Хронічна кропив’янка є не тільки медичною, але й соціальною проблемою, оскільки широко поширена. Їй належить третє місце серед алергічних захворювань. Це приблизно 15-20% населення хворіє. Кропив’янка – це захворювання, що характеризується наявністю пухирів та свербежу. Хронічний його вважають, якщо воно протікає більш шести тижнів і частіше зустрічається у дорослих, ніж у дітей.
Сама по собі кропив’янка безпечна. Як правило, захворювання проходить само і викликає побоювання, тільки якщо супроводжується набряком Квінке в області горла і особи.
Причини появи
Вчені вважають, що кропив’янка є лише симптомом іншого захворювання. Причинами хронічної кропив’янки є осередки інфекції, наприклад, аднексит, карієс, тонзиліт та ін Крім того, провокують розвиток хвороби захворювання шлунка, підшлункової залози, печінки, ревматичні і аутоімунні захворювання і пухлини. У 30-50% захворювань аутоімунна природа. Це може бути захворювання щитовидної залози – аутоімунний тиреодит. Але найчастіше причину рецидивуючої кропив’янки з’ясувати не вдається. В цьому випадку ставиться діагноз хронічна ідіопатична кропив’янка.
Симптоми, ознаки та діагностика
Характерні особливості кропив’янки:
- Висипи у вигляді пухирів, набряки. Висипання менш рясні, ніж при гострій формі;
- Почервоніння на шкірі;
- Можна спостерігати натягнутість шкіри в області набряку і деяку болючість;
- Сильний свербіж;
- Висип не болюча (хвороблива, якщо є набряк Квінке);
- Висип може супроводжуватися загальною слабкістю, головним болем, підвищенням температури, болями в суглобах і навіть проносом;
- Свербіж призводить до розладу сну;
- Окремі висипання зникають протягом 1 дня, а на їх місці залишається «жирна шкіра. Деякі пухирі тримаються довше, залишаючи пігментацію і лущення;
- Може супроводжуватися набряком Квінке.
Метою діагностики є виявлення факторів, що сприяють формування захворювання. Діагностика може включати в себе такі методи:
- Збір анамнезу хвороби;
- Лабораторні методи обстеження;
- Алергічні методи обстеження;
- Імунологічні методи;
- Інструментальний і функціональний метод.
Лікування хронічної кропив’янки
Лікування хронічної кропив’янки починається з забезпечення правильного харчування. Велике значення мають режим, дієта, стан нервової системи. У першу чергу потрібно виключити з харчування хворого продукти, які провокують алергію. Якщо відомі осередки інфекції, то обов’язково їх пролікувати.
При лікуванні застосовують:
- Протиалергічні препарати (антигістамінні засоби другого покоління). Для зняття свербіння добре допомагає Димедрол;
- Заспокійливі препарати (седативні засоби);
- Препарати заліза і вітаміни групи B – для поліпшення обмінних процесів;
- Кортикостероїдні гормони, наприклад, Преднізолон;
- Застосовують ультрафіолетове опромінення, ванни з відваром ромашки і мазі з кортикостероїдними гормонами або цинкові мазі;
- Добре допомагає лікування в сірководневих або радонових джерелах;
У період терапії необхідно утримуватися від кави, шоколаду, гострих страв і меду, а також від відвідування сауни і лазні.
Профілактика
Профілактикою рецидивуючої кропив’янки є своєчасне лікування вогнищ хронічної інфекції, захворювань шлунково-кишкового тракту і нервової системи.
Підвівши підсумок, можна сказати, що рецидивуюча кропив’янка не являє собою загрозу для життя. Визначити причину захворювання дуже складно, оскільки це може бути пов’язане зі станом внутрішніх органів і наявністю інфекції. Тому краще попередити захворювання, уважно ставлячись до свого здоров’я.