До кропивниці (інакше уртикария) прийнято відносити досить велику групу захворювань, які мають в якості головних клінічних симптомів висипання на шкірі, здатні зникати і поновлюватися, що супроводжуються свербінням і почервонінням. Уражені ділянки можуть деколи сягати по протяжності десятків сантиметрів, поширюватися на багато частин тіла (генералізована кропив’янка).
Гостра форма захворювання, як правило, є результатом алергічної реакції і рідко триває більше 10-15 днів. Хронічної ж називають кропив’янку, продовжується від декількох тижнів до декількох років, причому в цій формі можуть наступати періоди ремісії (затухання хвороби) і рецидивів. Середня тривалість хронічної кропив’янки становить від 3 до 5 років.
Залежно від періодичності хронічну кропив’янку поділяють на рецидивуючу (зміна ремісій і рецидивів) і персистируючу генералі (свіжі висипання змінюють загоюються), коли на шкірі постійно присутні ознаки хвороби.
Фактори, що провокують захворювання
Зміст статті
- 1 Фактори, що провокують захворювання
- 2 Які можуть бути причини для цього захворювання?
- 3 Механізм розвитку
- 4 Діагностування та лікування
- 4.1 Популярна триступенева схема діагностування.
- 5 Лікування та профілактика
Найчастіше хронічна форма є наслідком інших захворювань — інфекційних, системних, аутоімунних (аутоімунна кропив’янка). Однак нерідкі випадки, коли встановити точні причини виникнення хвороби не видається можливим.
З цього приводу існує ряд теорій, зокрема про те, що провокує розвиток захворювання збій імунної системи, викликаний стресом будь-якого роду. Для хронічної кропив’янки характерне спонтанне поява симптомів без видимих причин. Однак чимало пацієнтів, які звернулися з цього приводу до лікаря, згадують в якості причини стресові життєві ситуації, вірусні захворювання, зміну місця проживання з переїздом в іншу кліматичну зону, прийом ліків.
Для цієї форми хвороби характерні циклічні прояви симптомів, наприклад, сезонне загострення або загострення в певні дні менструального циклу у жінок.
Для успішного лікування хронічної кропив’янки необхідно знати і фактор, що спровокував симптоми, і причини її виникнення.
Які можуть бути причини для цього захворювання?
На сьогоднішній день медики виділяють кілька причин і, відповідно, механізмів розвитку:
1.Інфекційні захворювання (10-20%) вірусного, бактеріального та паразитарного походження, зокрема глистні інвазії.
Результати практичних спостережень і досліджень доводять, що тривале існування в організмі інфекції або інвазії веде до підвищення в крові рівня речовин, які стають причинами розвитку захворювання. А різні зовнішні фактори: медичні препарати, холод, пилок рослин, зміна клімату — тільки провокують загострення і прояв симптомів.
Таким чином, можна сказати, що хронічна кропив’янка в ряді випадків є одним із проявів хронічної інфекції, а у маленьких дітей її симптоми нерідко вказує на наявність гельмінтозу.
Механізм розвитку
Для успішного лікування хронічної кропив’янки потрібно точно знати як механізм розвитку захворювання, так і фактор, що спровокував симптоми.
Механізм розвитку бактеріальної кропив’янки такий. Вогнище запального процесу, що знаходиться найчастіше в органах ШКТ, іноді в зубах, носоглотці, органах репродуктивної системи, служить джерелом біологічно активних агентів, які в свою чергу поступово посилюють чутливість організму до впливу зовнішніх факторів і виділяються нейроактивных речовин. При виникненні або посиленні провокуючого фактора запускається реакція дегрануляції — виділення з опасистих клітин сполучної тканини гістаміну, який і викликає зміни в тканинах шкіри.
Що стосується зовнішніх факторів, то за підсумками сучасних досліджень, до них можуть ставитися також і багато речовини, що містяться в барвних добавках консерванти, підсилювачі смаку, ароматизатори та інших препаратах, які застосовуються в харчовому виробництві. Це стало приводом для рекомендації уникати таких продуктів харчування при наявності хронічної кропив’янки.
Загострення хвороби, що супроводжуються появою висипу, можуть також спричинити такі симптоми як загальне нездужання, головний біль, підвищення температури, нудота і погіршення сну.
Що гойдається імунологічної форми, то її провокують збої в імунній реакції організму, і її перебіг може відбуватися як по алергічного, так і за псевдоаллергическому типу.
При алергічному типі розвитку в людському організмі під впливом алергену відбувається вироблення особливих антитіл, здатних при подальших контактах з цим алергеном створювати біологічно активний комплекс, що руйнує клітинні стінки опасистих клітин.
При цьому вивільняються гістамін і деякі інші сполуки, що викликають набрякання тканин.
Важливе значення в цьому процесі має повторення контакту з речовиною, що викликало алергічну реакцію, через певний проміжок часу. Якщо за цей час в організмі встигли виробитися антитіла, механізм розвитку патології запускається.
При псевдоаллергической формі провокуючий фактор безпосередньо впливає на клітинні мембрани, порушуючи їх цілісність, вивільняючи гістамін та інші активні речовини. Однак на картину розвитку захворювання це розходження практично не впливає.
З продуктів харчування найбільш небезпечними в цьому плані є цитрусові, малина, полуниця, какао і шоколад. З лікарських препаратів – ніфедипін, протизапальні засоби нестероїдної групи, а також досить широкий ряд антибіотиків.
Нестероїдні препарати в цьому плані особливо сильні, так як їх корисну дію частково пов’язано порушенням нормального синтезу речовин. Продукти цього порушення здатні самі по собі підвищувати ризик алергічних реакцій аж до спазму бронхів.
Діагностування і лікування
У плані діагностування хронічна кропив’янка може представляти чимало складнощів з огляду на те, що клінічні симптоми далеко не завжди очевидні. Тому найрозумніше ставити діагноз у період чергового загострення при наявності чіткої клінічної картини.
Якщо ж діагностування проводиться під час ремісії, потрібен ретельний збір даних про періоди загострення, про їх частоту та можливої циклічності, про що передували факторах, про всіх виникають симптоми.
Найважливішу роль у постановці діагнозу і виборі методики лікування відіграє встановлення фактора, який спровокував загострення. Для цієї мети зазвичай використовуються тести і проби на виключення інших варіантів.
Популярна триступенева схема діагностування.
Перша стадія – уточнення анамнезу, збір відомостей про історію хвороби, на підставі чого можна визначити діагностичні проби:
- скринінгове дослідження на наявність спадкової атопії (алергія на пил, шерсть тварин, рослини);
- провокаційні проби на зовнішній вплив та різні фізичні фактори;
- біопсію шкіри, якщо це буде визнано за потрібне;
- дослідження на присутність імуноглобулінів імунофлюоресцентний методом аналізу.
Друга стадія – подальше обстеження з метою виявлення ймовірних причин розвитку патології, в тому числі на наявність хронічної інфекції.
Третя стадія – проведення харчових проб для виключення алергічної реакції на продукти харчування шляхом двоступеневої дієти.
Однак у ряді випадків виявити точні причини захворювання не представляється можливим, це і прийнято відносити до випадків ідіопатичної кропив’янки.
Лікування і профілактика
Лікування хронічної кропив’янки – довготривала процедура, що займає до півроку і є завданням лікаря-спеціаліста.
Здійснюється воно, як правило, за певною схемою, хоча і з поправкою на кожен конкретний випадок:
- визначення та усунення причин;
- полегшення симптомів, яке починається ще під час діагностування;
- індивідуальний вибір методики лікування для запобігання рецидивів, підтримуючої терапії;
- розробка профілактичних заходів – дієти, усунення факторів і причин загострення.
Точний прогноз поставити досить складно, зважаючи на безлічі форм захворювання.
Для ідіопатичної і алергічної форм прогноз більш сприятливий, ніж для інших.
Автор Тетяна Крупська.
