Вузли в щитовидній залозі: чим небезпечні і як лікувати, які причини викликають їх у жінок

Останнім часом вузли в щитовидній залозі діагностуються дуже часто. Приблизно у 40 % пацієнток з гінекологічними проблемами запального характеру є подібні ознаки патології. Перед тим, як лікувати вузли в щитовидній залозі, потрібно переконатися в тому, що це доброякісні новоутворення. Після цього потрібно знайти грамотного лікаря, який розповість, що робити при виявленні вузли в щитовидній залозі, щоб не заподіяти шкоди своєму здоров’ю. Важливо розуміти, чому утворюються вузли в щитовидній залозі і яким чином це захворювання пов’язане з аутоімунними процесами. Дуже часто по неграмотності докторів пацієнткам ставлять неправильні діагнози і нагнітається атмосфера страху. Насправді є аспекти того, чим небезпечні вузли в щитовидній залозі, але в основному негативні прогнози сильно перебільшені. Вузли відмінно піддаються лікуванню з використанням методу гірудотерапії.

Причини виникнення вузлів у щитовидній залозі

Від роботи щитовидної залози залежать інтенсивність обміну речовин в організмі, регуляція мінерального обміну. При цьому важливо не просто оцінити вираженість захворювання органу ендокринології, але і виявити його причини. З цією метою бажано провести обстеження органів і систем, розширений біохімічний аналіз крові, виявлення та лікування супутніх захворювань. Приховані (латентні) захворювання ендокринної системи проявляються, як правило, такими симптомами, як підвищена дратівливість, пітливість, втрата ваги, неспокій або, навпаки, швидкий набір веба при дієтичному раціоні харчування.

Такі речі бувають при видаленні матки, яєчників, аутоімунному тиреоїдині та інших тироїдних дисфункціях. Обов’язково потрібно постаратися максимально насадити роботу ендокринної системи — працюємо за всіма пунктами комплексного відновлення, особливо важливі фітотерапія і прийом чаги.

Вивчаючи можливі причини виникнення вузлів у щитовидній залозі бажано зробити аналіз крові на маркери вірусних, бактеріальних інфекцій і паразитарних інвазій. Це часто дозволяє виявити причину вузлів у щитовидній залозі на фоні виникнення аутоімунного тиреоїдиту і призначити цілеспрямоване лікування. Також треба здати аналіз крові на маркери вірусних гепатитів — вони трапляються саме при виникненні аутоімунного тиреоїдиту, і багато вчених схиляються до думки, що вони його і викликають, це дозволить працювати над причиною захворювання. Ультразвукове дослідження щитовидної залози з визначенням динаміки стану щитовидної залози також треба проводити через місяць після закінчення кожного курсу гірудотерапії (краще на 5-7-й день від початку критичних днів).

Наявність дифузних вузлів у щитовидній залозі у жінок

Будь-які вузли в щитовидній залозі у жінок є сигналом до того, щоб провести повне гінекологічне обстеження. Пам’ятайте, що у 100% пацієнток з наявністю вузлів у щитовидній залозі анамнез буває обтяжений урогенітальними інфекціями і різною мірою активності хронічними запаленнями в репродуктивній системі.

По-друге, приблизно в 60% випадків після лікування сальпингоофоритов, ендометритів, ерозій і поліпів шийки матки, бартолинитов, вагінітів та ін., ліквідації дисменорей і супутніх захворювань (холецистити, гепатити, панкреатити, коліти та ін) відзначена часткова або повна регресія вузлів у щитовидній залозі без будь-яких безпосередніх впливів на неї і без призначення гормонів. Дифузні вузли в щитовидній залозі на фоні запальних захворювань в порожнині малого тазу в значній мірі обтяжують клінічну картину, призводить до погіршення самопочуття пацієнтки.

Лікування вузлів у щитовидній залозі

Порушення функції щитовидної залози успішно виліковуються одними і тими ж методами незалежно від гіпо-, нормо – або гіперфункціональних розладів. Відзначено позитивний ефект після приставки п’явок на яремну ямку і у хворих з тиреотоксикозом, і з гипотиреоидными проявами, і з еутиреоїдним зобом.

Що стосується вузлів у щитовидній залозі, при роботі у складі комплексного лікування вони чудово піддаються розсмоктуванню. Навряд чи ендокринолог вам про це розповість — для цього треба практикувати і постійно навчатися як трудотерапевт, але це правда. Через місяць після кожного тримісячного курсу лікування вузлів у щитовидній залозі робіть УЗД для спостереження над процесом. Кожен раз — спочатку загальний курс, тільки потім кілька постановок на щитовидну залозу. Не чекайте швидких результатів — відновлення ендокринної системи непроста річ, зате це позитивно позначиться на здоров’ї організму в цілому. Розсмоктування вузлів зазвичай починає фіксуватися на УЗД з другого курсу. Працюйте стільки курсів лікування вузлів у щитовидній залозі (з перервами), скільки потрібно для зникнення вузлів. Супутні діагнози також почнуть зникати — практично все у нас «зав’язано» на гормональній системі.

Після закінчення загального курсу ще раз поставте по 1-2 п’явку на яремну ямку (поглиблення внизу шиї), підшлункову залозу, ще раз на щитовидну залозу, середину грудей і приблизну точку між серединою грудей і яремної ямкою. Також важливі 6-7-й шийні хребці і взагалі шийний відділ — перевірте всю спину, щоб уникнути защемлень, гриж і протрузій — всі органи ендокринології пов’язані з хребетним стовпом, і ви повинні бути впевнені, що там немає проблем. В іншому випадку звертайтеся зі знімками в найближчий центр Бобира або Бубновського — у них чудові результати відновлення хребта без операбельного втручання.

Лікування пацієнтів з ураженнями щитоподібної залози проводиться, як правило, або з допомогою гормонів, або хірургічним шляхом. Обидва методи не надто привабливі, тим більше, що в післяопераційному періоді широко застосовуються ендокринні препарати. Призначення йодовмісних засобів хворим ендемічним зобом при дефіциті йоду в крові не враховує того факту, що баланс останнього може бути порушений внаслідок посиленого виведення печінкою чи нирками або зниження всмоктування в тонкому кишечнику. При призначенні лікування хворим з порушеними функціями щитовидної залози не приймається до уваги і те, що діяльність щитовидної залози регулюється гонадотропними гормонами гіпофіза і тиреотропным гормоном, який є регулятором секреції пролактину, тобто тісно пов’язана з функцією статевої сфери.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя