Процедура підбору комплексу заходів при раку передміхурової залози передбачає максимально точне визначення стадії його розвитку.
Для цієї хвороби характерно місцеве розростання пухлини протягом декількох років, але в підсумку вона виходить за межі простати. Поширення відбувається инвазивно (в навколишні тканини), лімфатичних шляхом і через кров (стадія метастаз).
За допомогою яких процедур визначають стадію хвороби?
- Пальцеве дослідження через пряму кишку
- Визначення рівня ПСА (простатоспецефического антигену)
- ТРУЗД (трансректальне узд)
- МРТ простати за допомогою ректального зонда
- МРТ хребта і кісток скелета
- КТ органів живота та малого тазу
- Хірургічне втручання з метою дослідження лімфатичних вузлів малого тазу на наявність метастаз
Характеристика систем стадіювання раку простати
При визначення стадії раку простати враховують наступні показники:
1) Розміри пухлини і ступінь розповсюдження за межі передміхурової залози. У цьому ключі постановка діагнозу проводиться по системі TNM.
2) Ступінь агресивності раку. Визначається за шкалою Глісона.
3) Рівень ПСА в крові пацієнта.
Система TNM складається з 3 показників:
T – величина найбільшою пухлини
- T1 (c індексами a, b або c) – пухлина виявлена тільки під час хірургічного втручання.
- T2 — пухлина знаходиться в межах передміхурової залози. Індекс a – рак вразив менше половини однієї з часток простати, b– більше половини, c – обидві частки.
- T3 – пухлина вийшла за межі простати. T3a – без ураження сім’яних пухирців, T3b – поширилася на насінні бульбашки.
- T4 – рак виявлений на прилеглих органах, але не на насінних бульбашках.
N – наявність раку в лімфатичних вузлах
- N0 – немає.
- N1 – метастази є.
M – поширення метастазів
- M0 – метастази не виявлені.
- M1 – метатстазы є (a – у віддалених лімфовузлах, b – в кістках, c – в органах).
Класифікація Глісона
Класифікація Глісона передбачає аналіз відмінностей ракових клітин тканин передміхурової залози від нормальних і оцінку двох найбільших пухлин простати.
Чим більше ракові клітини відрізняються від нормальних, тим вищий бал отримує пухлина (в межах 5). Склавши оціночні бали аналізів 2 пухлин, можна отримати суму Глісона:
— до 6 балів – менш злоякісні пухлини;
— 7 – пухлини середньої злоякісності;
— 8-10 – вища ступінь злоякісності.
Отримані бали дають можливість спрогнозувати перебіг хвороби та визначити її характер .
Стадії раку передміхурової залози та методи лікування
На основі застосовуваних систем аналізу раку простати виділяють 4 основні стадії хвороби. Кожній відповідають свої способи лікування.
1) стадія характеризується наявністю маленьких, повільно розвиваються пухлин, можуть не викликати симптомів або ж викликати досить слабкі, що не відрізняються від ознак доброякісної пухлини. З цієї причини хворобу виявляють випадково, під час обстеження на предмет наявності аденоми.
Лікування раку на цій стадії проводиться на основі вичікувального спостереження або припускає використання інших методів – видалення простати (радикальна простатектомія), брахітерапія (локальна або внутрішньотканинною променева терапія), зовнішнє опромінення.
Чи існують ризики даних методів? Як і при загальних великих операціях, при простатектомії можливо кровотеча, утворення тромбів в ногах, інфекція. В якості побічних ефектів можуть проявитися імпотенція і нетримання сечі.
2) стадія характеризується наявністю пухлини в межах передміхурової залози, але з ризиком поширення її далі. Клінічних проявів хвороби ще немає, але при медичному огляді може бути виявлений вузол. Біопсія залози показує наявність ракових клітин.
Лікування можливо з допомогою видалення простати (часто з лімфовузлами тазу), брахітерапії, зовнішнього опромінення, поєднання двох попередніх методів, кріохірургії, гормональної терапії.
Кріохірургія – це заморожування хворого ділянки тканини, в результаті чого вона гине. Процедура не вимагає великого хірургічного втручання, післяопераційний період протікає досить легко.
Можливі ускладнення після кріохірургії – нетримання сечі (1%), еректильна дисфункція, що виникає через пошкодження при заморожуванні статевих нервів.
3) стадія раку простати означає поширення пухлини за межі залози без ураження прямої кишки, сечового міхура, лімфовузлів.
На цій стадії з’являються клінічні ознаки хвороби: слабке сечовипускання при досить сильних позивах, викликана цим необхідність тужитися, наявність крові в сечі, часте сечовипускання вночі, еректильна дисфункція, інфекції сечовивідних шляхів, набряки, утворення каменів у нирках.
Лікування раку III стадії передбачає застосування комплексного підходу: простатектомії, призначення курсу хіміотерапії і препаратів, що пригнічують тестостерон. Рідше використовують променеву терапію. Можливе застосування виключно гормональної терапії.
Що являє собою цей метод? Власне, це «анти-гормональне лікування. Суть його полягає у блокуванні вироблення тестостерону наступними способами:
— видалення яєчка;
— тимчасова або хімічна кастрація;
— призначення антиандрогенных препаратів;
— естрогенна терапія;
— застосування антагоністів ЛГРГ.
Гормональна терапія як самостійний засіб призначається в разі, якщо інші методи лікування не допомагають.
Можливі ускладнення: збільшення маси тіла, втрата м’язової маси, гінекомастія, погіршення пам’яті, розвиток цукрового діабету, імпотенція.
На IV стадії раку хвороба вражає віддалені органи. Метастази поширюються в кістки і легені. Відбувається посилення симптомів, до них може приєднатися кахексія (прогресуюче зниження ваги), виснаження організму.
Лікування на цій стадії спрямована на полегшення симптомів і включає гормональну терапію, зовнішнє опромінення, видалення простати, хіміотерапію.
Рецидив раку передміхурової залози означає неповне одужання або повернення хвороби. В такому випадку, зазвичай підбирають новий спосіб лікування, відмінний від застосованого раніше.
Крім поширених способів лікування раку є і експериментальні, що знаходяться на стадії розробки, але вже дають позитивний ефект. Можливо, незабаром хвороба, досі психологічна тільки страх, перестане бути невиліковною.
