Хімічний опік ока відноситься до екстрених ситуацій, що виникають в результаті контакту органу зору з різними агресивними речовинами. Як говорить статистика, подібні поразки складають приблизно 10% від усіх травм очей та в деяких випадках призводять до зниження гостроти зору і навіть до сліпоти.
Характер тяжкості ушкоджень має пряму залежність від типу впливає речовини, його об’єму і концентрації, а також температури та тривалості контакту. Крім того, на тяжкість впливає вік потерпілого і спосіб лікування. Приміром, у дітей опіки протікають значно важче.
Ступеня хімічних опіків очей – з 1-ої по 5-ю
Всього відомо 5 ступенів тяжкості, з яких 1 ступінь хімічного опіку очі найлегша, а 5-я, відповідно, найважча.
Виділяють дві групи хімічних уражень очей: перша пов’язана з попаданням в орган зору кислот, а друга – лужних розчинів.
Кислотні опіки не такі небезпечні. Як правило, вони викликають більш легкі наслідки, ніж луги. Справа в тому, що кислоти приводять до коагуляції (тобто до згортання) білків, завдяки чому формується обмежений струп (корочка), і подальше більш глибоке руйнування тканин не відбувається.
Таким чином, кислоти викликають пошкодження переважно передніх відділів органа зору: як правило, це хімічний опік рогівки ока. Винятком є, мабуть, лише концентрована азотна, а також сірчана і плавикова кислоти, здатність яких до проникнення досить висока.
Порівняно з попередньою групою опіки лугами набагато більш небезпечні. При дії таких речовин не відбувається утворення струпа, в результаті пошкодження охоплюють не тільки зовнішні, але і внутрішні елементи ока. При цьому уражаюча дія, що полягає у розвитку вологого некрозу (омертвіння) тканин, може тривати кілька діб.
Симптоми хімічного опіку очей (фото)
До початкових проявів хімічних опіків відноситься поява сильного болю на тлі почервоніння очей та сльозотечі. У потерпілого відзначається затуманення погляду і світлобоязнь. Виникає відчуття чужорідного тіла в оці. На оточуючій шкірі можуть з’явитися пухирі. Повіки часто неможливо відкрити.
Протягом декількох чалова або доби розвиваються досить серйозні наслідки хімічного опіку ока.
Насамперед, до таких ускладнень відноситься зниження гостроти зору. Це може відбуватися із-за дефектів епітелію рогівки, а також може бути наслідком її помутніння або підвищеного сльозотечі. Примітно те, що відразу після травми зір може залишатися гарним. Проте з часом наслідки можуть наростати і призвести до значної втрати функції зору.
Як видно на фото, хімічні опіки очей характеризуються гіперемією і набряком кон’юнктиви. Ці запальні прояви можливі навіть при незначних пошкодженнях. В залежності від діючого агента може змінитися колір сполучної оболонки. Так, наприклад, при попаданні в очі хромової кислоти кон’юнктива стає коричнева, а в разі дії азотної кислоти – набуває жовтуватий відтінок.
Так звана перилимбальная ішемія, а просто кажучи збліднення, що розвивається при хімічних опіках ока, в прогностическом плані є важливим показником майбутнього характеру відновлення рогівки: чим більше вона виражена, тим більш несприятливий прогноз.
Можливий розвиток запалення переднього відділу ока. Як правило, воно більш виражено при лужних ушкодженнях. На тлі цього цілком можна чекати і формування підвищення внутрішньоочного тиску.
При опіках майже завжди відбувається утворення дефектів епітелію рогівки, ступінь вираженості якого варіюється від точкових ділянок до повної відсутності епітелію. Ця очна структура стоншується і якщо здатності до регенерації знижені, то може навіть розвинутися її перфорація.
Помутніння рогівки при опікових ушкодженнях оцінюється за 5-ма ступенями: від прозорого до повного помутніння.
І нарешті, при хімічних опіках може статися рубцювання шкіри повік і кон’юнктивальної поверхні, що викликає серйозні проблеми, якщо стає перешкодою правильного закриття очної щілини, наражаючи тим самим очей подальшого пошкодження.
В якості вторинних ускладнень при хімічних опіках ока може розвинутися глаукома або катаракта. Також може статися рубцювання кон’юнктивальної порожнини і навіть субатрофия (а іншими словами повільна загибель) очного яблука.
Що слід робити при хімічному опіку очей
Допомога при хімічних опіках очей включає в себе як терапевтичні так і хірургічні методи, та реабілітацію. Основна мета – максимально зберегти зір потерпілого. Так що ж слід робити при хімічному опіку очей, щоб уникнути незворотних наслідків?
Для початку необхідно видалити пошкоджуючий агент. Адже в тому випадку, якщо фрагменти чужорідних речовин залишаються в оці, вони продовжують і будуть продовжувати виділення хімічної речовини, що означає одне – опік буде тільки посилюватися.
Мабуть, єдиним методом тут буде безпосереднє рясне промивання. Необхідно пам’ятати, що, якщо у людини хімічний опік ока, перша допомога повинна бути саме така. При цьому по можливості для зменшення блефароспазму очей слід знеболити місцевими анестетиками.
В ідеалі промивання повинно здійснюватися стерильним збалансованим розчином (наприклад, фізіологічним розчином або розчином Рінгера). Але якщо під рукою немає, то можна скористатися і звичайною водою.
При хімічних опіках очей слід проводити контроль запалення, оскільки воно не тільки гальмує відновлення цілісності, але і збільшує ризик формування виразок рогівки. Для цього використовують стероїдні препарати у вигляді крапель, а також цитрат або аскорбінову кислоту, які змінюють обмін кальцію в зоні опіку, сприяють регенерації рогівки.
Чим лікувати хімічний опік очей: краплі і клей
Тут варто сказати, що при будь-якому захворюванні органу зору і зокрема при хімічному опіку очей краплі є найбільш доцільною лікарською формою, т. к. вводяться безпосередньо в те місце, де ліки повинне діяти.
Прискорення відновлення поверхні ока також є важливим моментом лікування. При цьому хороший ефект дають препарати штучної сльози, адже після фази збільшення слезообразования при опіках в подальшому відбувається зменшення вироблення сльози, а сухий очей заживає гірше.
Для прискорення відновлення очі також використовується аскорбінова кислота у крапельному вигляді.
Проте хороший ефект дають не тільки краплі для лікування хімічного опіку ока. Зокрема, при невеликих пошкодженнях тканини рогівки для її відновлення може бути застосований спеціальний цианоакрилатный клей. А з хірургічних методів з цією метою можна застосовувати тимчасове покриття амніотичної мембраною або частково видалити омертвілі ділянки сполучної оболонки і поверхневого шару рогівки.
Варто також зазначити, що при відсутності епітелію рогівки орган зору схильний до дії інфекцій. Тому не зайвим буде подумати не тільки про те, чим лікувати хімічний опік ока, але також і про профілактику інфікування. З цією метою вже на початкових етапах зазвичай використовують місцеве застосування антибактеріальних засобів.
У разі якщо у потерпілого розвинулося підвищений внутрішньоочний тиск, цілком обґрунтованим буде використання засобів, що блокують вироблення внутрішньоочної рідини. При відсутності ефекту можна розглянути питання про антиглаукомних операцій.
Важкі хімічні ураження, як правило, характеризуються тривалими і значно вираженими відчуттями болю. Тому лікування хімічного опіку ока повинен входити і контроль больового синдрому.
З хірургічних методів лікування з метою відновлення зорових функцій застосовна наскрізна або часткова кератопластика, при одночасному видаленні катаракти (у разі, коли це необхідно) або кератопротезування.
