ВІЛ-інфекція: симптоми, шляхи передачі, профілактика, діагностика

ВІЛ інфекція: симптоми, шляхи передачі, профілактика, діагностикаУ ХХ столітті людство перемогло натуральну віспу, яка в минулі часи наводила жах і у випадку виживання залишала на обличчі і тілі свої сліди.

Але натомість ми отримали щось грізне, з чим борються найсвітліші уми, і що названо чумою двадцятого століття – ВІЛ/СНІД.

Основні шлях зараження добре відомий і вивчений – це незахищені статеві контакти, використання шприців або інструментів, заражені вірусом, а також при переливанні крові.

Від вагітної матері інфекція може передатися і плоду, також дитина може отримати її з молоком.

В чому ж суть?

Вперше, мабуть, у своїй історії людство зіткнулося з вірусом, що вражає імунітет, а саме CD4+T-лімфоцити та інші клітини імунної системи. Після зараження починається масштабна загибель цих клітин, вони самі програмує себе на загибель або безпосередньо руйнуються вірусом.

Також інфіковані клітини можуть знищуватися своїми ж CD8+ Т-лімфоцитами. Кількість імунокомпетентних клітин поступово падає, а коли рівень досягає критичного, то на перший план виходить захворюваність, спричинена умовно-патогенними мікроорганізмами (у нормі вони не викликають ніякого захворювання).

На жаль, захворювання не можна вилікувати, але можна призупинити його протягом і прогрес, для цього варто приймати антиретровірусну терапію, яка зупиняє розмноження вірусу і тим самим не дасть організму перейти в стадію СНІД (Синдром Набутого Імунодефіциту).
Ціна такого лікування висока, але саме з його допомогою можна зупинити прогрес.

Хто він, цей дивний вірус і яка його історія?

ВІЛ інфекція: симптоми, шляхи передачі, профілактика, діагностикаТільки за допомогою електронного мікроскопа людському оку відкрився вірус, була описана його структура.

На думку вчених, він циркулював в популяції мавп в Африці, південніше Сахари, а на початку минулого століття вірус отримав чоловік. Вперше ж про захворювання, на тлі якого відбувався бурхливий сплеск умовно-патогенних мікроорганізмів, задумалися в 1981 році, тоді і була написана перша стаття.

У 1982 році запропонували відомий термін СНІД або його не менш відомий американський аналог – AIDS. А в 1983году вчені помітили дивну захворюваність саркомою Копоши, якою страждали в основному чоловіки нетрадиційної сексуальної орієнтації в США.

Відкриття, яке перевернуло медицину, зробили, незалежно один від одного інститут Пастера у Франції (Люк Монтаньє) і Національний інститут раку США (Роберт Галло), вони відкрили світові вірус, який пізніше став викликати справжній жах.

Фази хвороби

Перше з чого починається хвороба – це стадія ВІЛ, яка викликається вірусом імунодефіциту людини, кінцевим етапом є СНІД.

Від першої до останньої стадії може пройти від 9 до 11 років, відомі випадки і 20 і більше років. Але це при повній відсутності лікування, якщо воно розпочато і як можна раніше, то людина може прожити хоч до старості, але приймаючи препарати.

Група ризику

Є групи ризику по зараженню вірусом, до першої відносять групу підвищеного ризику.

Це особи, які вживають наркотики, частіше ін’єкційні і використовують для цього один шприц або посуд. Також особи, які незалежно від орієнтації практикують оральний або вагінальний секс і, не застосовуючи при цьому контрацептивів. Є й категорія людей, яка свідомо прагне заразитися виключно як своїх статевих партнерів вибирають хворих.

Зараження може відбутися при переливанні неперевіреної крові від донора. Заразитися також можуть і лікарі, під час виконання своїх професійних обов’язків (саме ця обставина може стати причиною відмови в наданні допомоги і не переслідується за законом).

Контингент ризику складають особи з венеричними захворюваннями, жінки або чоловіки «легкої» поведінки і їх клієнти.

Ніколи не можна заразитися

Вірус не передається при поцілунках, рукостисканні, користуванні загальною посудом, рушником, басейном туалетом.

Останнім часом поширене таке явище як ВІЛ тероризм, коли людей колють нібито інфікованим шприцом. Це помилка, адже у зовнішньому середовищі вірус не стійкий (у наркоманів проходить мало часу від однієї ін’єкції до іншої і вони заражаються), в цьому ж варіанті голка добре провітрюється, але в разі уколу до лікаря звернутися варто, ускладнення також можуть бути, адже голка не стерильна. Як показало спеціальне лабораторне дослідження, при випадковому уколі ймовірність інфікування становить 0,03-0,3%

Хвороба не небезпечна, якщо не відбувається статевого контакту або контакту крові хворого з кров’ю здорової людини, а через неушкоджену шкіру вірус проникнути не може.

Симптоми ВІЛ-інфекції

ВІЛ інфекція: симптоми, шляхи передачі, профілактика, діагностикаЯкщо не лікується, то імунна система може протриматися близько 10 років, за які лімфоцити постійно знижуються.

В кінцевому підсумку відсутність імунітету і є причиною загибелі людини. Період від моменту зараження до появи в крові антитіл складає від кількох тижнів до одного року, у людей, яких імунітет і так ослаблений цей період скорочується до півроку.

Симптоми ВІЛ-інфекції починається з продромального періоду чи стадії первинного інфікування, становить вона до одного місяця. У людини вона проявляється підвищенням температури до 38 градусів, кропив’янкою (почервоніння шкіри), стоматитами (запалення слизистої оболонки порожнини рота), збільшуються лімфатичні вузли, вони до того ж болючі.

Перше, про що думає лікар в цей період – інфекційний мононуклеоз, під маскою якого все відбувається. У самому кінці цього періоду з’являється мінімальна кількість антитіл.

Латентний період становить від 5 до 10 років, і єдине, що свідчить про нього – збільшені, щільні лімфатичні вузли, які не болять. Такий стан носить назву лімфоаденопатії.

В результаті при відсутності відповідного лікування розвивається стадія преснід, тривалість якої становить від року до двох і саме в неї пригнічується клітинний імунітет остаточно. Хворих турбує герпес (див. як лікувати герпес на губах ), який довго не гоїться, виразки слизової оболонки рота, статевих органів. На мові розростаються сосочки (лейкоплакія), такий стан носить назву «волокнистого мови». Неодмінним супутником цієї стадії є кандидоз (молочниця). Розвивається вона на слизовій порожнини рота, статевих органів.

Все закінчується стадією СНІД, тривалість якої становить від року до двох. Організм повністю беззахисний, прогресують всілякі інфекції та пухлини.

Грип, герпес, туберкульоз, у тому числі й пташиний, менінгіт, енцефаліт, сальмонельоз, найпростіші, грибки, і це не повний список того, що може розвиватися (в тому числі одночасно) в одному організмі. Приєднується саркома Копоши і злоякісний пухлинний процес.

Діагностика ВІЛ-інфекції

ВІЛ інфекція: симптоми, шляхи передачі, профілактика, діагностикаНа підставі клінічних проявів захворювання можна лише запідозрити, а от остаточну «крапку» в діагноз може поставити тільки лабораторний аналіз крові.

Метод досить простий – виявлення антитіл до вірусу. Виявити їх можна по закінченні 3 місяців, остаточний висновок можна отримати через пів року після передбачуваного зараження.

На стадії СНІД кількість антитіл знижено. А ось безпосередньо після зараження розвивається «період серонегативного вікна», коли антитіл просто немає, але це не означає, що можна розслабитися. У цей період людина особливо небезпечний, адже він може заражати інших.

Обстеження проводиться абсолютно БЕЗКОШТОВНО, як і сама консультація фахівця центру з профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД. Для того що б контролювати своє здоров’я рекомендується з метою профілактики здавати кров на аналіз не рідше одного разу на півроку. Якщо показники імунітету погіршилися або мало місце вірогідне зараження, проводиться прийом антиретровірусної терапії, яка також проводиться БЕЗКОШТОВНО і доступна повсюдно.

Як лікувати ВІЛ?

Відповідь на це питання дати важко, точніше не можливо, адже ліків, які позбавлять організм від вірусу просто немає.

Але це не означає, що лікарі абсолютно нічого не можуть, є препарати, які допоможуть зупинити прогресування хвороби і перехід стадії ВІЛ в стадію СНІД, а людина приймає препарати може жити повноцінно. Приймаючи препарати можна прожити довге і щасливе життя, але схему лікування варто коригувати зі своїм лікуючим лікарем, адже через пару років вірус мутує і набуває стійкість.

Всі відомі схеми лікування можуть рано чи пізно стати не ефективними, але також може бути індивідуальна непереносимість пацієнтом тих чи інших препаратів. Але не варто впадати у відчай, наука не стоїть на місці і сьогодні людей із захворюванням, приймаючи постійно лікування, може прожити стільки ж як і якщо б він був повністю здоровий. Важливе значення має немедикаментозне лікування. Воно полягає в правильному і здоровому харчуванні, повноцінний сон, профілактики стресів, надмірного перебування на сонці та ведення здорового способу життя.

Також не рідше ніж 2-4 рази в рік необхідно контролювати свій стан у фахівця.

Профілактика зараження ВІЛ-інфекцією

ВІЛ інфекція: симптоми, шляхи передачі, профілактика, діагностикаТут все виглядає банально, важливо що б кров або біологічні рідини хворого людини не потрапили в організм здорової.

В інструкції для медпрацівників, які отримали поранення при наданні допомоги ВІЛ-інфікованій сказано – противірусну профілактичне лікування потрібно почати не пізніше 72 годин з моменту поранення.

По можливості варто користуватися одноразовим і найголовніше стерильним інструментарієм, одноразовими шприцами. Статеві контакти мають бути максимально захищені презервативом, який не має пошкоджень. Якщо ж презерватив прорвався, контакт вважається незахищеним і варто звернутися до фахівця.

У матері хворої на ВІЛ може народитися абсолютно здорова дитина, але в такому випадку варто повністю відмовитися від природного вигодовування, а розродження здійснювати шляхом операції кесаревого-перерізу.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: