двері, вимкнув газ тощо);
- нав’язливі спогади — мимовільне поява у свідомості образних детальних спогадів, зазвичай, про якому-небудь неприємну подію;
- нав’язливі подання — мимоволі виникають і не відповідають реальній дійсності яскраві, образні сцени неприємного, обтяжливого і болісного змісту (наприклад, можлива смерть в автокатастрофі тощо).
Синдроми нав’язливих страхів-фобій
Наступною групою неврозу нав’язливих станів є нав’язливі страхи — фобії (від грец. phobos — «страх») — ірраціональні, наполегливі страхи, які людина відчуває перед найрізноманітнішими об’єктами, видами діяльності, подіями і ситуаціями.
До нав’язливих станів страху відносяться:
- нозофобия — страх захворіти небезпечної або «непристойною» хворобою (канцерофобія — рак, сіфілофобія — сифілісом, снідофобія — Снідом, лиссофобия — сказ, кардиофобия — страх серцевого нападу тощо);
- фобофобии — нав’язливий страх повторення навязчивостей;
- танатофобія — страх смерті;
- мизофобия — боязнь забруднення (наприклад, людина, боячись підчепити інфекцію, постійно миє руки);
- клаустрофобія — страх закритих приміщень, що виражається, наприклад, у небажанні користуватися ліфтом, їздити в метро;
- агарофобия — боязнь відкритих просторів, нерідко позбавляє людей можливості самостійно переходити вулиці;
- оксифобия (айхмофобия) — невроз нав’язливого страху, що виникає при вигляді гострих предметів, наприклад ножа, із-за боязні завдати їм поранення собі або комусь із присутніх;
- антропофобия — страх натовпу (наприклад, боязнь впасти і бути розчавленим натовпом);
- гипсофобия (акрофобія) — страх висоти (наприклад, боязнь того, що може несподівано з’явитися бажання стрибнути з балкона, обриву, сходи).
Синдроми нав’язливих дій і рухів
Синдром нав’язливих дій (компульсия) – це ще один вид неврозів нав’язливих станів, який полягають у тому, що хворі всупереч своєму бажанню змушені здійснювати ті чи інші дії, розуміючи при цьому їх безглуздість.
Неврози нав’язливих дій діляться на дві групи:
1) прості нав’язливі дії — це самостійна група навязчивостей, які не поєднуються з фобіями, характеризуються мимовільним виконанням рухів, що здійснюються найчастіше автоматично (постійне одергивание одягу, мимовільне потирання рук, покусування губ, висмикування волосся тощо);
Жінці, одержимою страхами з приводу дітей, постійно здавалося, що якщо вони залишаться вдома одні, з ними обов’язково що-небудь станеться. Для власного заспокоєння вона, щоразу виходячи на вулицю, тричі закривала дверний замок і переступала через кожну другу сходинку.
2) невротичні ритуали (від лат. ritualis — «обрядовий») — більш складні види нав’язливих рухів і дій, які проводяться для захисту від очікуваного нещастя або для заспокоєння при нав’язливих сумнівів, фобіях. Зазвичай хворий не в силах подолати потреба у скоєнні ритуальних дій, хоча і усвідомлює їх безглуздість; виконання певного ритуалу супроводжується почуттям деякого полегшення, ослаблення первопричинной фобії.
Синдроми нав’язливих потягів
Четвертий вид нав’язливих станів – це нав’язливі потягу, які проявляються прагненням зробити непристойний або навіть небезпечний вчинок і зазвичай супроводжуються вираженою особистісною «боротьбою мотивів»:
- клептоманія — тяга до крадіжки без корисливої мети;
- дромоманія — схильність до бродяжництва;
- суицидомания — нав’язливий потяг до самогубства;
- піроманія — непереборна потреба в безглуздих підпалах.
Абстрактні і подібні неврози нав’язливих станів
За змістом неврози навящчивых станів діляться на отвлеченнее і образні:
- До абстрактним, байдужим навязчивостям відносяться: нав’язливий рахунок (аритмомания), пригадування непотрібних імен, термінів і т. п. однак не варто помилятися з приводу їх нешкідливості: за змістом вони байдужі, а от сам факт їх існування дуже навіть небайдужий.
- Образні нав’язливості характеризуються: важкою, інколи болісною для хворого змістом і відповідним емоційним фоном (постійне внутрішнє занепокоєння, тривожна напруженість).
Важливою, з практичної точки зору, різновидом подібних обсессий є контрастні нав’язливості, об’єктом яких часто стають найбільш близькі і дорогі для хворих люди, символи віри, щирі і глибокі прихильності. На цьому тлі з’являється страх втратити контроль над собою, зійти з розуму (хворі бояться повіситися, вистрибнути у вікно, нанести каліцтво близьким).
У цих випадках нав’язливості нерідко поєднуються з фобіями (страх гострих предметів — ножів, виделок, сокир як потенційних знарядь агресії і аутоагресії). Часто супроводжуються уникає поведінкою (наприклад, відходом з будинку) і ритуальними формами поведінки, які носять захисний характер. У глибоко релігійної людини під час церковних обрядів можуть виникнути богохульні думки.
Контрастні нав’язливості переживаються хворою людиною як чужі особистості, він внутрішньо протистоїть їм, всіляко намагається з ними боротися. Цей невроз може призводити до вираженої соціальної дезадаптації, аж до нездатність людини працювати.
