Зміст статті:
Перитонітом називають запалення очеревини, яке супроводжується загальною інтоксикацією організму. Захворювання вимагає невідкладної медичної допомоги. Ефективність лікувальних процедур в перші години після прояву симптомів — 90%, а на третю добу — всього 10%. Терапія не обмежується оперативним втручанням. Після перитоніту необхідно пройти курс відновлення черевної порожнини. Він включає в себе спеціальну дієту, профілактичні процедури, прийом антибактеріальних препаратів, дихальні вправи.
Що таке перитоніт
Перитоніт у перекладі з латинської означає «запалення очеревини». Під час захворювання запалюються парієтальний і вісцеральний листки, які покривають собою тканини і внутрішні органи черевної порожнини. Це відбувається тому, що кількість хвороботворних бактерій перевищує кількість, оболонка здатна нейтралізувати самостійно.
По локалізації перитоніт ділять на місцевий, поширений і тотальний. За типом рідини в черевній порожнині хвороба класифікують на гнійний, серозний, жовчний, каловий, фібринозний і геморагічний типи.
Найпоширеніші причини перитоніту:
- розрив внутрішніх органів;
- проникаючі травми живота;
- виразка;
- непрохідність кишечнику;
- онкологія.
Зазвичай запалення супроводжується різким болем в області живота, лихоманкою, нудотою, блювотою, напругою м’язів передньої черевної стінки. На початковій стадії з’являється стійкий парез кишечника і набряклість очеревини. При відсутності медичної допомоги в легенях відбувається застій крові, слабшає серцево-судинна система. В організмі запускаються незворотні процеси, які у більшості випадків призводять до смертельного результату. До них відносяться гіпокаліємія, адинамія, гіперкаліємія, гостра ниркова недостатність, порушення роботи головного мозку.
Щоб запобігти негативні наслідки, звертатися в клініку слід при первинних симптомів перитоніту. Точний діагноз встановлюється після вивчення клінічної картини, проведення лабораторного аналізу крові та рентгеноскопії черевної порожнини в терміновому порядку.
Методи терапії
Лікування перитоніту на будь-якій стадії проводиться тільки хірургічним шляхом. Операція передбачає повне видалення пошкоджених тканин і органів. Всі етапи втручання:
- оперативний доступ до черевному простору;
- новокаїнова блокада зон з високою сукупністю рецепторів;
- усунення або ізоляція джерела перитоніту;
- санація порожнини;
- декомпресія кишечника;
- дренування очеревини;
- ушивання рани.
Під час процедури очищення з черевної порожнини видаляються залишки шлункової кислоти, гною, лімфи і вмісту кишечника. Потім область обробляється антисептичним розчином.
Від якості санації очеревини залежить ефективність наступних етапів терапії і перспектива одужання.
Післяопераційний період
Ведення післяопераційного періоду при перитоніті включає:
- корригирующую терапію;
- парентеральне харчування;
- профілактику та лікування дихальних шляхів;
- профілактику та лікування серцево-судинної системи;
- купірування больового синдрому;
- антибактеріальна терапія;
- детоксикація організму.
Також призначаються процедури з корекції порушення гомеостазу, усунення парезу кишечника та токсичної енцефалопатії. При відсутності або неправильному проведенні перерахованих заходів висока ймовірність виникнення післяопераційного перитоніту.
Найчастіше післяопераційний перитоніт зустрічається в акушерській практиці і має негативну статистику. Число смертей під час повторного втручання досягає 30%.
Основні цілі та заходи реабілітаційного періоду
Період реабілітації починається відразу після операції. Цей процес достатньо довгий. Основна його мета — відновлення водно-електролітних втрат і нормалізація роботи пошкоджених внутрішніх органів.
Коригуюча терапія
В організм вводиться концентрований розчин глюкози з калієм. Дорослій людині на добу потрібно 16-18 г сухої речовини. Також у вигляді крапельниць призначають сольові розчини з низьким вмістом натрію, білкові препарати, розчин глюкози з новокаїном для поліпшення циркуляції крові, високомолекулярні колоїди для створення тиску плазми.
Парентеральне харчування
На другу добу після операції пацієнтові вводять живильні речовини шляхом внутрішньовенної інфузії. Добова норма становить 2000-2500 ккал і 40-100 г білка. Щоб отримати загальний обсяг харчування на добу, до норми потрібно додати 1,5 літра втрат за попередню добу. Якщо даних немає, то обсяг розраховується виходячи з 50-60 мл на кг ваги.
Профілактика та лікування серцевої недостатності
Основне завдання цього етапу терапії — поліпшити мікроциркуляцію ниркового і печінкового кровотоку. В кров вводяться серцеві глікозиди, блокатори, нітрати та дезагреганти.
Нормалізація роботи дихальної системи
При необхідності проводиться штучна вентиляція легенів. Тривалість може змінюватись від 1 до 10 днів, залежно від тяжкості стану пацієнта.
Додатково до перерахованих процедур проводиться медикаментозна терапія на основі високих доз анальгетиків, калію, гепарин. Препарати сприяють усуненню больового синдрому, ендотоксінового шоку, парезу кишечника.
Терміни відновлення і запобіжні заходи
Дозволені продукти після операції
Повне відновлення після перенесеного перитоніту черевної порожнини займає кілька місяців. На термін впливає ступінь інтоксикації, своєчасність надання медичної допомоги, ефективність терапії та індивідуальні особливості організму. Щоб прискорити процес реабілітації, слід дотримуватися простих рекомендацій:
- Регулярно використовуйте післяопераційний бандаж. Пристрій попереджає поява грижі, мінімізує навантаження на черевну порожнину.
- Притримуйте здорової та збалансованої дієти. М’ясо, молочні продукти, борошняні вироби вводите поступово.
- Добова норма раціону під час відновлення становить 2500-3000 ккал.
- Уникайте вживання копченої, гострої, маринованої їжі та продуктів з високим вмістом клітковини. Повністю виключіть алкоголь, газовані напої, шоколад і солодощі.
- Пийте більше трав’яних відварів. Наприклад, при проблемах з черевною порожниною корисний шипшина.
- Легка зарядка після перитоніту, ходьба на свіжому повітрі і дихальні вправи допоможуть швидше прийти у форму і поліпшити роботу органів черевної порожнини.
- Підняття тягарів і надмірні фізичні навантаження після перитоніту заборонені.
- Щодня оглядайте рану, стежте за чистотою пов’язки і ступенем її промокання.
Не забувайте про стандартні запобіжні заходи. Ретельно мийте руки, особливо під нігтями і між пальцями. Під час діалізу дотримуйтесь стерильність. Щодня обробляйте ділянку шкіри, який вводять катетер, антисептиком. Уважно стежте за діалізної рідиною і повідомляйте лікаря про зміни розчину.
